01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.06.2007 № 13/363-15/417
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Самопал Г.Ф. (дов. від 18.04.07 № 01-14/214);
відповідача: Срібняк В.С. (дов. від 16.02.05 № 01/544);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.11.2006
у справі № 13/363-15/417
за позовом Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України
до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
про стягнення 84 599 грн.,
постанова прийнята 11.06.07, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.06 у справі № 13/363-15/417 в позові відмовлено повністю.
Стягнуто з Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» 1093,60 грн. витрат на оплату за проведення судової фототехнічної експертизи.
Не погоджуючись з рішенням суду, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати.
Скаргу заявник мотивує тим, що причиною затоплення приміщення корпусу № 3 Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти є наслідки прориву 29.09.02 старої недіючої магістральної тепломережі, яка належить "Київенерго". Проникнення гарячої води в приміщення корпусу інституту відбулося внаслідок руйнування магістральних трубопроводів тепломережі та недостатнього технічного контролю з боку "Київенерго" за станом магістральних теплових мереж, що підтверджується висновком спеціаліста будівельно-технічної експертизи Приватного підприємства "Академія оцінки і права" від 24.11.02 № 64.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти неї і вважає, що рішення господарського суду відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як зазначає позивач 29.09.02 об 11 год. було виявлено затоплення гарячою водою підвального приміщення методичного корпусу № 3 Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, 52-А.
30 вересня 2002 року представники позивача склали акт про те, що 30.09.02, о 9-й годині ранку було виявлено порив тепломережі, що призвело до затоплення підвального приміщення методичного корпусу № 3 позивача. В склад комісії, яка виявила порив тепломережі, позивач включив представників відповідача: майстра Бесагу В.М. та слюсара-сантехніка моториста Лук'яненко В.А. Цей акт було підписано лише представниками позивача.
З письмових пояснень майстра району теплових мереж № 1 Теплових мереж «Київенерго» Бесаги В.М. вбачається, що про створення комісії, куди його включив позивач, та про складання позивачем акту від 30.09.02 йому нічого не відомо, а слюсар району теплових мереж № 1 Теплових мереж «Київенерго» Лук'яненко В.А. пояснив, що 30.09.02 працював у районі і нікуди не виїжджав.
Згідно довідок відповідача від 03.06.03 № 01юр/1689 29 та від 10.10.06 № 01юр/3707 на магістральних теплових мережах, які проходять через територію позивача та експлуатуються Тепловими мережами Київенерго, в межах території та прилеглої території позивача, поривів, руйнувань та аварій у період з 28.09.02 до 30.02.02 року не було.
Також, слід зазначити, що надані позивачем докази суперечать один одному, а саме в акті від 30.09.02 зазначено, що відкачування води завершено о 18 год. 30 хв. 30.09.02, тоді як у доповненнях до позовної заяви від 12.10.04 №01-14/731 позивач вказує на те, що 30.09.02 відкачування води не завершили і продовжили відкачувати 01.10.02 до 14-00 год..
Як вбачається з пояснень відповідача, причиною затоплення підвальних приміщень є порушення позивачем п.п. 7, 7.2 розпорядження КМДА "Про заходи щодо підготовки міського господарства до роботи в осінньо-зимовий період 2002-2003р.р." від 27.06.2002 № 1275, у відсутності герметизації інженерних вводів у підвальних приміщеннях позивача, у відсутності заглушок в місцях роз'єднання недіючої теплової мережі позивача, відсутності пристроїв по відводу води з підвалу.
Залучена до матеріалів справи схема елеваторного вузла абонента, розташованого у підвалі будинку по вул. Артема, 52-А, корпус № 3, відображає, що усі мережі, зображені на схемі, перебувають у фактичному володінні і використанні позивача. Це підтверджується листом відповідача від 07.11.2006 та договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладеного між позивачем та відповідачем, і схемами до нього.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин колегія суддів не приймає до уваги висновок спеціаліста Приватного підприємства "Академія оцінки і права" від 24.11.2002 № 64, оскільки спеціалістом встановлено затоплення підвального приміщення та обставини відкачування води виходячи з акту позивача від 30.09.02, без особистого спостереження за цими подіями та без з'ясування можливості заподіяння такої шкоди гарячою водою.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 13/363 від 03.06.2003 було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
На вирішення експертів були поставлені питання щодо причин залиття гарячою водою підвальних приміщень корпусу № 3 по вул. Артема, 52-а та визначення розміру збитків від затоплення.
В повідомленні від 06.10.03 № 4355/4356 експерти зазначили про неможливість дати висновок, оскільки підвальні приміщення знаходяться в занедбаному, засміченому стані, встановити час проведення в них останнього ремонту неможливо, також неможливо визначити в них наявність пошкоджень, викликаних затопленням гарячою водою і відокремити їх від пошкоджень, викликаних тривалою експлуатацією без проведення відповідних ремонтних робіт.
Відповідно до ст. 440 ЦК УРСР шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі.
Необхідними умовами для прийняття рішення про відшкодування шкоди є наявність шкоди, вина у її заподіянні та причинний зв'язок між винними діями та наслідками, що настали.
Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем не доведено належність тепломережі відповідачу, не доведено факту розриву тепломережі 29.09.02, розмір заподіяної шкоди та наявність причинного зв»язку між діями відповідача та наслідками, що настали.
За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.06 у справі № 13/363-15/417 відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, доводи, на яких ґрунтується апеляційна скарга не є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.06 у справі № 13/363-15/417 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи № 13/363-15/417 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
18.06.07 (відправлено)