79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
05.06.07 Справа № 12/310
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Г.Гнатюк
суддів Н.Кравчук
О.Мирутенко
розглянув апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз»від 30.03.07р. №10/447
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2007р.
у справі №12/310
за позовом Дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України», м.Київ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз», м.Чернівці
про стягнення 139345,84 грн.
за участю представників:
від позивача Єнік Є.В.- головний юрисконсульт (дов. №370 від 29.12.06р.)
від відповідача не з»явився
Учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 21.03.2007р. у справі № 12/310 (суддя Бутирський А.А.) за позовом Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м.Київ до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» , м.Чернівці про стягнення 139 345,84 грн. задоволено позовні вимоги повністю.
Відповідач не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням звернувся у апеляційний господарський суд із скаргою про перегляд вищевказаного рішення, просить рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову, оскільки останнє прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин по справі і з порушенням норм права.
Представник скаржника в засідання суду не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання. Подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку із неможливістю явки представника у засідання суду.
Позивач по справі вимоги апелянта заперечує, рішення суду першої інстанції вважає законним і правові підстави для його скасування відсутні з мотивів наведених у засідання суду та з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу по даній по справі за відсутності представника скаржник і клопотання відхиляє за безпідставністю.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Чернівецької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:
17.03.2004 року ухвалою господарського суду Чернівецької області у справі №6/1 затверджено мирову угоду між сторонами по справі. Відповідно до умов мирової угоди сторони розстрочили борг у сумі 3277315,76 грн. шляхом щомісячного платежу у сумі 27540,40 грн. з 01.02.2004 року по 31.12.2013 року. Оскільки мирова угода затверджена була до вирішення спору по суті, то провадження у справі було припинено і наказ на стягнення не видавався.
Згідно умов мирової угоди відповідач зобов»язувався провести розрахунки перед позивачем шляхом перахування коштів рівномірними частинами щомісяця.
Відповідно до графіку погашення заборгованості станом на 01.11.2006р. відповідач повинен був сплатити 908833,20 грн. З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов»язання по мировій угоді виконав частково, та сплатив позивачу за період лютий 2004 року-листопад 2006 року кошти в сумі 777 477,75 грн.
Зокрема, заборгованість, яка підлягала сплаті у встановлені терміни відповідачем погашалась з простроченням і згодом розстрочена заборгованість не сплачується відповідачем взагалі.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що згадана ухвала про затвердження мирової угоди до Державної виконавчої служби не пред»являлась. Відповідачем в добровільному порядку заборгованість не погашена, що і змусило позивача звернутись за захистом свого порушенного права до суду. Кожна із сторін, яка вважає порушеними свої права, які виникли з мирової угоди, може звернутись з позовом про зобов»язання виконати зобов»язання в натурі, або з позовом про захист своїх прав іншим способом.
Оскільки мирова угода це правочин укладений між сторонами по справі, який спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків. І відповідно до вимог чинного законодавства вказаний правочин має виконуватись належним чином, відповідно до того як досягнуто згоди сторонами правочину.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач за укладеною мировою угодою свої зобов»язання належним чином не виконав.
Відповідно до ст.604 ЦК України такі дії сторін визначаються як припинення первісного зобов»язання за домовленістю сторін новим зобов»язанням між тими ж сторонами. Оскільки ці дії сторонами вчинені в межах судового процесу і були затверджені ухвалою суду, а відповідно процесуальним наслідком затвердження мирової угоди є припинення провадження у справі.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач договірні зобов'язання порушив і сума основного боргу становить 131 355,45 грн. за лютий 2004р-листопад 2006року.
Щодо викладеного апелянтом, що провадження у даній справі в частині стягнення боргу, індексу інфляції, 3% річних, що виникли внаслідок невиконання відповідачем умов мирової угоди підлягає припиненню не відповідає вимогам чинного законодавства. Оскільки предметом спору у справі №6/1, по якій затверджено мирову угоду, було стягнення заборгованості на підставі угоди про поставку газу, тоді як предметом спору по даній справі є стягнення розстроченої суми заборгованості за мировою угодою. Отже, провадження у справі припиненню не підлягає.
Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Відповідно до розрахунку інфляційні нарахування становлять 6908,71 грн., а річні - 1081,68 грн.
Оскільки відповідач неналежно виконував зобов'язання за мировою угодою, то суд першої інстанції правомірно стягнув нарахування за неналежне виконання договірних зобов»язань.
Згідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Скаржник апеляційну скаргу належними та допустимими документальними доказами не підтвердив і не довів, так як і не спростував викладене у рішенні суду першої інстанції.
З огляду на вище викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства, обставинам та матеріалам справи, а тому його належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Державне мито за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України, покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 21.03.2007р. по даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ на виконання постанови.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи №12/310 повернути в господарський суд Чернівецької області.
Головуючий-суддя Г. Гнатюк
Суддя Н.Кравчук
Суддя О.Мирутенко