79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
26.04.07 Справа № 4/2566-10/372
Львівський апеляційний господарський суд у в складі колегії:
головуючого-судді
Кравчук Н.М.
Суддів
Гнатюк Г.М.
Мирутенко О.Л.
розглянувши
апеляційну скаргу ДП ІПКБ «Львівдіпрокомунбуд» за № 03/14 від 17.01.2007 року
на рішення
господарського суду Львівської області від 21.12.2006 року
у справі
№ 4/2566-10/372
за позовом
ЛМКП «Львівводоканал», м.Львів
до
ДП ІПКБ «Львівдіпрокомунбуд», м.Львів
про
стягнення 33 730,17 грн. боргу,
за участю представників сторін:
від позивача -Українець Л.П. представник ( довіреність в справі);
від відповідача -Маргаль Н.Б. заступник директора ( довіреність в справі);
Права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22 ГПК України представникам сторін роз'яснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
рішенням господарського суду Львівської області від 21.12.2006 р. у справі № 4/2566-10/372 частково задоволено позов ЛМКП «Львівводоканал», м.Львів до ДП ІПКБ «Львівдіпрокомунбуд», м.Львів про стягнення 23404,91 грн основного боргу, 2602,31 грн. пені,1679,36 грн. -3% річних та 6043,59 грн збитків від інфляції.; стягнуто з відповідача на користь позивача 23404,91 грн. основного боргу,1659,82 грн -3% річних, 5912,22 грн. інфляційних. В решті позову -відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник дане рішення вважає прийнятим при неповному з»ясуванні обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати частково та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову частині 3% річних та інфляційних на суму . Скаржик зазначає, що позивачем неправильно обраховано 3% річних та інфляційні, а тому підлягає задоволенню лише 914,30 грн. 3% річних та 3206,03 грн. інфляційних.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає нарахування 3% річних та інфляційних правильним, та зазначає, що судом повно встановлено всі обставини справи пов»язані з застосуванням норм матеріального права та правильно визначено суму заборгованості відповідача. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Розглянувши подану апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що є підстави для часткового скасування оскаржуваного рішення та, відповідно, задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Між Державним проектним інститутутом проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд" та ЛМКП «Львівводоканал" укладено договір 04.10.2000 року за № 200268 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі. Даний договір по своїй правовій природі є договором на надання послуг.
За умовами договору позивач зобов»язується надати та прийняти воду від споживача, а останній користуватись водою та сплатити вартість отриманої води .
Зі своєї сторони відповідач не виконав належним чином та свплатив вчасно спожитої води. Дані обставини правильновстановлені судом першої інстанції, та відповідач повністю суму основного боргу визнав.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання, зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Даним договором сторони домовились щодо розміру сплати пені у разі, коли відповідач несвоєчасно проведе розрахунок за надані послуги. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку останнього розрахунку за звітний місяць. Згідно приписів ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання , по даній справі, повинно бути припинено через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, як цього вимагає ч.б ст.232 ГК України.
Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що перебіг позовної давності за вимогою про стягнення пені, нарахованої за невиконання зобов'язання по договору за № 200268 закінчився. Щодо стягнення відповідно до поданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних Львівський апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відпловідно до ч.2 ст.625 ЦК України, ст. 214 Цивільного кодексу УРСР втрати від інфляції та 3% річних є відповідальністю боржника за порушення грошового зобов'язання.
Що стосується заперечень скаржника про те, що позивачем вказана невірна сума 3% річних та інфляційних витрат, суд апеляційної інстанції погоджується з такими твердженнями та зазначає наступне. У відповідності до розрахунку позивача в жовтні 2006 року ( ще до подачі ЛМКП "Львівводоканал" позову) відповідачем проведена проплата в сумі 10000 грн., тому сума на початок листопада була погашена відповідно до п.3.5. Договору.
Таким чином, розрахунки заборгованості та відповідно розрахунки суми боргу з урахуванням індексу інфляції та розрахунки 3% річних необхідно починати не з суми на початок листопада (перший місяць, на який поширюється позовна давність), а з червня 2004 року - з суми 361,72 грн.
Тобто борг складає 6427 грн. з листопада 2003 року по червень 2004 року., який був погашений інститутом у жовтні 2006 року.
В результаті розрахунку , який додається , сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна бути зменшена до 3206,03 грн., а сума боргу з урахуванням 3% річних до 914,30 грн..
Таким чином сума нашого боргу перед ЛМКП "Львівводоканал" становить 23404,91 грн. основного боргу, 914,30 грн. 3% річних , 3206.03 грн. інфляційних витрат.
В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На підставі вищевикладеного, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити часково.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103,104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 21.12.2006р. у справі № 4/2566-10/372 скасувати частково.
Позов в частині стягнення 3% річних задоволити та стягнути 914,30 грн., та 3206,03 грн. інфляційних витрат в решті рішення залишити без змін.
Стягнути з ЛМКП «Львівводоканал», м.Львів на користь ДП ІПКБ «Львівдіпрокомунбуд», м.Львів 42,50 грн. за розгляд справи в апеляційній інстанції.
3. На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ в в
частині несплаченої суми в порядку ст.116 ГПК України.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
5. Справу передати до місцевого господарського суду Львівської області.
Головуючий суддя Н. М. Кравчук
Суддя Г.М. Гнатюк
Суддя О.Л.Мирутенко