01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.04.07 р. № 6/408-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Качан А.А.,
від відповідача - Осипенко В.С.,
від третьої особи 1 - Запісоцький Ю.Г.,
від третьої особи 2 - Кузьмічова Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ)
на рішення Господарського суду м.Києва від 29.11.2006
у справі № 6/408-А
за позовом Державного підприємства "Калуська теплоелектроцентраль"
до Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ)
третя особа відповідача Відкрите акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго"
третя особа позивача Івано-Франківська обласна державна адміністрація
про визнання нечинною постанови від 19.11.2003 № 1198
Постановою Господарського суду міста Києва від 05.09.2006 у справі №6/408-А позов задоволено повністю. Визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.11.2003 № 1198 “Про внесення змін до Порядку визначення плати за транспортування електричної енергії власного виробництва при постачанні електроенергії за нерегульованим тарифом». Стягнуто з Державного бюджету України на користь Івано-Франківської обласної державної адміністрації 3,40 грн. судового збору. Зобов'язано Національну комісію регулювання електроенергетики України невідкладно опублікувати резолютивну частину постанови суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднено постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.11.2003 № 1198 “Про внесення змін до Порядку визначення плати за транспортування електричної енергії власного виробництва при постачанні електроенергії за нерегульованим тарифом», після набрання постановою законної сили.
Не погоджуючись з такою постановою відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не було належним та не повно з'ясовані обставини справи та неправильно застосовані норми матеріального права.
Відкрите акціонерне товариство “Прикарпаттяобленерго» на підставі ст. 192 КАС України подало заяву про приєднання до апеляційної скарги, в якій посилається на те, що судом першої інстанції не було належним та не повно з'ясовані обставини справи та неправильно застосовані норми матеріального права.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити в силі постанову Господарського суду міста Києва від 05.09.2006 та залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Представник третьої особи 1 надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити в силі постанову Господарського суду міста Києва від 05.09.2006 та залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Апеляційний господарський суд дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, прийшов до того, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.
Національною комісією регулювання електроенергетики України (далі НКРЕ) було прийнято постанову від 19.11.2003 № 1198 “Про внесення змін до Порядку визначення плати за транспортування електричної енергії власного виробництва при постачанні електроенергії за нерегульованим тарифом». Даною постановою було доповнено пункт 2 Порядку визначення плати за транспортування електричної енергії власного виробництва при постачанні електроенергії за нерегульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 28.09.2000 №1038, підпунктом 2.7, а саме: “У разі, якщо позивач, який раніше отримував електроенергію від постачальника електроенергії за регульованим тарифом, почав отримувати електроенергію безпосередньо з шин виробника, що призвело до зміни обсягів корисного відпуску електричної енергії постачальника електроенергії за регульованим тарифом, пункт 2.6 цієї постанови не застосовується до відповідного коригування НКРЕ тарифів на передачу та постачання електроенергії і економічних коефіцієнтів нормативних технологічних витрат електроенергії постачальника електроенергії за регульованим тарифом».
Пунктом 2.6 постанови НКРЕ від 28.09.2000 № 1038 визначено, що у разі продажу електричної енергії власного виробництва споживачам, які безпосередньо приєднані до шин виробника, плата за транспортування цих обсягів електроенергії не сплачується ліцензіату з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами. Вказані обсяги електричної енергії не враховуються у тарифі на передачу місцевими (локальними) мережами.
На момент прийняття оскаржуваної постанови діяв Цивільний кодекс УРСР, у відповідності до ч. 2 ст. 4 цього кодексу права і обов'язки виникають на підставі адміністративних актів.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 1 Закону України “Про електроенергетику», суб'єктами електроенергетики - є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від їх відомчої належності та форм власності, що займаються виробництвом, передачею, постачанням електричної енергії.
Законом України “Про електроенергетику» передбачається договірний порядок формування правовідносин між суб'єктами електроенергетики.
Статтею 12 Закону України “Про електроенергетику» забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці віднесено до основних завдань та повноважень НКРЕ.
На підставі вищевказаних повноважень НКРЕ було прийнято постанову № 1038, що затверджує Порядок визначення плати за транспортування електричної енергії власного виробництва при постачанні електроенергії за нерегульованим тарифом. Також зазначеним Порядком встановлювався порядок визначення плати за транспортування електричної енергії як відшкодування вартості передачі електроенергії місцевими (локальними) електромережами.
У цій редакції п. 2.6 Порядку встановлено, що обов'язок сплачувати плату за транспортування електричної енергії ліцензіату з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами у разі продажу електричної енергії власного виробництва споживачам, що приєднані до шин виробника відсутній, у зв'язку з тим, що зазначені послуги не надаються.
Проте, у новій редакції, за постановою № 1198, п. 2.7 передбачено зобов'язання виробника сплачувати кошти електропередавальній організації без фактичного надання послуг з транспортування електричної енергії цією організацією.
Як вбачається з матеріалів справи, дії відповідача носять нормативний характер встановлення підстав виникнення цивільних відносин між суб'єктами електроенергетики, а не договірний і не пов'язані з забезпеченням проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці.
Виходячи з вищезазначеного, на відповідача не було покладено таких повноважень ніяким законодавчим або нормативним актом.
Отже апеляційний господарський суд враховуючи вище наведене прийшов до висновку, що місцевим господарським судом норми матеріального права не були порушені, тому постанова Господарського суду міста Києва від 05.09.2006 відповідає чинному законодавству і не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Національної комісії регулювання електроенергетики України не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Національної комісії регулювання електроенергетикиУкраїни залишити без задоволення. Постанову Господарського суду міста Києва від 05.09.2006 у справі № 6/408-А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя
Судді