01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.01.2007 № 4/398
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Малахатко І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.11.2006
у справі № 4/398
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВФ "Харнеткам"
до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України
про стягнення 20798,05 грн. та по зустрічному позову про визнання договору недійсним
Позивач звернувся з позовом до Державної компанії “Укрекокомресурси» про стягнення 20 256, 79 грн. суми заборгованості за період жовтень-грудень 2004 р., 541,72 грн. - 3% річних, всього у сумі 20 798,05 грн. заборгованості за договором оренди від 28.05.2003.
17.10.2006 позивач уточнив свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 20 256, 79 грн. суми заборгованості за період жовтень-грудень 2004 р., а від стягнення 3% річних відмовився і відмова прийнята судом першої інстанції.
Відповідач подав зустрічний позов про визнання договору недійсним, без застосування ст. 216 ЦК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2006 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 20 256,79 грн. заборгованості, 202,56 грн. державного мита та 110,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті частини позову, провадження по справі припинено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким провадження по зустрічному позову припинити за відсутністю предмету спору, а у задоволенні вимог за первісним позовом у частині стягнення 20 256,79 грн. відмовити повністю.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
28.05.2003 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди виробничих приміщень.
Строк дії договору визначено з 28.05.2003 до 01.01.2005.
Згідно з п. 1.1 договору, позивач, як орендодавець передає, а відповідач, як орендар приймає в строкове платне користування виробничі приміщення загальною площею 1100 кв.м. за адресою: м. Харків, пров. Монгольський, 6.
Пунктом 5.1 договору встановлена орендна плата в місяць з урахуванням комунальних та інших послуг в розмірі 5 995,00 грн.
Відповідно до п. 5.2 договору визначено, що оплата оренди здійснюється за періоди фактичної експлуатації орендарем орендованого майна для проведення своєї діяльності, визначеної розділом 2 вищевказаного договору. Періоди, коли орендар фактично використовував майно, підтверджуються актами, підписаними сторонами на кінець кожного місяця.
Відповідно до акту прийому-передачі за договором оренди від 28.05.2003 відповідач отримав від позивача в тимчасове користування нежиле приміщення загальною площею 1201,0 кв. м.
Стаття 762 ЦК України встановлює, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Із акту звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами, вбачається, що відповідач сплачував орендну плату в період з січня 2004 р. по вересень 2005 р.
15.12.2004 сторони підписали додаткову угоду, умовами якої передбачається, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування виробниче приміщення площею 400 кв. м за адресою: м. Харків, пер. Монгольський, 6, що підтверджується актом прийому-передачі майна в оренду від 15.12.2004.
Не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції до уваги посилання відповідача на те, що оспорюваний договір є неукладеним, оскільки договір містить умови, які є необхідними і достатніми для врегулювання між сторонами орендних відносин, що підтверджується підписанням сторонами договору без протоколу розбіжностей, а також повним виконанням умов договору позивачем та частковим виконанням відповідачем обов'язку щодо сплати орендної плати.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не сплачував орендну плату за жовтень-грудень 2005 р., що в сумі складає 20 256,79 грн.
Пункт 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», ст. 762 ЦК України, передбачають, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.
Пункт 1 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» встановлює обов'язок орендаря вносити орендну плату за користування об'єктом оренди незважаючи на результати господарської діяльності.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав покладені на нього зобов'язання щодо сплати орендної плати у встановлений договором строк, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги у сумі 20 256, 79 грн. та припинив провадження в частині стягнення 3% річних на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.
Державною компанією “Укрекокомресурси» було заявлено зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Харнеткам» про визнання недійсним договору від 28.05.2003 з підстав того, що договір оренди від 28.05.2003 підписаний зі сторони орендаря начальником Харківського обласного управління з утилізації відходів як вторинної сировини “Харківекокомресурси» Войтенком Олександром Яковичем без необхідних повноважень, оскільки довіреністю йому було надано право на укладення договорів за погодженням з президентом компанії, а питання укладення договору з президентом компанії належним чином не погоджувались.
Судом першої інстанції встановлено, що спірний договір від 28.05.2003 укладений керівником Товариства з обмеженою відповідальністю “Харнеткам» Пасько Г.П та уповноваженим представником Державної компанії “Укрекокомресурси» в особі начальника обласного управління “Харківекокомресурси» Войтенком О.Я. на підставі доручення від 31.10.2001, яке не потребує узгодження з вищою організацією, що свідчить про наявність необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення договору.
Оскільки спірний договір відповідає вимогам ч. 2, ч. 5 ст. 203 ЦК України, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні зустрічних позовних вимог.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси» Кабінету міністрів України, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2006 у справі № 4/398 є обґрунтованим і таким, що прийняте без порушення норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси» Кабінету міністрів України залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2006 у справі № 4/398 - без змін.
2. Матеріали справи № 4/398 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді