про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
05 березня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 816/681/18
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Довгопол М.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання дій незаконними та неправомірними, скасування постанови, -
27 лютого 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання виконавчих дій державного виконавця Кучик А.Ю. незаконними та неправомірними, скасування постанови державного виконавця Шевченківського відділу ДВС м. Полтава Кучик А.Ю. про накладення штрафу від 17 січня 2018 року, як незаконної.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження в адміністративній справі за даним позовом, суддя виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; а публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Аналіз наведеної норми свідчить, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до адміністративного суду лише в разі відсутності іншого судового порядку оскарження. Якщо ж законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Згідно із частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, за правилами статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" усі рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені до суду, який видав виконавчий документ, а рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Із матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем оскаржуються дії державного виконавця та постанова державного виконавця про накладення штрафу від 17.01.2018 в межах виконавчого провадження № 50368401 щодо примусового виконання виконавчого листа № 1622/5927/2012, виданого 12.06.2014 Октябрським районним судом м. Полтава у цивільній справі, при цьому позивач є стороною виконавчого провадження - боржником.
Отже, спірні дії вчинені і постанова про накладення штрафу винесена відповідачем під час виконання судового рішення Октябрського районного суду м. Полтави у цивільній справі, а відтак підлягають оскарженню до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
При цьому суд звертає увагу на те, що в силу положень частини 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" до адміністративного суду підлягають оскарженню рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання постанови державного виконавця про накладення штрафу, тобто, рішення, дії та бездіяльність, які у часі слідують за постановою про накладення штрафу і пов'язані з її примусовим виконанням.
Судом не враховуються роз'яснення, що містяться у постанові Пленуму ВАСУ від 13.12.2010 № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" щодо поширення юрисдикції адміністративних судів на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Суд зауважує, що постанова Пленуму ВАСУ від 13.12.2010 № 3 із змінами ґрунтується на нормах Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV, який втратив чинність з дня набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.
За приписами статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із частиною 1 статті 448 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції .
Враховуючи викладене, спір, з яким звернулася ОСОБА_1, підлягає розгляду місцевим загальним судом, який видав виконавчий лист (розглянув справу як суд першої інстанції), в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України. Юрисдикція адміністративного суду на вказаний спір не поширюється.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Беручи до уваги те, що позов ОСОБА_1 не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання дій незаконними та неправомірними, скасування постанови.
Роз'яснити позивачу, що справа підлягає розгляду місцевим загальним судом, який видав виконавчий лист, у порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя М.В. Довгопол