01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.04.2007 № 17/433
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі :
За участю представників:
від позивача: Ковальов В.М.,
від відповідача: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "ІСА"
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.10.2006
у справі № 17/433
за позовом ВАТ трест "Київміськбуд-1" ім. М.П. Загороднього
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "ІСА"
про стягнення заборгованості у розмірі 150881,37 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 406 від 18.08.2005 у розмірі 100 000,00 грн., збитків від інфляції в розмірі 7740,78 грн., 3276,50 грн. 3% річних та 39 864,09 грн. неустойки.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2006 у справі № 17/433 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 106988,42 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 34000 грн. неустойки, 2794,52 грн. 3 % річних, 1437,83 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції неправомірно було не застосовано Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» щодо встановлення розміру пені.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне:
18.08.2005 між сторонами по справі було укладено договір № 406 про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, згідно умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу у користування грошові кошти без нарахування процентів у розмірі 100 000,00 грн.
Згідно п. 2.2.1 договору відповідач зобов'язався повернути позивачу отримані кошти в строк до 30.09.2005.
Платіжним дорученням № 2920 від 19.08.2005 вказані кошти були перераховані на розрахунковий рахунок відповідача, але у визначений договором строк відповідач свого обов'язку щодо повернення коштів не виконав.
13.03.2006 позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 273 про повернення в семиденний термін суми основного боргу в розмірі 100 000,00 грн., а також нарахованої відповідно до умов договору неустойки.
Однак відповідач відповіді на претензію не надав, кошти не повернув.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
Згідно положень ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання чи неналежне виконання. У випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).
Частинами 1 та 2 ст. 549 ЦК України передбачається, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Відповідно до п. 2.4 договору за прострочення строку повернення грошових коштів відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 0,1 % від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення.
Враховуючи, що відповідач, одержану від позивача, безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у, визначений договором, строк не повернув, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 106988,42 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 2 794,52 грн. 3 % річних за період з 01.10.2005 по 05.09.2006 та 34 000 грн. пені.
Доводи відповідача про необхідність застосування до нарахування пені ст. 3 Закону України “Про відповідальність за порушення виконання грошових зобов'язань», яка передбачає обчислення розміру пені від суми простроченого платежу та обмеження подвійною обліковою ставкою Національного банку України, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки ч. 2 ст. 551 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004, дозволяє сторонам збільшувати розмір пені, встановлений законом.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-будівельна компанія “ІСА» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2006 у справі № 17/433 - скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-будівельна компанія “ІСА» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2006 у справі № 17/433 - без змін.
2. Матеріали справи № 17/433 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
05.04.07 (відправлено)