79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
23.05.07 Справа № А-12/359
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Дубник О.П.
суддів Орищин Г.В.
Якімець Г.Г.
При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.
розглянув апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції (далі ОДПІ) від 15.01.07р. №381/10/100
на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2006р.
у справі №А-12/359
за позовом Дочірнього підприємства (далі ДП) «Орісіл-Калуш»товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ «Орісіл-Калуш», м.Калуш
до Калуська ОДПІ, м.Калуш
про адміністративний спір
за участю представників
від позивача - Глинка Т.Я., Галуга В.Б. -представники (дов. у справі);
від відповідача -Харько О.Я., Мельник Р.Я. -представники (дов. у справі).
Права та обов'язки згідно ст.ст.49,51 КАС України представникам сторони роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало.
Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 28.03.07р.
В судовому засіданні 07.03.07р. оголошувалась перерва до 23.05.07р.
Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2006р. у цій справі (суддя Матуляк П.Я.) задоволено позов ДП «Орісіл-Калуш»ТзОВ «Орісіл-Калуш»до Калуської ОДПІ і визнано нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.07.06р. №0001462301/0.
Постанова суду мотивована ст.124 Конституції України, п.5.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про підставність вимог позивача, оскільки останнім правомірно включено до складу валових витрат понесені ним у другому півріччі 2005р. витрати на оплату послуг по організації транспортних перевезень ПП Гушоватим В.М., які використані позивачем у власній господарській діяльності, в сумі 16400 грн., як належно підтверджених відповідними бухгалтерськими документами.
З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, Калуська ОДПІ оскаржила рішення суду, як прийняте з порушенням норм матеріального права, наполягаючи на тому, що позивач, у якого була відсутня необхідна первинна транспортна документація, яка вимагається згідно Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.96р. №228/253, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.08.96р. за №483/1508, із змінами та доповненнми, внесеними наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 17.01.97р. №13/12 (далі Інструкція №228/253), а з актів здачі-прийняття робіт неможливо визначити, які саме послуги надавались ПП Гушоватим В.М. позивачу, за яким маршрутом відбувались перевезення вантажів, в жодному із транспортних документів на перевезення вантажів, що надавались для перевірки податковому органу, надавачем послуг не був зазначений ПП Гушоватий В.М., не мав права відносити до складу валових витрат за спірний період витрати за послуги по організації перевезень таким приватним підприємцем на суму 16400 грн.
Також, апелянт стверджує, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги вимоги Інструкції №228/253, як такої що, на думку цього суду, втратила чинність, зокрема, зазначаючи, що дію цієї Інструкції було лише зупинено з 25.04.06р. згідно висновку Міністерства юстиції України №10/68 від 15.05.06р., а порушення вчинене позивачем за друге півріччя 2005р., тобто до прийняття рішення про зупинення дії даної Інструкції.
Враховуючи викладене, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову.
У запереченні на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами апелянта, вважаючи, що надання послуг з організації транспортних перевезень ПП Гушоватим В.М. оформлено відповідними первинними документами, які повністю відповідають вимогам п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99р. №996-XIV, із змінами та доповненнями, та позивачем не порушено абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, суд встановив наступне:
актом перевірки №554/23-1/31695418 від 04.07.06р. «Про результати виїзної планової перевірки ДП «Орісіл-Калуш»ТзОВ «Орісіл-Калуш»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.04р. по 31.03.06р. та по податку на додану вартість за період з 01.08.04р. по 31.03.06р.»зафіксовано порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон №283/97-ВР), в результаті чого встановлено завищення суми валових витрат та заниження податку на прибуток підприємства на 16,4 тис.грн., в тому числі за: третій квартал 2005р. -7,8 тис. грн..; четвертий квартал 2005р. -8,6 тис. грн..
На підставі вказаного акту перевірки Калузька ОДПІ 12.07.06р. прийняла податкове повідомлення-рішення №0001462301/0, яким згідно з п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-Ш, із змінами та доповненнями, відповідно до п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283/97-ВР визначено позивачу суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 23740 грн., з яких 16400 грн. -основний платіж та 7340 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Так, актом перевірки встановлено, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат за друге півріччя 2005р. витрати, сплачені ним за послуги по організації транспортних перевезень ПП Гушоватим В.М. на загальну суму 65,8 тис. грн.,
Зокрема, з матеріалів справи та акту перевірки вбачається, що в підтвердження виконання вищевказаних послуг представникам податкового органу позивачем було надано акти виконаних робіт з надання послуг з організації перевезень вантажів, в яких зазначено, що ПП Гушоватий В.М. надавав послуги з організації перевезень вантажів за межами митної території України на замовлення ДП «Орісіл-Калуш»ТзОВ «Орісіл-Калуш».
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР).
До складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону).
Позивач факт надання йому послуг ПП Гушоватим В.М., понесених витрат на їх оплату і використання послуг у власній господарській діяльності доказує наявним договором комісії від 17.05.05р. №1-05/05 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполучені, актами здачі-прийняття робіт, заявками, CMR.
Ні під час перевірки, ні в суді першої інстанції позивачем не були представлені платіжні доручення про оплату наданих послуг, а факт їх оплати, про що свідчить адміністративний позов, доказувався підписаними актами здачі-прийняття робіт, на які в прийнятті рішення на користь позивача і послався місцевий господарський суд.
Між тим, глава 69 ЦК України регулює відносини, що виникають з договорів комісії. Так, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст.1011 УК України).
Комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.
За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору (ч.ч.1, 2 ст.1016 ЦК України).
З умов договору комісії від 17.05.05р. вбачається, що ПП Гушоватий В.М., як експедитор, надає позивачу (замовнику) зокрема одну чи декілька з наступних послуг: здійснює організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та за її межами на підставі відповідних заявок шляхом укладання відповідних угод; розсилає товарно-транспортну документацію.
По виконанні доручення експедитор зобов'язаний представити замовникові звіт у вигляді акту виконаних робіт, передати йому все одержане по виконаному дорученню, а також передати замовникові за його вимогою всі права третьої особи, які випливають з угоди, укладеною експедитором з цією третьою особою. Якщо замовник має заперечення по звіту, він зобов'язаний повідомити про них експедитора протягом трьох днів з дня одержання звіту. В противному звіт вважається прийнятим.
Як вбачається з матеріалів справи, в CMR в графі 23, в котрій має бути підпис і штамп перевізника, значаться треті особи, наявність ділових стосунків з якими позивач, враховуючи вищезазначені норми матеріального права та договору комісії, не доказав.
Вище було також констатовано про відсутність доказів понесених витрат, при відсутності виписок з банку платника (позивача) «Друга Львівська філія «Кредит банк»(Україна), м.Львів та «Калуш ФАКБ «Прикарпаття»у м.Калуш»про списання грошових коштів з його рахунку на рахунок ПП Гушоватого В.М., платіжні доручення, представлені апеляційному суду, ст.70 КАС України апеляційна інстанція вважає неналежними.
Що ж стосується наказу від 29.12.95р. №488/346 Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», то останній не зареєстрований в Міністерстві юстиції України.
Інструкція №228/253 теж не є діючою, про що є висновок Міністерства юстиції України від 15.05.06р. №10/68, яким скасовано рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта -наказу від 07.08.96р. №228/253 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи».
Посилання апелянта на ці нормативно-правові акти є безпідставними і суд першої інстанції правомірно відхилив в цій частині доводи податкового органу.
Згідно п.1 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності»від 10.06.97р. №503/97, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.97р., закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях, якими є «Офіційний вісник України»та газета «Урядовий кур'єр».
Цим же пунктом вищевказаного Указу передбачено, що офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійснюється після включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів із зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржувану постанову суду скасувати.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, ч.5 ст.254 п.п.6,7 розділу VІІ КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу задоволити. Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2006р. у цій справі скасувати і прийняти нову постанову. В позові ДП «Орісіл-Калуш»ТзОВ «Орісіл-Калуш»до Калуської ОДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 12.07.06р. №0001462301/0 відмовити.
2. Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуюча-суддя О.П. Дубник
суддя Г.В.Орищин
суддя Г.Г.Якімець