ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.02.2018Справа № 910/13062/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна";
до Міністерство екнономічного розвитку і торгівлі України (відповідач 1);
Товариства з обмеженою відповідальністю"Торговий дім "Любисток" (відповідач 2);
про визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.
Суддя О. В. Мандриченко
Представники:
Від позивача: Дрюк Н.О., представник, довіреність № б/н від 22.12.2017 р.;
Ковітня О. О., представник, довіреність № б/н від 22.12.2017 р.;
Лук'янов О. Л., представник, довіреність № б/н від 22.12.2017 р.;
Від відповідача 1: Запорожець Л. Г., представник, довіреність № 2434-03/66 від 02.02.2018 р.;
Від відповідача 2: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби інтелектуальної власності (далі-відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю"Торговий дім "Любисток" (далі-відповідач 2) про:
- визнання свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 недійсними повністю;
- зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсними повністю свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність";
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані знаки для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" підлягають визнанню недійсними з підстав, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", оскільки не мають розрізняльної здатності та не набули її внаслідок використання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2017 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 зі справи № 910/13062/16 скасовано.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 15.101.2017 № 05-23/3020 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2017 року, справа № 910/13062/16 передана для розгляду судді Мандриченку О. В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2017 року справу прийнято до свого провадження суддею Мандриченком О. В., слухання справи призначено на 12.12.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 року слухання справи призначено на 25.01.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018 року ухвалено розгляд справи №910/13062/16 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.02.2018 року.
20.02.2018 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову у даній справі, шляхом:
- заборони Міністерству економічного розвитку і торгівлі України до набрання законної сили рішенням суду у даній справі вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо передання іншим особам виключних майнових прав інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, а також щодо припинення дії свідоцтв України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 на знаки для товарів і послуг шляхом відмови громадянина ОСОБА_5 та/чи Солекс Агро, с.р.о від них повністю або частково, та здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність";
- заборони громадянина ОСОБА_5 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі повністю або частково передавати іншим особам виключні майнові права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, а також припиняти дію свідоцтв України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 на знаки для товарів і послуг шляхом відмови від них повністю або частково.
- заборони компанії Солекс Агро, с.р.о до набрання законної сили рішенням суду у даній справі повністю або частково передавати іншим особам виключні майнові права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, а також припиняти дію свідоцтв України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 на знаки для товарів і послуг шляхом відмови від них повністю або частково.
Ознайомившись із поданою заявою позивача про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.
В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що відповідачі з моменту отримання позову і до винесення судом рішення, матимуть повне право у відповідності до ст. 16 ЗУ "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передати право власності на оскаржувані свідоцтва України №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3 на знаки для товарів і послуг будь-яким іншим особам, що зробить неможливим виконання рішення суду, утруднить вирішення справи по суті.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору.
Згідно ч. 2 ст. 1114 Цивільного кодексу України, факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.
Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.
Статтею 22 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва згідно із пунктами 1-3 статті 18 цього Закону.
Отже, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі відчуження відповідачами свідоцтв України № №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3 на знаки для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" щодо товарів 30 класу МКТП з наступним поданням до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України заяви про реєстрацію відповідних змін.
У такому разі, у випадку визнання свідоцтв України №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3 на знаки для товарів і послуг недійсним повністю, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України об'єктивно не матиме можливості виконати рішення суду, оскільки у Державному реєстрі свідоцтв на знаки для товарів та послуг будуть відомості про особу, якій передано право власності на свідоцтва України №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, а не відомості про відповідачів, або взагалі будуть відсутні відомості про знак.
Крім того, у випадку відмови відповідачів від знаків для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвами України №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3 ніхто інший, в тому числі і позивач, не матиме змоги протягом 3-х років здійснити повторну реєстрацію знаку після припинення дії свідоцтва.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
-наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
-запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У зв'язку з тим, що власник свідоцтв України №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3 на знаки для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" може у будь-який час відмовитись або передати іншій особі право власності на свідоцтва повністю, суд приходить до висновку, що позивач обґрунтовано припускає, що права на знаки, які є предметом спору на момент прийняття рішення можуть перейти до іншої особи.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
В п. 9 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" встановлено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
У зв'язку з наведеним, подана заява визнається судом обґрунтованою щодо вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони Міністерству економічного розвитку і торгівлі України до набрання законної сили рішенням суду у даній справі вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо передання іншим особам виключних майнових прав інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, а також щодо припинення дії свідоцтв України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 на знаки для товарів і послуг шляхом відмови громадянина ОСОБА_5 та/чи Солекс Агро, с.р.о від них повністю або частково, та здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність" та заборони громадянину ОСОБА_5 та компанії Солекс Агро, с.р.о до набрання законної сили рішенням суду у даній справі повністю або частково передавати іншим особам виключні майнові права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, а також припиняти дію свідоцтв України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 на знаки для товарів і послуг шляхом відмови від них повністю або частково.
При цьому, обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 136-140 ГПК України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" про забезпечення позову задовольнити.
2. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі:
2.1. Заборонити Міністерству економічного розвитку і торгівлі України (01008, Україна, м. Київ, вулиця М. Грушевського 12/2; ідентифікаційний код юридичної особи 37508596) вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо передання іншим особам виключних майнових прав інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, а також щодо припинення дії свідоцтв України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 на знаки для товарів і послуг шляхом відмови громадянина ОСОБА_5 та/чи Солекс Агро, с.р.о від них повністю або частково, та здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність";
2.2. Заборонити громадянину ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до набрання законної сили рішенням суду у даній справі повністю або частково передавати іншим особам виключні майнові права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, а також припиняти дію свідоцтв України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 на знаки для товарів і послуг шляхом відмови від них повністю або частково.
2.3. Заборони компанії Солекс Агро, с.р.о (Solex Agro, s.r.o.) (Полні 2498/5, 746 01 Опава-Предместі, Чеська Республіка) до набрання законної сили рішенням суду у даній справі повністю або частково передавати іншим особам виключні майнові права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, а також припиняти дію свідоцтв України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 на знаки для товарів і послуг шляхом відмови від них повністю або частково
3. Стягувачем за даною ухвалою є компанія Товариства з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Офіцерська, буд. 1, ідентифікаційний код - 35591588).
4. Боржниками за даною ухвалою є:
- Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (01008, Україна, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 12/2; код ЄДРПОУ 37508596);
- ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1);
- Компанія Солекс Агро, с.р.о. (Solex Agro, s.r.o.) (Полні 2498/5, 746 01 Опава-Предместі, Чеська Республіка).
Ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з 22.02.2018 р. та може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя О.В. Мандриченко