03 березня 2018 р. справа № 814/3054/17
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороз А. О. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54003
до відповідача:Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський ,55-е, м. Миколаїв, 54018
про:зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся з позовом до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (далі-відповідач або Управління) про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком з урахуванням вимог статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 26.09.2017 р. та з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він після звільнення з військової служби отримував пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки проходив службу у Збройних Силах та має відповідну вислугу років. У червні 2017 року він звернувся із зверненням до органів ПФУ щодо переведення його з одного виду пенсії на інший, а саме - з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, що передбачено положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Відповідач призначив та нарахував пенсію, згідно Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», при цьому для нарахування пенсії застосував показник середньомісячного заробітку та коефіцієнт середньої заробітної плати за 2007 рік, чим на думку позивача і порушив його права, оскільки відповідач мав нарахувати та виплачувати пенсію із розрахунку за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Відповідач надав до суду відзив, згідно якого зазначив, що нарахування пенсії проводиться відповідно до статтей 24, 25, 26, 28, 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тобто, здійснено не первинне призначення пенсії, а перехід з одного виду пенсії на інший. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії та постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 № 327, яка набрала чинності з 01.05.2012 року встановлено, що пенсії, призначені (перераховані) до 2008 року із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2005-2006 роки відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перераховуються із застосуванням показників відповідно середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік та середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, в тому числі в сільському господарстві, за 2007 рік. Оскільки пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» позивачу було призначено з 1998 року, тобто до 2008 року, перерахунок пенсії по віку проведено із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік.
Від сторін надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.
Процесуальних дій у справі судом не вчинялось.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Судом встановлено, що позивач з 21.10.1998 р. перебував на обліку в Управлінні, як отримувач пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
З 26.09.2017 р. позивач є пенсіонером за віком, оскільки 26.06.2017 р. звернувся до Управління з відповідною заявою про призначення йому іншого виду пенсії.
В грудні 2017 року позивач отримав лист від Управління, з якого дізнався, що при призначення йому пенсії відповідач застосував показник середньої заробітної плати у середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 р.
Позивач не погоджуючись з таким розрахунком пенсії, звернувся до Управління із заявою, в якій просив провести переведення, нарахування та виплату пенсії за віком, призначеної замість пенсії за вислугу років, із застосуванням показника середньої заробітної плати по країні за 2016 рік відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», зазначивши про те, що пенсія за вислугу років, яку він отримав раніше, була призначена на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З листа відповідача від 05.12.2017 р. вбачається, що відповідач залишив заяву позивача без задоволення, посилаючись на те, що при переведенні позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком було правомірно проведено розрахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік. В своїй відповіді відповідач послався на Постанову Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року №327 щодо порядку перерахунку пенсії особам із числа військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, призначені до 2007 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а. с. 10-11).
Обставина, що пенсія за віком була призначена позивачу з 3 26.09.2017 р., а також що з 21.0.1998 р. він отримував пенсію за вислугу років, призначену йому на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визнано сторонами та ними не оспорюється, а також підтверджується матеріалами справи.
За змістом ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу), особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії за віком), відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором; у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону № 2262-XII та Закону № 1058-IV, призначається одна пенсія за її вибором; при цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону № 2262-XII, і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону № 1058-ІV, яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на яку посилається у своєму відзиві відповідач, встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3. ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Водночас позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Зокрема, при призначенні пенсії за вислугу років показник середньої заробітної плати (доходу) при її розрахунку не застосовується в силу вимог зазначеного Закону, адже основою доходу у цьому разі є грошове забезпечення.
У постанові Верховного суду України по справі № 21-612а14 від 31 березня 2015 року, суд дійшов висновку, що у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років за Законом № 2262-XII, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон № 1058-ІV, у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом № 1058-ІV такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
З урахуванням викладеного, відповідач при відповідному зверненні позивача мав усунути порушення вимог чинного законодавства та здійснити перерахунок пенсії позивачу з дотриманням вимог статтей 27, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в тому числі застосувавши показник середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три роки, що передують 2017 року звернення позивача за призначенням пенсії за віком, замість безпідставно застосованого відповідачем показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України №327 від 23.04.2012 року «Про підвищення рівня соціального захисту населення», а саме, що згідно п.1 пенсії, призначені (перераховані) до 2007 року із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2005-2006 роки відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , перераховуються із застосуванням показників відповідно середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік та середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2007 рік. Той факт, що відповідно до вищевказаної постанови відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік, не звільняв відповідача від обов'язку при призначенні та розрахунку позивачу пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в порядку, визначеному ст.40 Закону, врахувати середню заробітну плату (доход) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, що відповідає вищенаведеній правовій позиції Верховного Суду.
Отже, суд вважає, що при визначенні розміру пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір середньої заробітної плати (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії слід застосовувати, виходячи із розміру заробітної плати за 2014, 2015, 2016 роки, а не застосовувати показники заробітної плати в середньому на одну особу у цілому по Україні, із якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік.
В позовній заяві позивач також посилався на те, що при перерахунку пенсії не було враховано коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1,35, однак таке твердження спростовують дослідженими доказами, з яких вбачається, що позивачу при проведенні перерахунку пенсії було враховано коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1,35 ( а.с. 9).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подавали. Позивач сплатив судовий збір в розмірі 640 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.927418822.1 від 27.12.2017 р. (а. с. 4) і з урахування задоволення позовних вимог судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в цьому розмірі.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54003, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський ,55-е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250638) задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250638) нарахувати та виплатити громадянину ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54003, ідентифікаційний код НОМЕР_1) пенсію за віком з урахуванням вимог статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 26.09.2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський ,55-е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250638) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54003, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в сумі 604 грн. (шістсот сорок гривень).
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз