33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"27" лютого 2018 р. м. Рівне
Справа № 918/841/17
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Фізичної особи - підприємця Гоменюка Ігоря Степановича до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про визнання недійсним акту та зобов'язання відновити постачання електроенергії,
за участі представників:
позивача: Гоменюка І.С.,
представника позивача: Прищепи О.С.,
представника відповідача: не з'явився.
Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер D8140267c2.
У судовому засіданні 27 лютого 2018 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У грудні 2017 року Фізична особа - підприємець Гоменюк Ігор Степанович (далі - Підприємець) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (далі - Товариство) про визнання недійсним складеного працівниками відповідача акту технічної перевірки засобів обліку електричної енергії прямого включення від 28 вересня 2017 року № Р392819, а також зобов'язання Товариства відновити постачання електроенергії на об'єкт Підприємця.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 5 грудня 2017 року позовну заяву Підприємця від 30 листопада 2017 року прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/841/17 на підставі статті 64 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та призначено її до розгляду на 14 грудня 2017 року.
Ухвалою суду від 14 грудня 2017 року розгляд справи відкладено на 17 січня 2018 року.
Ухвалою суду від 17 січня 2018 року розгляд справи відкладено на 13 лютого 2018 року для розгляду вимог Підприємця за правилами ГПК України (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) у порядку спрощеного позовного провадження.
У судовому засіданні 13 лютого 2018 року оголошувалася перерва до 27 лютого 2018 року.
У судовому засіданні 27 лютого 2018 року позивач та його представник підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.
Відповідач явку свого повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не надав, проте надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.
За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявна його уповноваженого представника не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками справи документів їх оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
5 січня 2009 року між Підприємцем та закритим акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеенерго" (правонаступником якого є відповідач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 90315404734, за умовами якого останнє взяло на себе зобов'язання постачати позивачу для забезпечення потреб його електроустановок з сумарною приєднаною потужністю 10 кВт електричну енергію, а останній, у свою чергу, - оплачувати вартість використаної ним електричної енергії (а.с. 34-48).
Даний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін, а також скріплений печатками вказаних суб'єктів господарювання.
За умовами цього договору точка продажу електричної енергії визначається відповідно до додатку № 6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".
Згідно підпункту 6.1.3 пункту 6.1 вказаного правочину електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником з повідомленням споживача не пізніше ніж за 3 робочих дні у разі, зокрема, невиконання приписів та вимог щодо приведення розрахункових засобів обліку у відповідність до вимог нормативних документів.
Відповідно до пункту 7.1 наведеної угоди облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаних до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунково згідно з вимогами додатка № 4 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків".
Пунктом 10.4 цього договору передбачено, що останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2009 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
У своєму позові Підприємець посилався, зокрема, на те, що у зв'язку зі збільшенням виробництва у 2010 році позивач отримав дозвіл від відповідача на приєднану потужність у точці підключення у 60 кВт, оскільки дозвіл на приєднання більше 10 кВт видавався лише у місті Рівному. Для можливості використання в діяльності Підприємця потужності, дозволеної споживачу Товариством, та зазначеної у відповідних технічних умовах від 2010 року, позивачем встановлено необхідне обладнання та ввідний автомат на 100 А, який був прийнятий в експлуатацію працівниками Здолбунівського РЕМ відповідача без будь-яких зауважень.
У той же час судом встановлено, що 28 вересня 2017 року працівниками Здолбунівського РЕМ Товариства за результатами технічної перевірки засобів обліку електричної енергії позивача було складено акт технічної перевірки засобів обліку електричної енергії прямого включення від 28 вересня 2017 року № Р 392819 (а.с. 49), згідно вимог якого споживача було зобов'язано замінити вхідний дообліковий автоматичний вимикач згідно договірної потужності до 28 жовтня 2017 року.
31 жовтня 2017 року заступником начальника Здолбунівського РЕМ Товариства було винесено попередження про припинення подачі електроенергії на об'єкт позивача (а.с. 12), згідно якого у випадку невиконання Підприємцем вимог акту від 28 вересня 2017 року № Р 392819 до 3 листопада 2017 року електропостачальна організація на підставі пункту3.4 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (далі - Правила), пункту 12.3 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики від 25 липня 2006 року № 258, а також пункту 1.5 Правил улаштування електроустановок змушена буде вдатися до застосування до Підприємця встановлених підпунктом 6 пункту 7.5 Правил санкцій аж до повного припинення електропостачання.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з невиконанням Підприємцем вимог, встановлених у акті технічної перевірки засобів обліку електричної енергії прямого включення від 28 вересня 2017 року № Р 392819, 3 листопада 2017 року Товариством було припинено електропостачання на об'єкт позивача.
Не погоджуючись з вищенаведеними діями відповідача, Підприємець звернувся до Господарського суду Рівненської області з даним позовом.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі регулюються Законом України "Про електроенергетику" (далі - Закон), згідно статі 27 якого передбачена відповідальність за порушення законодавства в сфері електроенергетики.
Відповідно до статті 26 вказаного Закону споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Пунктом 1.3 Правил передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Відповідно до пункту 2.3.5 укладеного між сторонами договору споживач зобов'язується забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника за пред'явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії.
Як було зазначено вище, 28 вересня 2017 року працівниками Здолбунівського РЕМ Товариства за результатами технічної перевірки засобів обліку електричної енергії позивача було складено акт технічної перевірки засобів обліку електричної енергії прямого включення від 28 вересня 2017 року № Р 392819 (а.с. 49), згідно вимог якого споживача було зобов'язано замінити вхідний дообліковий автоматичний вимикач згідно договірної потужності до 28 жовтня 2017 року у зв'язку з його невідповідністю до вимог Правил улаштування електроустановок та проекту.
Обґрунтовуючи свої вимоги, Підприємець просив суд визнати недійсним вищенаведений акт технічної перевірки засобів обліку електричної енергії прямого включення.
Згідно з пунктом 3.1 Правил електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії.
Розрахункові засоби обліку електричної енергії, технічні засоби контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, засоби вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії встановлюються відповідно до вимог ПУЕ, цих Правил та проектних рішень.
Зокрема, вибір засобів захисту електричних мереж регулюється розділом 3 Правил улаштування електроустановок (надалі - ПУЕ).
Апаратом захисту називається апарат, що автоматично вимикає захищуване коло за ненормальних режимів (пункт 3.1.2 ПУЕ). Як апарати захисту мають застосовуватись автоматичні вимикачі або запобіжники (пункт 3.1.5 ПУЕ).
Відповідно до пункту 3.1.3 ПУЕ апарати захисту за своєю вимикальною здатністю мають відповідати максимальному значенню струму короткого замикання на початку ділянки електричної мережі, що захищається.
Номінальні струми плавких вставок запобіжників та струми уставок автоматичних вимикачів, які слугують для захисту окремих ділянок мережі, в усіх випадках слід обирати по можливості найменшими по розрахунковим струмам цих ділянок або по номінальним струмам струмоприймачів, але таким чином, щоб апарати захисту не відмикали електроустановки при короткочасних перевантаженнях (пускові струми, піки технологічних навантажень, струми при само запусках та ін.).
У той же час при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що у вищевказаному спірному акті відсутні будь-які посилання на вказані норми ПУЕ, вчинене позивачем порушення, а також конкретні приписи певного закону чи іншого нормативно-правового акту, що були порушені споживачем. Крім того, у наведеному акті також відсутні будь-які характеристики вхідного дооблікового автоматичного вимикача, який, на думку відповідача, слід встановити Підприємцю, а також не зазначено, в чому саме полягає невідповідність встановленого на об'єкті позивача вхідного дооблікового автоматичного вимикача. Слід також зазначити, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують величину договірної потужності електроустановок позивача на час складення вищевказаного акту. Також суд зазначає, що у даному акті невірно вказано прізвище споживача електроенергії.
Проте суд позбавлений можливості задовольнити вимоги Підприємця про визнання недійсним вказаного акту технічної перевірки засобів обліку електричної енергії прямого включення від 28 вересня 2017 року № Р 392819, з огляду на наступне.
Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Зі змісту положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вбачається, що завданням суду при здійсненні правосуддя є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Аналогічні за змістом положення містяться і в статті 20 ГК України.
В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом, договором (чи судом у визначених законом випадках).
Звертаючись з позовом до суду, позивач на свій розсуд обирає спосіб захисту порушеного права, в той час як на суди покладено обов'язок перевірки відповідності обраного позивачем способу захисту положенням відповідного договору чи приписам статей 16 ЦК України і 20 ГК України.
Реалізуючи своє право на судовий захист та звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, зокрема, чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Водночас суд зазначає, що акт технічної перевірки засобів обліку електричної енергії прямого включення фіксує лише хід здійснення такої перевірки та встановлює виявлені порушення, проте не може вважатися рішенням певного суб'єкта і не може бути визнаний недійсним, оскільки навіть не є актом у розумінні статті 20 ГК України.
За таких обставин, незважаючи на встановлені судом порушення при складанні працівниками Товариства акту технічної перевірки засобів обліку електричної енергії прямого включення від 28 вересня 2017 року № Р 392819, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову Підприємця в частині визнання недійсним зазначеного акту.
Разом з тим, Підприємець у своєму позові також просив суд постановити рішення про безоплатне відновлення Товариством постачання електроенергії позивачу на умовах укладеного між сторонами договору.
Як було зазначено вище, 28 вересня 2017 року працівниками Здолбунівського РЕМ Товариства за результатами технічної перевірки засобів обліку електричної енергії позивача було складено акт технічної перевірки засобів обліку електричної енергії прямого включення від 28 вересня 2017 року № Р 392819, згідно вимог якого споживача було зобов'язано замінити вхідний дообліковий автоматичний вимикач згідно договірної потужності до 28 жовтня 2017 року у зв'язку з його невідповідністю до вимог Правил улаштування електроустановок та проекту.
У зв'язку з невиконанням Підприємцем вимог, встановлених у акті технічної перевірки засобів обліку електричної енергії прямого включення від 28 вересня 2017 року № Р 392819, 3 листопада 2017 року Товариством було припинено електропостачання на об'єкт позивача.
У той же час згідно пункту 6.41 Правил у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.
Проте у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оформлення уповноваженими працівниками Товариства відповідного акту порушень в розумінні вищенаведеної норми.
Слід зазначити, що у попередженні Товариства про припинення подачі електроенергії на об'єкт позивача було зазначено про необхідність приведення засобів обліку спожитої електроенергії споживача до норм, передбачених пунктом 3.4 Правил, пункту 12.3 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258 та пункту 1.5 Правил улаштування електроустановок.
Відповідно до пункту 3.4 Правил якщо протягом 2 послідовних розрахункових періодів спостерігається зменшення середнього завантаження вимірювальних трансформаторів струму до рівня, меншого ніж передбачений проектною документацією, вимогами ПУЕ та/або технічними характеристиками заводу-виробника щодо завантаження трансформаторів струму, то протягом наступного розрахункового періоду постачальник електричної енергії, електропередавальна організація або споживач має право звернутися до власника засобів обліку щодо приведення обліку у відповідність до вимог ПУЕ або технічних характеристик заводу-виробника засобів обліку, за винятком випадків обліку електричної енергії, використаної споживачами з нерівномірним споживанням електричної енергії протягом року (зменшення відповідно до технологічного циклу роботи споживаної потужності у 5 та більше разів протягом строку, який є не меншим одного розрахункового періоду).
У разі звернення до власника засобів обліку споживача або електропередавальної організації, або постачальника електричної енергії щодо невідповідності обліку вимогам ПУЕ або технічним характеристикам заводу-виробника засобів обліку сторонами складається акт про невідповідність метрологічних характеристик, у якому, в тому числі, зазначається термін приведення засобів обліку їх власником за його рахунок у відповідність до вимог ПУЕ або технічних характеристик заводу-виробника засобів обліку. У такому разі сторонами переглядається величина дозволеної потужності.
Термін приведення обліку у відповідність до вимог ПУЕ або до технічних характеристик заводу-виробника засобів обліку має не перевищувати 1 місяць (для обліку в мережах 0,4 кВ) та 3 місяці (для обліку в мережах 6 кВ та вище) з дня складення акта.
Згідно пункту 12.3 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258, електроустановки повинні бути забезпечені ЗВТ, занесеними до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. Допускається застосування ЗВТ, які не занесені до Державного реєстру, але пройшли метрологічну атестацію в установленому порядку. Забороняється використання ЗВТ з терміном повірки чи калібрування, що минув.
У той же час суд звертає увагу, що вищенаведеними положеннями не встановлено конкретних вимог до встановлення, заміни та функціонування дооблікових автоматичних вимикачів.
Крім того, пунктом 3.4 Правил, на який посилалося Товариство у своєму попередженні, встановлено, що у разі звернення до власника засобів обліку постачальника електричної енергії щодо невідповідності обліку вимогам ПУЕ або технічним характеристикам заводу-виробника засобів обліку сторонами складається акт про невідповідність метрологічних характеристик, у якому, в тому числі, зазначається термін приведення засобів обліку їх власником за його рахунок у відповідність до вимог ПУЕ або технічних характеристик заводу-виробника засобів обліку. Проте у матеріалах справи відсутні докази складення між сторонами такого акту.
Крім того, у наведеному попередженні Товариство посилалося на підпункт 6 пункту 7.5 Правил, згідно якого постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі, зокрема, невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів.
У той же час відповідно до пункту 3.1 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258, засобом вимірювальної техніки є технічний засіб, який застосовується під час вимірювань і має нормовані метрологічні характеристики.
Згідно пункту 1.2 Правил засобами обліку є засоби вимірювальної техніки, у тому числі лічильники, трансформатори струму та напруги, кола обліку, які використовуються для визначення обсягу електричної енергії та величини споживання електричної потужності.
Відтак, вхідний дообліковий автоматичний вимикач не є засобом розрахункового обліку в розумінні вищенаведених приписів, у зв'язку з чим у Товариства були відсутні правові підстави для застосування пункту 7.5 Правил та відключення електропостачання об'єкту позивача на підставі невиконання останнім вимог акту технічної перевірки засобів обліку електричної енергії прямого включення від 28 вересня 2017 року № Р392819.
Суд також зазначає, що при проведенні перевірки 28 вересня 2017 року працівниками відповідача не було встановлено будь-яких порушень порядку встановлення, роботи чи терміну повірки наявного у Підприємця лічильника електроенергії.
Також у своєму позові Підприємець вказував, що наявний у нього вхідний дообліковий автоматичний вимикач був опломбований та прийнятий в експлуатацію працівниками Здолбунівського РЕМ Товариства ще у 2010 році згідно наявних на той технічних умов без будь-яких зауважень. Наведені обставини у встановленому законом порядку відповідачем спростовані не були.
Разом з тим Товариством ні при проведенні технічної перевірки засобів обліку електричної енергії прямого включення від 28 вересня 2017 року, ні під час розгляду справи не було надано документів, які підтверджуються невідповідність встановленого Підприємцем вхідного дооблікового автоматичного вимикача технічним умовам, а також не вказано, в чому саме полягає така невідповідність. Водночас у суду відсутня об'єктивна можливість самостійно дослідити положення наведених технічних умов з огляду на те, що останні, як слідує з письмових пояснень відповідача від 6 січня 2018 року № 06/35/41-18 (а.с. 32), були втрачені внаслідок підтоплення частини архівного приміщення Здолбунівського РЕМ Товариства.
Також у матеріалах справи відсутні докази того, що правомірність використання приєднаної потужності у 60 кВт разом з одночасним встановленням споживачем вхідного дооблікового автоматичного вимикача на 100 А заперечувалася Товариством при, зокрема, опломбування вказаного обладнання.
Пунктом 7.5 Правил також передбачено, що попередження про припинення повністю або частково постачання електричної енергії оформляється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено.
Відтак, зважаючи на те, що на час винесення Товариством попередження про припинення подачі електроенергії в останнього були відсутні підстави для застосування до позивача вказаної санкції у зв'язку з необґрунтованістю викладеної в акті технічної перевірки засобів обліку електричної енергії прямого включення від 28 вересня 2017 року № Р392819 вимоги щодо заміни вхідного дооблікового автоматичного вимикача Підприємця, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про безоплатне відновлення йому постачання електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії від 5 січня 2009 року № 90315404734.
За таких обставин даний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 178, 202, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Приватному акціонерному товариству "Рівнеобленерго" (33013, місто Рівне, вулиця Князя Володимира, будинок 71, ідентифікаційний код: 05424874) безоплатно відновити постачання електричної енергії Фізичній особі - підприємцю Гоменюка Ігоря Степановича (35700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на умовах договору про постачання електричної енергії від 5 січня 2009 року № 90315404734.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33013, місто Рівне, вулиця Князя Володимира, будинок 71, ідентифікаційний код: 05424874) на користь Фізичної особи - підприємця Гоменюка Ігоря Степановича (35700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) 800 (вісімсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця Гоменюка Ігоря Степановича про визнання недійсним акту технічної перевірки засобів обліку електричної енергії прямого включення від 28 вересня 2017 року № Р392819 відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "05" березня 2018 року
Суддя Церковна Н.Ф.