донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
13.06.2007 р. справа №35/19пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Стойка О.В.
суддів
Діброви Г.І. , Шевкової Т.А.
за участю представників сторін:
від позивача:
Царенко О.В. за довіреністю,
від відповідача:
Панченко Т.В. за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованомуводопостачанню "Укрпромводчормет" м. Донецьк
на рішення (ухвалу) господарського суду
Донецької області
від
13.04.2007 року
по справі
№35/19пд
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" м.Горлівка
до
Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованомуводопостачанню "Укрпромводчормет" м. Донецьк
про
прийняття п.7.9., п.4 Додатку №5 до договору про постачання електричної енергії №29 від 12.12.06р. в редакції позивача
У січні 2006 р. Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго», м. Горлівка (позивач) звернулось з позовною заявою до господарського суду Донецької області до Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню «Укрпромводчермет», м. Донецьк (відповідач) про прийняття спірних пунктів договору №1027 від 01.11.06р. про прийняття п.7.9., п.4 Додатку №5 до договору про постачання електричної енергії №29 від 12.12.06р. в редакції позивача
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.04.2007р. позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Відповідач з прийнятим рішенням не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області на підставі того, що суд неправильно застосував норми матеріального права України, а саме п. 6.6. Правил користування електричною енергією, ст. 275 Господарського кодексу України, ст. 24 Закону України «Про електроенергетику».
Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача був направлений проект договору №29 від 12.12.06р. на поставку електричної енергії.
Вказаний проект Договору був підписаний відповідачем із протоколом розбіжностей та повернутий позивачу 29.12.06р.
Оскільки сторони не дійшли згоди стосовно додатку № 5 п. 4. до Договору та п.7.9. Договору позивач звернувся до господарського суду в порядку ч. 7 ст.181 Господарського кодексу України.
Відповідач наполягає на виключенні спірних пунктів з Договору.
За приписами п. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарських договорів є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язкового укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.
Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику», ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Відповідно до ч.2, 4 ст. 181 Господарського кодексу України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції.
Відповідно до ст.277 Господарського кодексу України, ст.ст. 7, 24,26 Закону України «Про електроенергетику»додержання вимог Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЄ від 31.07.96р. №28 у редакції Постанови НКРЄ від 22.08.02р. від №928 (надалі-Правила) є обов»язковим для суб»єктів електропостачання.
Позивач пропонує викласти п. 4 додатку 5 Договору у наступній редакції: «За умови наявності у споживача погодженої в установленому порядку екологічної та/або аварійної броні, споживач зобов'язаний протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснити платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття екологічної та/або аварійної броні в наступному розрахунковому періоді на підставі наданого постачальником рахунка. Сума платежу розраховується постачальником виходячи із тарифів, які діють на день надання споживачу рахунка і обсягу електричної енергії в розмірі 815167 квт/год, який є необхідним для покриття екологічної та/або аварійної броні протягом розрахункового періоду. У разі використання споживачем зарезервованого обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні, постачальником електричної енергії здійснюється перерахунок його вартості відповідно до тарифів, які діяли в період використання зарезервованого обсягу електричної енергії».
Відповідач проти зазначеної редакції заперечує та посилається на те що він є житлово-комунальним підприємством та має право на оплату обсягу спожитої електричної енергії один раз по фактичним показникам засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим та посилається на п.6.6. Правил.
За приписами п.6.9. Правил, споживач, який має погоджену у встановленому порядку екологічну та/або аварійну броню електропостачання, здійснює протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу.
Відповідно до Правил аварійна броня електропостачання це найменша величина потужності та мінімальна добова величина електроспоживання, яка в разі повної зупинки виробництва забезпечує безпеку життя людей, запобігає пошкодженню основного обладнання та систем опалення споживача, забезпечує збереження аварійного, охоронного освітлення та сигналізації, мінімально допустимого рівня вентиляції та каналізації, роботу систем пожежегасіння, водовідведення та дренажу, запобігає негативним наслідкам техногенного та природного характеру.
Зазначені доводи відповідача судовою колегією не можуть бути прийняті, оскільки п. 6.6 Правил стосується проведення оплати вартості спожитої електричної енергії, а не аварійної та екологічної броні, оплата якої для будь-яких споживачів електричної енергії здійснюється на умовах передоплати відповідно до п. 6.9 Правил.
Обґрунтовуючи висновок про задоволення позовних вимог господарський суд також допустився помилки, зазначивши, що платіж за резервування аварійної броні є попередньою оплатою за відпущену електричну енергію, проте така помилка не призвела до прийняття не правильного рішення.
Отже висновки господарського суду про прийняття спірного пункту Договору у редакції позивача є вірним, але за мотивами, викладеними в даній постанові.
Також позивач наполягає на викладенні п.7.9 Договору в наступній редакції: «Розмір платежу та резервування обсягу електричної енергії, необхідного для забезпечення електричною енергією на термін дії аварійної броні до повного відключення споживача, визначається відповідно до актів екологічної, аварійної і технологічної броні.»
Відповідач проти зазначеного пункту Договору заперечує та наполягає на його виключені, а в обґрунтування цього посилається на те, що він є державним підприємством та не має права надавати гарантії у вигляді оплати резервування обсягу електричної енергії на покриття екологічної броні без згоди ФДМ України та Донецької обласної державної адміністрації.
Судова колегія вважає зазначені заперечення відповідача необґрунтованими, оскільки зазначення величини екологічної, аварійної і технологічної броні є невід'ємною частиною договору, оскільки специфіка підприємства споживача вимагає встановлення броні.
Розмір платежу за резервування обсягу електричної енергії, необхідного для забезпечення електроенергією на термін дії аварійної броні визначається відповідно до погодженої сторонами та зазначеної в акті величини аварійної броні і тарифів, які діють на день надання споживачу рахунку.
Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, прийнявши п. 7.9. Договору в редакції позивача.
За встановлених обставин доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновку суду першої інстанції.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 13.04.07р по справі №35/19пд ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права та підлягає залишенню в силі за мотивами, викладеними в постанові, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на відповідача по справі.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпромводчормет" м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 13.04.07р по справі №35/19пд залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 13.04.07р по справі №35/19пд -без змін за мотивами викладеними в постанові.
Головуючий О.В. Стойка
Судді: Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС