01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
24.04.2007 № 4/450
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з'явились
від відповідача -не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВС"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.01.2007
у справі № 4/450
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш лан"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВС"
про стягнення 50977,65 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 44973,05 грн. заборгованості за передану продукцію, 4091,10 грн. пені, 1259,24 грн. індексу інфляції, 654,26 грн. 3% річних, а всього 50977,65 грн. за договором № 140/02 від 21.04.2005.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2007 у справі № 4/450 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:
21.04.2005 між сторонами по справі укладено договір купівлі-продажу цукрових буряків за № 140/02, відповідно до п. 1.1 якого позивач передає, а відповідач приймає та оплачує цукрові буряки, вирощені у 2005році.
Відповідно до п. 5.1 договору ціна на продукцію становить 174,00 грн. за одну тону продукції, в тому числі ПДВ - 29,00 грн.
Додатковою угодою № 7/1 від 05.10.2005 до договору, пункт 5.1 договору було викладено в новій редакції за якою ціна на продукцію склала 210,00 грн. за одну тону продукції, в тому числі ПДВ -35,00грн.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу продукцію в кількості 703,233 тон залікової ваги, тобто ваги продукції, що підлягає оплаті на загальну суму 147 678,93 грн.
Згідно п. 4.3 договору зобов'язання продавця вважається виконаним належним чином та в повному обсязі після передачі продукції покупцю за адресою, зазначеною в п. 3.1.2 в кількості, що зазначена в п 1.3 даного договору та підписання обома сторонами відповідного Акту прийому-передачі та/або накладної на передачу продукції, оформлення інших первинних документів, виконання всіх зобов'язань по даному договору.
Прийом-передача товару за договором № 140/02 від 21.04.2005 підтверджується приймальними накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями № 872385 від 31.10.2005 та № 1600988 від 21.11.2005 на отримання відповідачем від позивача 361,0 т і 343,0 т цукрових буряків.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про недоведення позивачем факту поставки товару, спростовуються вищезазначеними документами.
Згідно п.п. 3.2.2 п. 3.2 договору покупець зобов'язаний оплатити продукцію у відповідності до умов договору.
Відповідно до п. 5.6 договору кінцевий розрахунок за отриману продукцію здійснюється по факту її поставки після підписання акту прийому-передачі продукції протягом одного місяця не пізніше 31.12.2005.
Платіжним дорученням № 382 від 25.10.2005 відповідач частково розрахувався в розмірі 15 000,00 грн. за передану за договором продукцію.
Частина зобов'язань відповідача перед позивачем по оплаті продукції в розмірі 87 705,88 грн. була припинена на підставі ст. 203 Господарського кодексу України шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, підтвердженням чого є заява про залік зустрічних однорідних вимог від 30.06.2006 № 128, яка була направлена на адресу відповідача.
Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за передану продукцію складає 44 973,05 грн. (147 678,93 грн. - 150 000 грн. - 87 705,88 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 1 та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав покладені на нього зобов'язання щодо сплати вартості продукції у встановлений договором строк, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 44 973,05 грн. заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин повинен сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 7.3 договору за неналежне виконання своїх обов'язків сторони передбачили відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожен день такого невиконання.
У зв'язку з викладеним суд першої інстанції правомірно задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 4091,10 грн. за неналежне виконанням зобов'язань за договором № 140/02 від 21.04.2005.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4091,01 грн. індексу інфляції та трьох процентів річних у сумі 654,26 грн. правомірно задоволені судом першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВС» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2007 у справі № 4/450 - скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВС» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2007 у справі № 4/450 - без змін.
2. Матеріали справи № 4/450 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
28.04.07 (відправлено)