28 лютого 2018 р. Справа № 643/14679/17
Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кононенко З.О.
суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.
за участю секретаря судового засідання Цибуковська А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на постанову Московського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 (суддя Поліщук Т.В., 61153, м. Харків, пр. Ювілейний, 38-Е, повний текст складено 06.12.17) по справі № 643/14679/17
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Московського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії щодо відмови Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова у призначенні пільгової пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за вислугу років з 21.09.2017.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначала, що відповідач відмовляючи у призначенні пільгової пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я діяв безпідставно, протиправно, чим порушив її права, свободи та інтереси.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправними дії щодо відмови Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова у призначенні пільгової пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за вислугу років з 21.09.2017.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01.10.1989 року по 14.02.1990 та з 01.04.1991 року по 03.04.2001 року працювала на посаді психолога відділення дитячої психоневрології консультативної поліклініки психоневрологічної клініки Харківського науково-дослідного інституту неврології та психіатрії ім. В.П. Протопопова, з 04.04.2001 року була переведена на посаду психолога 1-го психіатричного відділення психоневрологічної клініки, у якому пропрацювала до звільнення з посади. В зв'язку зі зміною структури інституту 02.02.2004 р. 1-е психіатричне відділення без зміни профілю лікувальної роботи перейменовано у відділення клінічної, соціальної та дитячої психіатрії. 01. 01. 2009 р. посаду психолога у відповідності з класифікатором ДК 003:2005 за штатним розписом на 2009 р. перейменовано на посаду «Практичний психолог» відділення клінічної, соціальної та дитячої психіатрії Державної установи «Інститут неврології, психіатрії та наркології Національної академії медичних наук України».
20.09.2017 року, відповідно до Наказу №209-к, позивача було звільнено з посади практичного психолога згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України, за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років.
Починаючи з 1989 р. та до моменту звільнення ОСОБА_1 працювала з психічно хворими дітьми та підлітками, проводила психодіагностичні дослідження та займалась психокорекційною діяльністю. Працюючи на всіх перейменованих посадах, позивач безпосередньо повний робочий день виконувала свої посадові обов'язки, отримувала надбавку до заробітної плати за шкідливі умови праці і мала додаткову щорічну відпустку, а також надбавку за вислугу років та допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.
21.09.2017 року позивачем було подано заяву до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова, щодо призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я, згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення».
22.09.2017 року Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харків було прийняте рішення, оформлене Протоколом про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення(перерахунку) та виплати пенсій від 22.09.2017 року, щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю спеціального стажу.
У мотивувальній частині Відповідач посилається на Постанову Кабінету Міністрів України №909 від 04 листопада 1993 року (Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №1436 (1436-2002-н) «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», у якій посади психолога в закладах, які надають право на пенсію за вислугою років не міститься.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що посадові обов'язки «психолога» - «практичного психолога» навчальних закладів і установ освіти не змінювались, фактично посадові обов'язки, які виконувались ОСОБА_1 на посаді психолога ідентичні посадовим обов'язкам практичного психолога, запис у її трудовій книжці «психолог» є підставою для зарахування до стажу педагогічної роботи практичного психолога.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі такого.
Згідно ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до ст. 62 вищевказаного Закону встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове , державне пенсійне страхування» визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. «е» ч.1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що посади психологів з повною вищою немедичною освітою прирівнювалися до лікарів інших спеціальностей з оплати праці відповідно до пункту 2.2.6 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України від 05 жовтня 2005 року №308/519.
До 01 вересня 2005 року аналогічні умови передбачалися наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України від 06 квітня 2001 року №161/137 «Про впорядкування та затвердження умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення».
Листом Міністерства освіти і науки України №1/9-193 від 18.05.2001 року роз'яснено, що статтею 21 Закону України «Про освіту» визначено, що за своїм статусом практичні психологи належать до педагогічних працівників. До стажу педагогічної роботи зараховується час роботи на посадах, передбачених Переліком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року №963, посада «Практичний психолог» включена до даного переліку. Однак, до затвердження «Положення про психологічну службу в системі освіти» (Наказ МОУ від 01.07.1993 року №230) вона мала назву «психолог».
Для приведення штатних нормативів у відповідність до чинних нормативних актів наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12 березня 2008 року № 122 внесені зміни до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23 лютого 2000 року №33 щодо заміни посади психолога на посаду лікаря-психолога або практичного психолога залежно від профілю закладу та його функцій.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посаду «практичний психолог» включено до посад педагогічних працівників.
За змістом статті 21 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060 (чинного на час виникнення спірних відносин) за своїм статусом практичні психологи належать до педагогічних працівників.
Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, робота на посаді практичний психолог віднесена до розділу «Освіта».
Отже, враховуючи, що посадові обов'язки «психолога» - «практичного психолога» навчальних закладів і установ освіти не змінювались, фактично посадові обов'язки, які виконувались позивачем на посаді психолога ідентичні посадовим обов'язкам практичного психолога, колегія суддів вважає, що запис у його трудовій книжці «психолог» є підставою для зарахування до стажу педагогічної роботи практичного психолога.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 працюючи практичним психологом (психологом) підлягала та проходила атестацію безпосередньо як педагогічний працівник, має необхідний стаж, що підтверджується записами трудової книжки, та відповідно має право на призначення пільгової пенсії за вислугу років як працівник освіти в закладі охорони здоров'я.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Московського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 року по справі № 643/14679/17 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Московського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 по справі № 643/14679/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) В.О. Бондар О.М. Калитка
Постанова складена в повному обсязі 05.03.18.