79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"27" лютого 2018 р. Справа № 914/2182/17
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді М.І. Хабіб
суддів О.В. Зварич
ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.,
та представників учасників судового процесу:
позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 10.01.2018 №2302-вих-205)
відповідача: не з'явився (належно повідомлений);
третьої особи: не з'явився (належно повідомлений);
розглянувши апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, від 28.12.2017 вих.№2302-вих-7433
на рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017, повний текст рішення складено 18.12.2017,
у справі №914/2182/17 (суддя Фартушок Т.Б.)
за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Албуфейра”, м. Львів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Львівське комунальне підприємство “Господар”, м. Львів
про: звільнення самовільно зайнятого нежитлового приміщення
У жовтні 2017 року Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі -УКВ) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Албуфейра» про зобов'язання звільнити самовільне зайняте нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 22,3 кв.м, розташоване за адресою: вул. Лисенка,19 у м. Львові.
Позовні вимоги обґрунтовані тим (з урахуванням додаткових пояснень позивача від 04.12.2017), що рішенням Господарського суду Львівської області від 11.02.2016 у справі №914/4332/15 розірвано договір оренди нежитлових приміщень від 14.04.2015 №Л-9536-15, укладений з відповідачем, за яким відповідачу були передані в оренду до 13.04.2018 нежитлові приміщення загальною площею 22, 3 кв.м, розташовані за адресою: вул. Лисенка,19 у м. Львові. Цим рішенням суду вирішено виселити відповідача з вказаних приміщень та стягнено заборгованість. Згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2016 ВП №50643448 відповідач звільнив орендовані приміщення у добровільному порядку. В той же час відповідно до акту перевірки від 13.06.2017 №412-на/17 перевіркою встановлено, що вказані нежитлові приміщення незаконно використовуються відповідачем(ТОВ «Албуфейра»), у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом на підставі ст.ст. 327,387,774 ЦК України та ст. 60 ЗУ « Про місцеве самоврядування».
Ухвалою від 26.10.2017 у справі №914/2182/17 порушено провадження за цим позовом та залучено до участі у справі Львівське комунальне підприємство “Господар” як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у справі №914/2182/17 (суддя Фартушок Т.Б.) відмовлено у задоволенні позову.
Рішення суду мотивоване положеннями ст.ст. 15, 16, 317, 391 ЦК України, практикою Вищого господарського суду України. При відмові у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту самовільного використання відповідачем спірних приміщень, оскільки акт перевірки від 13.06.2017 №412-на/17 складено в односторонньому порядку без можливості доступу всередину вказаного приміщення, у зв'язку з чим суд вказав про неможливість встановлення, що саме відповідач самовільно займає спірні приміщення. З аналогічних підстав суд відхилив посилання позивача на акт третьої особи від 30.03.2017 б/н. Крім того, суд зазначив, що висновки про самовільне використання відповідачем спірних приміщень зроблені третьою особою на тій підставі, що відсутні докази від державного виконавця про звільнення відповідачем приміщення. При цьому суд вказав, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження не оскаржена та не визнана недійсною у встановленому законом порядку.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення та прийняти нове про задоволення позову. Скаржник вказує, що акт перевірки від 13.06.2017 №412-на/17 був складений не в односторонньому порядку, як вказав суд в оскаржуваному рішенні, а в присутності спеціаліста УКВ та директора ЛКП «Господар». Посилаючись на акт ЛКП «Господар» від 30.03.2017, стверджує, що цей акт підтверджує самовільне використання відповідачем спірних приміщень. Зазначає, що надані бухгалтером третьої особи пояснення не відповідають дійсності і суперечать матеріалам справи, тому не можуть братися до уваги.
Ухвалою від 22.01.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача.
Ухвалою від 05.02.2018 (з урахуванням ухвали від 07.02.2018) розгляд справи призначено на 27.02.2018.
У судовому засіданні 27.02.2018 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та надав усні пояснення.
Відповідач не забезпечив явки свого представника в судове засідання, ухвали апеляційного суду, надіслані за місцезнаходженням ТОВ «Албуфейра» відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань (м. Львів, вул. Чехова, 6/6), повернені суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Третя особа не забезпечила явки свого представника в судове засідання, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення їй 12.02.2018 ухвали суду від 07.02.2018.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
14.04.2015 Управління комунальної власності ДЕП Львівської міської ради (орендодавець) та ТОВ «Албуфейра» (орендар) уклали договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Л-9536-15, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, позначене в технічній документації під індексом І загальною площею 22,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Лисенка, буд.19, що знаходяться на балансі Львівського комунального підприємства «Господар».
Відповідно до п.2.1 об'єкт оренди буде використовуватись орендарем для гаража.
Згідно з п. 4.1 договору термін дії договору визначений на два роки та 364 дні - з 14.04.2015 до 13.04.2018.
Пунктом 4.12.4 договору встановлено, що чинність договору припиняється за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.
Відповідно до п.9.1 договору повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання.
Згідно з п.9.3 договору об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї з подій, вказаних в п.9.1 цього договору.
При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами. Об'єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання (п.п. 9.4, 9.5 договору).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.02.2016 у справі №914/4332/15 позов УКВ до ТОВ «Албуфейра» задоволено. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 103 420,94 грн боргу з орендної плати, розірвати договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 14.04.2015 №Л-9536-15 та виселити ТОВ «Албуфейра» з приміщення, загальною площею 22,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лисенка, 19 (а.с. 39-42).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного рішення суду в частині виселення відповідача з орендованих приміщень був виданий наказ від 26.02.2016 №914/4332/15, який був пред'явлений до виконання до Галицького відділу ДВС міста Львова. Стягувачем за цим наказом був позивач.
Відповідно до постанови головного державного виконавця Галицького відділу ДВС міста Львова про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2016 ВП №50643448 виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 26.02.2016 №914/4332/15 про виселення ТзОВ «Албуфейра» з приміщення, загальною площею 22,3 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лисенка, 19, закінчене на підставі п.8 ч.1 ст. 49, ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що згідно з актом державного виконавця від 14.04.2016 боржник виконав виконавчий документ самостійно в добровільному порядку (а.с. 64).
В листі ЛКП «Господар» від 23.11.2016 №625/вих адресованому позивачу, вказано, що приміщення площею 22,3 м.кв. за адресою: м. Львів, вул. Лисенка, 19 було опечатане 11.11.2016 , про що складено акт. 22.11.2016 при обстеженні даного приміщення було виявлено, що опечатки зірвані. Зазначено, що приміщення закрите на навісний замок, воно не передавалося ЛКП «Господар» ні органом ДВС, ні УКВ згідно з актом приймання-передачі (а.с. 92).
Відповідно до акту від 30.03.2017 комісією ЛКП «Господар» в складі майстрів по експлуатації ОСОБА_3 та ОСОБА_4, бухгалтера-економіста ОСОБА_5 проведено обстеження нежитлового приміщення загальною площею 22,3 м кв. на вул. Лисенка,19, в ході якого виявлено, що після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження приміщення продовжує самовільно використовувати ТОВ «Албуфейра» (а.с. 47).
Згідно з актом проведення перевірки від13.06.2017 №412НД/17, складеним спеціалістом першої категорії КІВ УКВ ДЕР ЛМР ОСОБА_6, при проведенні перевірки приміщення загальною площею 22,3 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лисенка, 19, особу, яка використовує приміщення, та фактичне цільове використання об'єкта не встановлено. В акті вказано, що в ході перевірки потрапити в приміщення не вдалося. Водночас, в акті вказано, що відповідно до інформації, наданої балансоутримувачем, приміщення самовільно використовується ТОВ «Албуфейра». Акт підписаний ОСОБА_6 та ОСОБА_7Л.( директор ДКП « Господар» ( а.с.45-46).
Дослідивши всі обставини справи, доводи апелянта, заслухавши пояснення представника скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Частиною 1 статті 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною 2 статті 327 ЦК України визначено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно приміщення площею 22, 3 кв.м, розташоване на вул. Лисенка ,19 у м. Львові, належить до комунальної власності, свідоцтво про право власності видано Виконавчим комітетом Львівської міської ради від 02.03.2012 №ЛР1471.
Згідно з ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторним позовом).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за позовом УКВ рішенням Господарського суду Львівської області від 11.02.2016 у справі №914/4332/15 розірвано договір оренди від 14.04.2015, укладений позивачем з відповідачем(ТОВ «Албуфейра»), та виселено відповідача з приміщення загальною площею 22,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лисенка, 19 . На виконання вказаного рішення суду був виданий наказ від 26.02.2016 №914/4332/15, який був пред'явлений до виконання до Галицького відділу ДВС м. Львова. Постановою державного виконавця від 30.05.2016 ВП №50643448 виконавче провадження з примусового виконання наказу від 26.02.2016 №914/4332/15 про виселення ТОВ «Албуфейра» з спірного приміщення закінчене у зв'язку з виконанням боржником виконавчого документа самостійно у добровільному порядку.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується скаржником, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2016 не була оскаржена у встановленому порядку, не скасована, не визнана недійсною та є чинною. Представник скаржника в судовому засіданні апеляційного суду ствердив, що рішення суду від 11.02.2016 у справі №914/4332/15 про виселення ТОВ «Албуфейра» з приміщення загальною площею 22,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лисенка, 19, виконане.
Разом з тим, посилаючись на переписку з балансоуримувачем, акт ЛКП «Господар» від 30.03.2017 та акт перевірки від 13.06.2017, скаржник стверджує, що після виконання цього рішення та винесення державним виконавцем про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2016 відповідач самовільно використовує назване приміщення.
В листі ЛКП «Господар» від 23.11.2016 №625/вих , адресованому позивачу, вказано, що 11.11.2016 приміщення було опечатане, а 22.11.2016 при обстеженні даного приміщення виявлено, що опечатки зірвані, приміщення закрите на замок.
На запитання апеляційного суду чи було звернення до правоохоронних органів по даному факту представник позивача пояснив, що такого звернення до правоохоронних органів не було.
В цьому листі не вказано, з нього не вбачається, що опечатки приміщення були зірвані відповідачем і що він закрив приміщення на замок.
Акт ЛКП «Господар» від 30.03.2017, на який посилається скаржник, складений комісією у складі працівників ЛКП «Господар» в односторонньому порядку без участі представника відповідача чи третіх осіб, в акті не вказано, з акту не вбачається на підставі чого комісія встановила, що приміщення використовує саме ТОВ «Албуфейра», а не інша особа.
Згідно з актом проведення перевірки від 13.06.2017 №412НД/17, складеним спеціалістом позивача ОСОБА_6, при проведенні перевірки приміщення не встановлено особу, яка використовує приміщення, та фактичне цільове використання об'єкта. В ході перевірки потрапити в приміщення не вдалося. Водночас, в акті вказано, що за інформацією балансоутримувача (ДКП «Господар») приміщення самовільно використовується ТОВ «Албуфейра».
Інших доказів на підтвердження перебування відповідача в нежитловому приміщенні площею 22,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Лисенка, буд.19, суду не подано.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно та обгрунтовано відхилив посилання позивача на названі акти, які складені без участі представника відповідача, та погоджується з висновками суду першої інстанції, що ці акти не можна вважати належними та допустимими доказами самовільного використання відповідачем спірного приміщення.
Факт підписання директором ЛКП «Господар» ОСОБА_7 акту перевірки від 13.06.2017, складеного спеціалістом позивача, жодним чином не впливає на оцінку цього акту судом як неналежного доказу у справі, оскільки при перевірці не вдалося потрапити у приміщення, особу, яка використовує спірне приміщення, та його фактичне цільове використання не встановлено.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає правомірним рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову за безпідставністю та необгрунтованістю.
Відповідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу вимог ст.ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено, апеляційним судом не встановлено підстав для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 86,129, 252, 269, 270,275, 276, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у справі №914/2182/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покладається на скаржника.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у строки та в порядку, встановлені ст. 288 та 289 ГПК України.
4. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Повна постанова складена 05.03.2018.
Головуючий суддя М.І. Хабіб
Суддя О.В. Зварич
Суддя Я.О. Юрченко