01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.03.2007 № 2/209
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - БабенкоА.І.
від відповідача - Похилено А.В.
від ДВС - Бурлака Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А."
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 10.01.2007
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Ю.С.А.» на дії Державної виконавчої служби у Солом'янському районі м. Києва за участю стягувача Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут»
у справі № 2/209
за позовом Національного технічного інституту України "Київський політехнічний інститут"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А."
про стягнення 55444,51грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Ю.С.А.» була подана до господарського суду скаргу на дії Державної виконавчої служби у Солом'янському районі м. Києва, в якій просить - поновити строк оскарження постанови від 10.11.2006 про арешт майна боржника; скасувати постанову від 10.11.2006 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; визнати наказ Господарського суду міста Києва від 10.06.2005 № 2/209 таким, що не підлягає виконанню; закрити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 10.06.2005 № 2/209.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2007 в задоволенні скарги Товариству з обмеженою відповідальністю “Ю.С.А.» на дії Державної виконавчої служби Солом'янського району міста Києва відмовлено.
Не погодившись з такою ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю “Ю.С.А.» подало апеляційну скаргу, у якій просить дану ухвалу скасувати та задовольнити скаргу на дії Державної виконавчої служби Солом'янського району міста Києва вважаючи, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржувальної ухвали було порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття не правильного рішення.
Представник позивача у судовому засіданні посилається на те, що доводи, викладені у апеляційній скарги, є необґрунтованими, а тому не можуть бути прийняти до уваги апеляційним господарським судом.
Також представник Державної виконавчої служби у Солом'янському районі м. Києва посилається на те, що підстави викладені у апеляційній скарги є необґрунтованими, а тому не можуть бути прийняті до уваги господарським судом апеляційної інстанції. Просить не задовольняти апеляційну скаргу, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.04.2006 року залишити без змін.
Апеляційний господарський суд дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та державної виконавчої служби, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, прийшов до наступного.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2005 у справі № 2/209 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ю.С.А.» на користь Національного технічного університету “Київський політехнічний інститут» 55 444,51 грн. збитків, 554,45 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
10.06.2005 після набрання рішення законної сили був виданий Наказ про примусове виконання рішення.
23.09.2005 Постановою відділом державної виконавчої служби у Солом'янському районі м. Києва було відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.06.2005 № 2/209 була винесена
Відділом виконавчої служби у Солом'янського районі м. Києва боржнику було надано строк для добровільного виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.06.2005 № 2/209 до 30.09.2005.
Відповідно до ч. 6 ст. 30 Закону України “Про виконавче провадження», якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не поширюється на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
Отже, виходячи норм статті 25 Закону України “Про виконавче провадження», шестимісячний строк для здійснення виконавчого провадження не є присічним, оскільки основним обов'язком державного виконавця являється вчинення всіх передбачених Законом України “Про виконавче провадження» дій для повного виконання рішення суду.
Як свідчать матеріали справи та подані докази, державним виконавцем спочатку було накладено арешт на грошові кошти боржника, потім, в зв'язку з відсутністю на рахунках коштів, накладено арешт на транспортні засоби, які на даний час перебувають в розшуку. Державний виконавець також звернувся до Бюро технічної інвентаризації м. Києва для встановлення місця знаходження майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.
Боржник також звертався до Господарського суду міста Києва зі скаргами на дії державної виконавчої служби, що зумовлювало зупинення виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 10.06.2005 № 2/209.
На даний час боржником залишається непогашена сума боргу в розмірі 30 871,00 грн. Доказів повного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2005 по справі № 2/209 боржник не надано.
Згідно п. 1.5. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 15.12.1999 № 865/4158, державний виконавець уживає заходів примусового виконання якщо боржник не виконує добровільно рішення у встановлений виконавцем строк відповідно Закону України “Про виконавче провадження». Заходами примусового виконання рішення є: звернення стягнення на грошові кошти боржника; звернення стягнення на інші види майна боржника та інше.
Відповідно до ст. 64 Закону України “Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним (за винятком майна, виключеного з обороту або обмеженого в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. На зазначене майно накладається арешт, і воно реалізується у встановленою Законом черговості.
Арешт застосовується для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачу або реалізації відповідно до ст. 55 Закону України “Про виконавче провадження»,
Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження».
Відповідно ч. 2 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі про примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Таким чином, під час вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.06.2005 № 2/209 та при винесенні постанови від 10.11.2006 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, Державною виконавчою службою Солом'янського району міста Києва було дотримано вимог Закону України “Про виконавче провадження».
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ю.С.А.», а ухвала Господарського суду міста Києва від 10.01.2007 у справі № 2/209 є обґрунтованою і такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст.ст. 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ю.С.А.» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2007 у справі № 2/209 без змін.
Матеріали справи № 2/209 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
05.04.07 (відправлено)