01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.03.07 р. № 40/561-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Попович І.Я.
від відповідача - Шмоденко Д.В., Долгополов В.Ю.
від третьої особи - Долгополов В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Київської обласної державної адміністрації, Закритого акціонерного товариства “Промислово-технологічних парк “Київщина» на постанову Господарського суду міста Києва від 22.12.2006, Закритого акціонерного товариства “Енран» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2006 та Закритого акціонерного товариства “Промислово-технологічних парк “Київщина» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2006
від
у справі № 40/561-А
за позовом Закритого акціонерного товариства “Енран»
до 1.Вишгородський районний відділ земельних ресурсів
2.Вишгородський районний відділ державного земельного кадастру Київської області
3.Київська обласна державна адміністрація
третя особа без самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство Київської області "Київська регіональна інвестиційна компанія"
про визнання незаконною бездіяльність
у судовому засіданні 08.02.20007 по справі оголошувалось відкладення на 15.03.2007 відповідності ст. 150 КАС України
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2006 клопотання Закритого акціонерного товариства “Енран» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.
Постановою Господарського суду міста Києва від 22.12.2006 у справі № 40/561-А позов Закритого акціонерного товариства “Енран» задоволено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2006 заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2006 скасовано.
Не погоджуючись з постановою Господарського суду міста Києва від 22.12.2006 та ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2006 Закрите акціонерне товариство “Промислово-технологічних парк “Київщина» у відповідності до ст. 185 КАС України подало апеляційну скаргу та просить скасувати ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову і постанову, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В апеляційній скарзі ЗАТ “Промислово-технологічний парк “Київщина» посилається на те, що постанова Господарського суду міста Києва прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, оскільки, судом першої інстанції, по-перше, було відмовлено ЗАТ “Промислово-технологічний парк “Київщина» в задоволені клопотання про вступ останньої у справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача-3, що позбавило ЗАТ “Промислово-технологічний парк “Київщина» подати документи, що безпосередньо могли вплинути на прийняття рішення по справі та, по-друге, не врахована обставина, що відповідно до повідомлення про проведення земельного аукціону з продажу земельних ділянок, на аукціоні продали земельні ділянки, що мали цільове призначення “землі промисловості» коли відповідно до технічних паспортів ділянок, що були продані на зазначеному аукціоні було вказано “землі сільськогосподарського призначення».
Також Київська обласна державна адміністрація (відповідач-3) не погоджуючись з постановою від 22.12.2006 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі Відповідач-3 посилається на те, що постанова Господарського суду міста Києва прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи оскільки, судом першої інстанції, при винесені постанови, по-перше, не врахований, факт, що державний акт на право власності на Земельну ділянку не був виготовлений та не був складений не з вини Відповідача-3, а отже Відповідачем-3 не були порушені права та законні інтереси Позивача та по-друге, не було надано належної правової оцінки (висновків) доводам Відповідача-1 про відсутність даних щодо розміру втрат сільськогосподарського виробництва (угідь) та їх (втрат) відшкодування.
Позивач надав заперечення на апеляційні скарги в якому проти доводів скаржників заперечує та просить залишити без змін постанову Господарського суду міста Києва по справі № 40/561-А від 22.12.2006, а апеляційні скарги ЗАТ “Промислово-технологічний парк “Київщина» та Відповідача-3 без задоволення.
Закритим акціонерним товариством “Енран» було подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2006. Позивач просить цю ухвалу скасувати за таких обставин. що судом першої інстанції було порушено процесуальне право.
Розгляд справи апеляційним судом призначено на 08.02.2007 у судове засідання апеляційної інстанції 08.02.2007 року не з'явилися представники Відповідача-2 та Третьої особи.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання по розгляду апеляційних скарг, явка представників сторін у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, апеляційний господарський суд вважає можливим здійснити перевірку оскаржувальних процесуальних документів за наявними у справі матеріалами без представників Відповідача-2 та Третьої особи.
Частина 1 статі 195 КАС України встановлює, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Розглянувши апеляційні скарги, наявні матеріали, заслухавши пояснення представників ЗАТ “Промислово-технологічний парк “Київщина», Відповідача-3 та позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги на постанову Господарського суду міста Києва від 22.12.2006 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2006 не підлягають задоволенню, а апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2006 задоволенню виходячи з нижче викладеного.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки предметом позовних вимог є визнання протиправною бездіяльності відповідачів при підготовці технічної документації, виготовлені державного акту на право власності позивача на Земельну ділянку, а ЗАТ “Промислово-технологічний парк “Київщина» не є учасником вказаних публічно-правових відносин та не було учасником земельного аукціону, що відбувся 29.12.2005 року, а також стороною договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.06.2006 року, рішення у справі не може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки ЗАТ “Промислово-технологічний парк “Київщина».
Твердження ЗАТ “Промислово-технологічний парк “Київщина», що оскільки воно має розпорядження № 9 Відповідача-3 “Про погодження місця розташування об'єкта» воно, відповідно, має всі підстави для подальшого розташування свого об'єкта на землях, що були продані на спірному аукціоні, а, отже, суд першої інстанції вирішив питання про його (ЗАТ “Промислово-технологічний парк “Київщина») інтерес апеляційним господарським судом не приймаються до уваги з огляду на його необґрунтованість.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.
Таким чином, з огляду на той факт, що в постанові суду першої інстанції не вирішено питання про права, свободи, інтереси чи обов'язки ЗАТ “Промислово-технологічний парк “Київщина» апеляційна скарга ЗАТ “Промислово-технологічний парк “Київщина» не підлягає задоволенню.
Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, що бездіяльність відповідачів 1 та 2 по не наданню та не підписанню документів необхідних для виготовлення технічної документації зі складання державного акту, не погодженню такої технічної документації порушує права Позивача на отримання у власність Земельної ділянки, що може призвести до нанесення Позивачу матеріальної шкоди, оскільки відповідно до п. 4.3 Договору купівлі-продажу приступати до використання земельної ділянки до переходу права власності на неї до Позивача згідно п. 4.1. цього Договору, забороняється.
Відповідно до ч. 3 ст. 162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Постановою суду першої інстанції зобов'язано Відповідача-3 та Відповідача-1 підписати державний акт на право власності на Земельну ділянку після його виготовлення та складання Третьою особою.
Таким чином судом першої інстанції з метою гарантування дотримання і захисту права Позивача на куплену ним Земельну ділянку обґрунтовано зобов'язано Відповідача-3 та Відповідача-1 підписати державний акт на право власності на Земельну ділянку після його виготовлення та складання Третьою особою.
З огляду на вищенаведене, посилання Відповідача-3 на те, що оскільки державний акт на право власності на спірну земельну ділянку не був виготовлений та не був складений не з вини Відповідача-3, то ним не могли бути порушені та не були порушені права та законні інтереси Позивача як на підставу для скасування постанови суду першої інстанції є необґрунтованими.
У своїй апеляційній скарзі, Відповідач-3 просить скасувати Постанову суду першої інстанції, зокрема, з підстав ненадання господарським судом міста Києва належної правової оцінки висновкам Відповідача-1 про відсутність даних щодо розміру втрат сільськогосподарського виробництва (угідь) та їх (витрат) відшкодування, оскільки до внесення (зміни цільового призначення) спірної земельної ділянки до земель промисловості, вона відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, мала цільове призначення земель сільськогосподарського призначення, а отже повинно було бути здійснено, згідно ст. 207 Земельного кодексу України, відповідне відшкодування втрат сільського виробництва.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з повідомлення Київського обласного головного управління земельних ресурсів № 08-3/03-4465 від 04.10.2006 року проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 4.4, що розташована на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту та була призначена для продажу на земельному аукціоні, пройшов державну експертизу в Київському обласному головному управлінні земельних ресурсів та отримав позитивний висновок від 20.12.2005 року № 8-3032.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Як вбачається з Розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 311 від 17.04.2006 року земельна ділянка, що придбана Позивачем, перебувала у запасі, відноситься до земель промисловості, а її цільове призначення не змінювалось. Крім того, Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 311 від 17.04.2006 року з посиланням на Протокол № 2 проведення земельного аукціону з продажу земельних ділянок від 29.12.2005 року чітко визначений об'єкт продажу та характеристика земельної ділянки.
Відносно, посилання Відповідача-3 на відсутність належної правової оцінки інформації Відповідача-1 про розрахунок втрат сільського виробництва, та їх сплату, то судом першої інстанції правильно встановлено, що положеннями ст. 207 Земельного кодексу України передбачені умови відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, відповідно до яких втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.
Таким чином, відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.
Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.
Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1279 “Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» Відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.
Зазначена норма права передбачає сплату втрат сільськогосподарського виробництва юридичними і фізичними особами після затвердження проекту відведення їм земельної ділянки. Проте, Позивач не затверджував проект відведення йому земельної ділянки, а придбав на аукціоні земельну ділянку, що мала категорію земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення з цільовим призначенням земельної ділянки - будівництво об'єктів промисловості.
Отже, норми Земельного кодексу України не передбачають відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва у випадку продажу на земельних аукціонах земельних ділянок державної власності, що перебувають у запасі і розташовані поза межами населеного пункту, щодо яких не відбувалося вилучення (викупу) та органом виконавчої влади не приймалося рішення про зміни цільового призначення.
З огляду на вищенаведене, посилання Відповідача-3 на те, що суд першої інстанції не дослідив вказану обставину справи є необґрунтованими, а висновок суду першої інстанції проте, що вимога, викладена у листі № 865 від 19.07.2006 року Відповідача-1, про відсутність інформації про розрахунок втрат сільського виробництва та їх сплату такою, що не ґрунтується на нормах Земельного законодавства України є вірним.
З огляду на викладене, вимоги апеляційних скарг задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.
Судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази та дана їм належна оцінка у постанові. Постанова суду першої інстанції належним чином мотивована і за своїм змістом та формою відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відносно до апеляційної скарги позивача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2006 то відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно ч. 1-4 ст. 118 КАС України клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідач або інша особа, яка бере участь у справі, у будь-який час має право заявити клопотання про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або скасування заходів забезпечення адміністративного позову. Таке клопотання розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення позивача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Питання про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених частинами першою і другою цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань.
Якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення адміністративного позову або заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим.
Таким чином, питання скасування заходів забезпечення позову до набрання постановою суду першої інстанції законної сили може бути вирішено судом за клопотанням учасників справи або у випадку відмови позивачу у позові.
Враховуючи, що учасники справи клопотання про скасування заходів забезпечення позову не подавали, а вимоги позивача були задоволенні повністю, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову.
Крім того, питання про скасування заходів забезпечення позову було вирішено без призначення судового засідання та повідомлення осіб, які беруть участь у справі, що є порушенням ч. 3 ст. 118 КАС України. Ці обставини підтверджується із змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 29.12.2006, що представники сторін судом першої інстанції не викликалися.
Отже апеляційний господарський суд враховуючи вище наведене прийшов до висновку, що місцевим господарським судом норми матеріального та процесуального права не були порушені, тому постанова Господарського суду міста Києва від 22.12.2006 відповідає чинному законодавству і не підлягає скасуванню, а апеляційні скарги Київської обласної державної адміністрації, Закритого акціонерного товариства “Промислово-технологічних парк “Київщина» не підлягають задоволенню. Апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства “Промислово-технологічних парк “Київщина» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2006 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства “Енран» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2006 підлягає задоволенню у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права
Керуючись ст. ст. 195, 196 198, 200, 205, 206, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційні скарги Київської обласної державної адміністрації, Закритого акціонерного товариства “Промислово-технологічних парк “Київщина» залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 22.12.2006 - без змін.
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Енран» задовольнити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2006 скасувати.
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Промислово-технологічних парк “Київщина» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2006 - без змін.
Матеріали справи № 40/561-А повернути до Господарського суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя
Судді