донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.06.2007 р. справа №40/430пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Волкова Р.В.
суддів
Запорощенка М.Д. , Старовойтової Г.Я.
за участю представників сторін:
від позивача:
Єрошенко Б.В. - юрист, довір. б/н від 17.05.2007р.,
від відповідача-1:
від відповідача-2:
не з'явився
не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне інноваційневиробничо-технічне бюро", м. Львів
на рішення та ухвалу
господарського суду
Донецької області
від
19.04.2007 року
по справі
№ 40/430пд (судді: Ю.О.Підченко, Н.О.Мартюхіна, Н.С.Морщагіна)
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-фінансова компанія"Донбасресурси", м. Донецьк
до
1) товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне інноваційне виробничо-технічне бюро", м. Львів
2) закритого акціонерного товариства "Компанія Укренерго-інвест", м. Харків
про
визнання недійсним договору
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.04.2007 року справі за № 40/430пд частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-фінансової компанії «Донбасресурси" м. Донецьк (далі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне інноваційне виробничо-технічне бюро" м.Вінниця (далі -відповідач-1) та закритого акціонерного товариства «Компанія Укренерго-інвест" м.Харків (далі відповідач-2) про визнання договору недійсним.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу майна, що вивільняється в зв'язку із перепрофілюванням виробництва б/н від 25.06.05р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-фінансова компанія «Донбасресурси", товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне інноваційне виробничо-технічне бюро" та закритим акціонерним товариством «Компанія Укренерго-інвест", як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
До правовідносин сторін за цим договором застосовано реституцію.
Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне інноваційне виробничо-технічне бюро" повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-фінансовій компанії «Донбасресурси" грошові кошти, отримані за договором б/н від 25.06.05р., в сумі 300000 грн.
У задоволенні вимог щодо стягнення з першого відповідача 300000 грн. відмовлено.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 9.04.2007р. по справі за № 40/430пд також задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-фінансової компанії «Донбасресурси" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне інноваційне виробничо-технічне бюро".
Не погоджуючись з прийнятими рішенням та ухвалою про забезпечення позову, відповідач-1 по справі, товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне інноваційне виробничо-технічне бюро", звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення та ухвалу про забезпечення позову господарського суду Донецької області від 19.04.2007 року справі за № 40/430пд та відмовити в задоволенні позову. В обгрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права: ст. 15, ч. 2 ст. 35, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому заявник апеляціної скарги вказує на допущення порушення судом першої інстанції норм про територіальну підсудність справи, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи та не врахування судом першої інстанції рішення господарського суду Львівської області від 09.02.2006 року по справі за № 4/2771-15/435, що набрало законної сили. В апеляційній скарзі відповідач-1 зазначає, що позивачем не представлено доказів, а судом першої інстанції не встановлено іншого відповідача власника товару та не залучено до участі у справі ПП «Сидеріс» та не досліджував у ПП «Сидеріс» права власності на майно, запропоноване позивачу.
Відповідно до положень ст.ст. 81-1, 99 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, суд встановив:
25.06.05р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-фінансовою компаніэю «Донбасресурси", товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне інноваційне виробничо-технічне бюро" та закритим акціонерним товариством «Компанія Укренерго-інвест" було укладений договір б/н купівлі-продажу майна, що вивільняється в зв'язку із перепрофілюванням виробництва.
Пунктом п 4.2 договору передбачено, що оплата товару здійснюється позивачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок першого відповідача в наступному порядку:
300000 грн. - не пізніше 04 липня 2005 року, як залогова сума щодо забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, зокрема оплати решти суми ціни товару;
2200000 грн. - не пізніше дати, вказаної в п. 4.1 договору.
На виконання п. 4.2 укладеного між сторонами договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок першого відповідача попередню оплату в сумі 300000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2906/2-0 та № 2906/10-0 від 29.06.05р.
Позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу майна, що вивільняється в зв'язку із перепрофілюванням виробництва б/н від 25.06.05р., укладеного між позивачем, першим та другим відповідачем, застосувати правові наслідки недійсності правочину щодо повної реституції та стягнути 300000 грн. з першого відповідача, перерахованих у якості попередньої оплати на виконання договору з посиланням на те, що майно, яке мало б перейти у власність позивача, на момент укладення договору не належало першому відповідачеві на праві власності. Підставою для сумнівів та звернення позивача став лист від 12.10.06р приватного підприємства «Сидерис", який містив ще одну пропозицію про придбання саме того обладнання, яке було предметом укладеного між сторонами договору.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Різновидом правочину є цивільний або господарський договір.
Згідно ст. 215 підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно вимог ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення;правочин, що здійснений під впливом обману, є оспорюваним. Він визнається судом недійсним за позовом учасника правочину, який повинен бути заявлений в межах строку позовної давності; під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди;у вирішенні спорів про визнання угод недійсними на підставі статті 230 Цивільного кодексу слід мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності фактів обману, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивач стверджує наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, як-то: договір купівлі-продажу майна, яке вивільняється в зв'язку із перепрофілюванням виробництва б/н від 25.0б.05р., на його думку, суперечить ст. 658 ЦК України та вчинений під впливом обману.
Для об'єктивного розгляду справи та створення необхідних умов для вирішення спору на принципах змагальності місцевим господарським судом неодноразово були витребувані докази, відкладено та продовжено розгляд справи.'
При цьому, місцевим господарським судом було зобов'язано відповідача-1 надати письмові пояснення та докази відповідності договору вимогам закону та його виконання сторонами з урахуванням висновку бухгалтера з посиланням на ст.ст. 8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", журнал-ордер 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", клас 1 «Необоротні активи" рахунок 10 «Основні засоби" субрахунок 104 «Машини та обладнання", клас 6 "Поточні зобов'язання" рахунок 68 "Розрахунки за іншими операціями" субрахунок 681 "Розрахунки за авансами одержаними", оборотну відомість та довести, що усе майно згідно додатку № 1 до договору купівлі-продажу від 25.06.05р. знаходиться на балансі підприємства; надати рішення господарського суду Львівської області від 09.02.06р.; копію довідки Держреєстру.
На неодноразові вимоги господарського суду, відповідачем -1 суду надано лише копії виписок з рахунків балансу, що не дає підстав стверджувати існування права власності на майно у відповідача-1. Інших переконливих доказів наявності права власності відповідачем-1 суду не надано. В судові засідання відповідач-1, товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне інноваційне виробничо-технічне бюро" м.Вінниця не з'являлось, хоча був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Якщо сторони здійснили певні дії на виконання недійсного правочину, кожен із учасників правочину вправі вимагати повернення того, що він передав на виконання такого правочину.
Таким чином, у разі недійсності правочину за вимогами частини другої ст. 216 ЦК України кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За таких обставин місцевий господарський суд обгрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову та визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, що вивільняється в зв'язку із перепрофілюванням виробництва б/н від 25.0б.05р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-фінансова компанія «Донбасресурси", товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне інноваційне виробничо-технічне бюро" та закритим акціонерним товариством «Компанія Укренерго-інвест", як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства, та застосування до правовідносин сторін реституцію, передбачену ч. 1 ст. 216 ЦК України, а саме здійснити повернення того, що було передано позивачем на виконання договору та обгрунтовано задоволено позов про вжиття заходів для забезпечення позову до вирішення спору по суті, оскільки невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду, тим паче, що відповідно листа Головного управління статистики у Вінницькій області за № 13/5/863 від 14.03.07 р. підприємство відповідача-1 не знаходиться за адресою, вказаною в позовні й заяві.
Посилання заявника скарги на те, що місцевим господарським судом не залучено до участі у справі приватне підприємство «Сидерис", судом до уваги не приймається , оскільки розгляд данного спору ніяким чином не зачіпає права та інтереси вищеназваного підприємства та з причини відсутності спору.
Що стосується стверджень заявника скарги стосовно порушення судом першої інстанції територіальної підсудності, судова колегія зазначаєнаступне :
Відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
В даному випадку, відповідно до умов Договору купівлі-продажу майна, що вивільняється в зв'язку із перепрофілюванням виробництва б/н від 5.06.05р., позивач повинен сплачувати грошові кошти на користь відповідачів, а тому територіальна підсудність порушена не була.
Що стосується посилань заявника скарги на Рішення господарського суду Львівської області від 09.02.06р. як на доказ, який підтверджує дійсність спірного договору, є необгрунтованим, оскільки в ході розгляду даної справи не досліджувались докази відповідності спірного Договору вимогам закону. Предметом розгляду спору було повернення помилково сплачених коштів.
Виходячи з викладеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду по справі за № 40/430 пд.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне інноваційне виробничо-технічне бюро", м. Львів на рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2007р. по справі № 40/430пд - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2007р. по справі № 40/430пд за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-фінансова компанія "Донбасресурси", м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне інноваційне виробничо-технічне бюро", м. Львів та закритого акціонерного товариства "Компанія Укренерго-інвест", м. Харків про визнання недійсним договору - залишити без змін.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 9.04.2007р. по справі за № 40/430пд про забезпечення позову- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошенні в судовому засіданні.
Головуючий Р.В. Волков
Судді: М.Д. Запорощенко
Г.Я. Старовойтова
Надруковано: 5 прим.
1- позивачу
2- відповідачу
1-у справу
1-ДАГС