вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"28" лютого 2018 р. Справа№ 910/21302/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Кропивної Л.В.
Пономаренка Є.Ю.
ї
при секретарі судового засідання - Цукарєвій Г.В.
за участю представників:
від позивача Міщенко О.Г. довіреність № б/н від 04.12.2017;
від відповідача Самборський В.М. довіреність № 359 від 30.01.2018;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017
у справі №910/21302/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест"
до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
про розірвання договору поруки №4Ф10157И/П від 10.11.2016
Рішенням Господарського суду міста Києва 14.12.2017 року у справі № 910/21302/17 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/21302/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест" у справі №910/21302/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В., Пономаренка Є.Ю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест" було прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 14.02.2018.
У судовому засіданні 14.02.2018 оголошено перерву до 28.02.2018.
У судове засідання 28.02.2018 з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/21302/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
10.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест" (поручитель) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) було укладено договір поруки №4Ф10157И/П, предметом якого згідно п.1 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОКС-ТРЕЙДІНГ" своїх зобов'язань за: кредитним договором №4Ф10157И від 02.08.2010 (кредитний договір 1), а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору 1; кредитним договором №4Ф14208И від 12.02.2014 (кредитний договір 2), а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору 2.
За умовами п.2 вказаного правочину поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.
У п.3 договору поруки №4Ф10157И/П від 10.11.2016 вказано, що поручитель з умовами кредитних договорів ознайомлений.
Згідно п.п.5-6 договору №4Ф10157И/П від 10.11.2016, у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у п.5 договору.
Відповідно до п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договорам застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язання боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
Пунктом 10 договору №4Ф10157И/П від 10.11.2016 передбачено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за договором (п.11 договору №4Ф10157И/П від 10.11.2016).
Договір №4Ф10157И/П від 10.11.2016 було укладено сторонами із застуванням електронного цифрового підпису, відповідно до угоди від 23.10.2015 про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа, укладеної 23.10.2015 між позивачем та відповідачем.
Відповідачем протягом розгляду справи обставини щодо виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків на підставі вказаного правочину заперечено не було.
За твердженнями позивача, на виконання своїх обов'язків за договором поруки №4Ф10157И/П від 10.11.2016, з огляду на невиконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором, Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОКС-ТРЕЙДІНГ" було перераховано грошові кошти в якості оплати за кредитними договорами №4Ф10157И від 02.08.2010 на суму 493984381,27 грн. та №4Ф14208И від 12.02.2014 на суму 24 507 381,67 грн., на підтвердження чого представлено до матеріалів справи платіжні доручення №38 від 11.11.2016 на суму 493984381,27 грн. та №39 від 11.11.2016 на суму 24507381,67 грн. відповідно.
Проте, за поясненнями заявника, відповідачем оригінали документів на підтвердження права вимоги до боржника поручителю у відповідності до умов договору поруки №4Ф10157И/П від 10.11.2016 передано не було, що і стало підставою для звернення до суду з позовними вимогами про розірвання договору поруки №4Ф10157И/П від 10.11.2016.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
За приписами ч. 1 ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.
Відповідно до п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договорам застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язання боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
Пунктом 10 договору №4Ф10157И/П від 10.11.2016 передбачено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
Як зазначалося вище, на виконання своїх обов'язків за договором поруки №4Ф10157И/П від 10.11.2016, з огляду на невиконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором, Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОКС-ТРЕЙДІНГ", позивачем було перераховано грошові кошти в якості оплати за кредитними договорами №4Ф10157И від 02.08.2010 та №4Ф14208И від 12.02.2014, на підтвердження чого представлено до матеріалів справи платіжні доручення №38 від 11.11.2016 на суму 493 984 381,27 грн. та №39 від 11.11.2016 на суму 24507381,67 грн. відповідно.
В той же час, як вказує позивач, відповідачем не було виконано зобов'язання з передання належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами.
Вказані дії, на думку позивача, свідчать про існування підстав для розірвання договору поруки №4Ф10157И/П від 10.11.2016 в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 14 договору поруки передбачено, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін.
Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Отже, приписи ст. 651 ЦК України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.
В той же час суд відзначає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитними договорами, значною мірою позбавило Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест" того, на що воно розраховувало при укладенні договору.
Також позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача з вимогою надати документи, які підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, а також доказів висловлення відповідачем відмови від передання таких документів.
Більш того, згідно з висновками Вищого господарського суду України, викладеними у постанові від 16.05.2012 у справі №5004/2440/11(5004/550/11), правова можливість задоволення на підставі вказаної норми позовної вимоги про розірвання договору пов'язується не тільки з істотним порушенням другою стороною умов договору, а й з наявністю шкоди, завданої цим порушенням другою стороною договору;
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
В даному випадку, відсутні будь-які відомості щодо завдання позивачеві відповідної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ЦК України), доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/21302/17.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/21302/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/21302/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/21302/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.
Головуючий суддя Л.Г. Смірнова
Судді Л.В. Кропивна
Є.Ю. Пономаренко