Справа № 161/18555/17
Провадження № 2-а/161/16/18
27 лютого 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Ярмолюк В.С.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся в суд з позовом до Міністерства Оборони України про зобов'язання вчинити певні дії. Позивач свої вимоги мотивує тим, що проходив військову службу в період з 14 лютого 1980 року по 17 вересня 1981 року в Збройних Силах СРСР, був учасником інтернаціональних бойових дій на території Республіки Афганістан, під час чого отримав поранення у вигляді контузії головного мозку. Вказує, що внаслідок зазначеного поранення 11 липня 2000 року йому була встановлена первинна група інвалідності, а 10 вересня 2013 року - інвалідність ІІІ групи встановлена довічно. Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постанови Кабінету міністрів України №975 від 25.12.2013 року, він звернувся до військового комісара Волинського обласного військового комісаріату з заявою та усіма належними додатками стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги, до якої додав усі необхідні документи, яка в подальшому була відправлена до Міністерства оборони України для вирішення. У відповідь на вказану заяву листом Департаменту фінансів Міністерства Оборони України від 12 жовтня 2017 року його було повідомлено про відсутність достатніх підстав для виплати йому одноразової допомоги. Так, 01.09.2017 року Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги, оскільки він був звільнений з військової служби до набуття чинності Законом України від 03.11.2006 року № 328-У, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014 року, тобто до набрання чинності новою редакцією статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Вважає таку відмову відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги неправомірною. Просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 18 протоколу № 91 комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову йому у виплаті одноразової грошової допомоги; зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 27-місячного грошового забезпечення як інвалідам III групи згідно Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою КМУ від 28 травня 2008 року № 499.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі з мотивів, зазначених у позовній заяві, просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином завчасно, про що в матеріалах справи містяться поштові повідомлення (а.с. 21, 30).
Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в період з 28 квітня 1976 року по 12 квітня 1994 року, в тому числі в складі діючої армії в період бойових дій з 14 лютого 1980 року по 17 вересня 1981 року під час виконання інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан) (а.с. 12).
Відповідно до виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії ВЛН № 039007, ОСОБА_1 з 11 липня 2000 року має ІІІ групу інвалідності з причини порання, контузії, захворювання, пов'язаного з участю в бойових діях та перебуванням на території іншої держави, яка була встановлено терміном «довічно» згідно виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії № 0060152 від 10 вересня 2013 року. (а.с. 9-10).
Центральною військово-лікарською комісією МОУ 08 квітня 2005 року ОСОБА_1 було встановлено діагноз: наслідки отримання осколкового поранення голови, правого передпліччя, правої гомілкової частини ноги, а також підтвердження, що дійсно дані поранення пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в ДР Афганістан (а.с. 11).
Також, відповідно посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 14), позивач є інвалідом третьої групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.
14.07.2017 року Волинським обласним військовим комісаріатом на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України було подано висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до п. 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (а.с. 6).
01.09.2017 року протоколом № 91 Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу ОСОБА_1. було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки він був звільнений з військової служби до набуття чинності Законом України від 03.11.2006 року № 328-У, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014 року, тобто до набрання чинності новою редакцією статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с. 8).
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною другою ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом міністрів України.
Застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок ушкодження здоров'я, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок).
Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.
Пунктом 11 Порядку визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Отже, враховуючи, що позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, суд вважає, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII та в Порядку, визначеному Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, оскільки законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України та законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства Оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання.
З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем суду не надано жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Виходячи з вище наведеного суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 77, 79, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити
Визнати протиправним і скасувати пункт 18 протоколу № 91 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 27-місячного грошового забезпечення як інваліду ІІІ групи згідно Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності, звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення в повному обсязі складено 05 березня 2018 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська