43010, м. Луцьк, пр. Волі,54а
27 лютого 2018 р. Справа № 903/910/17
Господарський суд Волинської області складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №903/910/17
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Делекс”, м. Хмельницький
до приватного підприємства “Глобус-Транс”, м. Луцьк
про стягнення 11 265,49 грн.,
за участю представників:
від позивача: н/з,
від відповідача: ОСОБА_1 - адвокат (дов. № 5404/1 від 14.02.2018р.),
27.11.2017р. позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду Волинської області, в якій просив стягнути з відповідача 11 265,49 грн. з них: 10 836,49 грн. збитків, завданих невиконанням договору № 201/17-1 про перевезення вантажів територією України, 363,69 грн. пені, 21,67 грн. інфляційних втрат та 43,64 процентів річних.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору П № 201/17-1 про перевезення вантажів територією України від 03.07.2017р.
15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. № 2147-VIII “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
Пунктом 9 розділу XI “Перехідні положення” ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VIII, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.
Відповідно ч. 3 ст. 12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VIII, чинної з 15.12.2017р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою суду від 27.12.2017р. постановлено справу № 903/910/17 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття підготовчого провадження, призначено підготовче засідання на 29.01.2018р.
21.12.2017р., 10.01.2018р. та 29.01.2018р. відповідач подав відзиви на позовну заяву в яких зазначав, що позовні вимоги ТОВ «Делекс» не доведені належними доказами, а тому безпідставні, просив суд в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 29.01.2018р. було відкладено підготовче засідання на 16.02.2018р.
13.02.2018р. позивач в поясненнях на відзив відповідача № 8966 від 12.02.2018р. навів свої заперечення на доводи відповідача щодо поданого позову.
13.02.2018р. відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав додаткові обгрунтування до відзиву від 13.02.2018р., в яких зазначав про те, що частково визнає позовні вимоги: в частині стягнення 3497 грн., в решті позову просив відмовити.
Ухвалою суду від 16.02.2018р. було підготовче провадження закрито; постановлено призначити справу до судового розгляду по суті на 27.02.2018р.
19.02.2018р. на адресу суду надійшли пояснення позивача на відзив № 8966 від 12.02.2018р.
22.02.2018р. відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заперечення на пояснення позивача, зазначає, що визнає позовні вимоги частково: на суму 3 497 грн.
Відповідач в судовому засіданні 27.02.2018р. позов визнав частково: на суму 3 497 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В судове засідання 27.02.2018р. позивач не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 2902503844959 від 26.02.2018р.
Оскільки, позивач був належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи, суд вважає за можливе проводити розгляд справи по суті за його відсутності.
Вимога позивача про стягнення з відповідача 10 836,49 грн. збитків, завданих неналежним виконанням договору № 201/17-1 про перевезення вантажів територією України, підлягає до задоволення з огляду на таке.
03.07.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Делекс” та приватним підприємством “Глобус-Транс” було укладено договір № 201/17-1 про перевезення вантажів територією України та одноразовий договір на перевезення вантажів № МД-000000124 від 03.07.2017р., який є невід'ємною частиною договору № 201/17-1.
Згідно з п. 1.1. договору № 201/17-1 замовник (ТзОВ «Делекс») доручає, а виконавець (ПП «Глобус Транс») на свій ризик та за власний рахунок приймає на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом по території України з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання особі вантажоодержувачу, а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу плату на умовах, визначених договором.
Відповідно до п. 1.2. договору маршрут, найменування вантажу, пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контакті особи та їх телефони, об'єм та вага вантажу, вартість перевезення, вимоги до транспортного засобу, особливі умови та інші умови виконання послуг оговорюються в одноразових договорах на перевезення, яке є невід'ємною його частиною.
Відповідно до п. 1.1. договору ПП «Глобус-Транс» надає позивачу послуги з перевезення побутової техніки за маршрутом: Калинівка (Київська область)-Новоград-Волинський - Рівне (2). Вартість перевезення 3600 грн., форма оплати -готівка; адреса розвантаження-згідно ТТН.
Відповідно до п. 5.5. договору виконавець (відповідач) компенсує всі пошкодження майна замовника (та/або) третіх осіб, що стались під час виконання рейсу на підставі актів та інших документів, що підтверджують факт пошкодження.
Згідно з п. 5.6. договору у разі повної або часткової втрати, недостачі або пошкодження, що відбулося в проміжку часу між прийняттям вантажу для перевезення і його здачею вантажоодержувачу виконавець відшкодовує замовнику суму дійсної вартості втраченого (знищеного) або пошкодженого товару за вантажосупровідними документами.
Згідно з п. 5.7. договору виконавець не звільняється від відповідальності в разі прибуття на розвантаження транспортного засобу в справному стані, зі справними пломбами, вантажовідправника, цілими пломбувальними тросами, але з пошкодженим, знищеним вантажем, яке сталось в результаті переміщення, зсуву, завалення такого вантажу, зсуву, падіння, завалення палет з вантажем і т. д., яке сталось під час перевезення.
Згідно з п. 5.8. договору у випадку виявлення втрати або ушкодження вантажу під час передачі вантажоодержувачу повинен бути складений акт приймання вантажу за кількістю та/або якістю вантажних місць. Виконавець, вантажоодержувач, зобов'язані засвідчити власними підписами складений акт.
У п. 5.9. договору сторони домовились, що розмір втраченого, пошкодженого, зіпсованого вантажу визначається комісією (представниками, уповноваженими на отримання вантажу) вантажоотримувача, про що складається відповідні акти (про порушення пломби, про прийняття товару по кількості, якості та інш.) з описом пошкодженого, втраченого вантажу та їх розміру, уцінки тощо. Сторони домовились, що при складенні вищевказаних актів обов'язковим є дотримання положень Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні щодо порядку складання та оформлення актів. Зазначений акт має обов'язкову силу для виконавця та є підставою для відшкодування збитків.
Згідно з товарно-транспортною накладною № ТР-059367 від 03.07.2017р. перевізник здійснив перевезення вантажу, який було отримано 03.07.2017р. вантажоодержувачем - ТОВ «Дієса», про що свідчить штамп і підпис на товарно-траспортній накладній № ТР-059368 від 03.07.2017р.
Зазначення в товарно-транспортній накладній № ТР-059367 від 03.07.2017р. перевізником ТзОВ «Делекс» позивач пояснював тим, що 01 жовтня 2016 року між ТОВ «Делекс» як перевізником та ТОВ «Дієса» як замовником було укладено договір про перевезення вантажів територією України № 20/10/16.
Відповідно до п. 3.2.13. договору перевізник має право для здійснення перевезення залучати третіх осіб -безпосередньо перевізників, забезпечити укладання відповідних договорів перевезення.
У зв'язку з великим об'ємом вантажу та відсутністю на той час можливості для залучення власних транспортних засобів, з метою виконання зазначеного перевезення, ТОВ «Делекс» скористалось правом, яке передбачене у цьому договорі, та залучило до перевезення третю особу, іншого перевізника - товариство з обмеженою відповідальністю «Глобус-Транс».
Позивач зазначає, що 03 липня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Делекс» як замовником та приватним підприємством «Глобу-Транс» як виконавцем було укладено договір №201/17-1 про перевезення вантажів територію України, у якому ПП «Глобус-Транс» є виконавцем.
Відповідно до п. 2.1.1 договору на перевезення вантажу №201/17-1 від 03.07.2017р. на кожну транспортну послугу оформляється окремий разовий договір, а тому і було укладено договір на перевезення вантажів №- 000000124 від 03.07.2017р., що містить опис умов та особливостей конкретної транспортної послуги, який є невід'ємною частиною договору № 201/17-1 від 03.07.2017р.
ПП «Глобус-Транс» для виконання перевезення надало транспортний засіб марки «ІВЕКО» д.н.з. НОМЕР_1; водій ОСОБА_2. Вказана інформація теж зазначена в ТТН №ТР-059367 від 03.07.2017 року.
Пунктом 11.4. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, встановлено, що саме замовник виписує товарно-транспортні накладні в необхідній кількості.
Оскільки виписувало товарно-транспортну накладну ТОВ «Дієса», то з огляду на викладене воно і зазначило в рядку «перевізник» - ТОВ «Делекс» а в рядках «водій» - ОСОБА_2, «автомобільНОМЕР_2, які належать відповідачу.
04.07.2017р. менеджером магазину С084 було складено службову записку про виявлення дефектного товару під час прийому з автомобіля.
Як вбачається із таблиці дефектів на духовці BOSCH НВА 23 R160R було виявлено пошкодження упаковки та розбите скло передньої дверки духовки; вартість товару-11 399,90 грн.; загальне розташування товару в кузові автомобіля не порушене, цілісність пломби не порушена, тент і шнур пошкоджень не має.
31.07.2017р. начальником адміністративного відділу департаменту безпеки ТзОВ «Дієса» було складено висновок службової перевірки за фактом доставлення дефектного товару в магазин С148 (м. Рівне) із складу CW17. Відповідно до висновку від 04.07.2017р. комісією в складі працівників магазину С084 під час розвантаження автомобіля було виявлено в кузові автомобіля завалений товар. В ході розпаковування духовки BOSCH НВА 23 R160R, упаковка якої була пошкоджена, було виявлено розбите скло, зазначено, що дефект духовки виник під час транспортування.
У висновку значиться, що із матеріалів перевірки, наданих менеджером СБ магазину випливає, що дефект духовки виник під час транспортування внаслідок її падіння; товар з дефектом реалізації не підлягає, дефект отриманий під час транспортування з вини перевізника.
04.07.2017р. вантажоотримувачем - ТОВ «Дієса», водієм ПП «Глобус Транс» та комірником, які брали участь в прийомі товару, було складено акт здачі-приймання ТМЦ за якістю № НОМЕР_3. Відповідно до акту від 04.07.2017р. було виявлено дефекти і пошкодження духовки BOSCH НВА 23 R160R, зазначено, що упаковка пошкоджена і розбите скло дверки духовки
07.08.2017р. ТОВ «Дієса» направило на адресу позивача претензію № 12 про відшкодування заподіяної шкоди з вимогою відшкодування вартості пошкодженого вантажу в розмірі 10 836,49 грн.
04.09.2017р. ПП «Глобус Транс» на адресу ТзОВ «Делекс» надіслав відповідь на претензію ТзОВ «Делекс».
04.09.2017р. між ТзОВ «Делекс» (позивач, замовник перевезення) та ТзОВ «Дієса» було укладено угоду про зарахування однорідних вимог.
Згідно з умовами угоди, керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями, зазначеними в п. 1.1.1 та п. 1.1.2 цієї угоди, у сумі 10 836,49 грн. з ПДВ.; з моменту підписання цієї угоди зобов'язання сторони - 1 (позивача) вважатиметься таким, що припинено у повному обсязі; сторони узгодили, що заборгованості сторони-1 перед стороною-2, що визначена у п. 1.1.2 немає; з моменту підписання цієї угоди зобов'язання сторони-2 (ТОВ «Дієса») вважатиметься таким, що припинено частково у сумі 10 836,49 грн., тобто заборгованість сторони-1 становить 6 463,51 грн. за рахунком-фактурою № 81405 від 14.08.2017р.
Відповідно до п. 3 угоди з моменту підписання цієї угоди грошові кошти в сумі 10 836,49 грн. з ПДВ вважаються зарахованими на користь сторони-2, а зобов'язання сторони-1 перед стороною-2 у цій частині вважається припиненим.
Як передбачено ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Відповідно до ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності із ст.610, п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)(стаття 22 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначеного відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Таким чином, у зв'язку з тим, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором № 2017/17-1 щодо забезпечення виконання перевезень без втрат і пошкоджень вантажу, він відповідно до умов договору зобов'язаний компенсувати вартість пошкодженого товару, пошкодження якого сталось під час перервезення, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 10 836,49 грн. збитків підлягає до задоволення в повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про стягнення із відповідача 363,69 грн. пені, 21,67 грн. інфляційних втрат та 43,64 процентів річних, то остання до задоволення не підлягає з огляду на наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12).
Відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання.
З огляду на це положення, дія ст. 625 ЦК не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди та не приймаються судом до уваги.
Щодо доводів відповідача, наведених у відзивах та висловлених в судових засіданнях, то вони, спростовуються вищенаведеним.
Відповідно до п. 2.3.3. виконавець (відповідач) в особі водія зобов'язаний проводити огляд зовнішнього стану вантажу і його упаковки при завантаженні/перевантаженні. Уразі виявлення пошкоджень упаковки або самого вантажу, що підлягає завантаженню, в транспортний засіб, до початку перевезення такого вантажу, водій зобов'язаний з працівниками скласти акт в підтвердження даного факту з внесенням відповідних відміток у всі екземпляри товарно-транспортної накладної.
З матеріалів справи вбачається, що вантаж був прийнятий відповідачем до перевезення без зауважень. Представник відповідача в судовому засіданні, в обгрунтуваннях до відзиву від 13.02.2018р., в запереченнях на пояснення позивача, того факту, що пошкодження вантажу сталося саме під час перевезення, не заперечував.
Судом на підставі правової оцінки наявних у справі доказів встановлено та відповідачем не спростовано факт пошкодження вантажу з його вини в період перевезення, розмір заподіяних збитків, що свідчить про наявність підстав для покладання на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування вартості пошкодженого вантажу, який перевозив відповідач.
У зв'язку із частковим задоволенням позову на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України покладаються судові витрати по справі в розмірі 1 539,07 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 22, ч. 2 ст. 308, ст. ст. 523, 524, 526, ч. 1 ст. 623, Цивільного кодексу України, ст. 193, ч. 1 ст. 225, ч.1 ст. 308, ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства “Глобус-Транс” (вул. Захарова, 7В, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 3805239) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Делекс” (вул. Північна, 99, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 3805632) 10 836,49 грн. збитків, 1 539,07 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
3. В позові про стягнення 429 грн., з них: 363,69 грн. пені, 21,67 грн. інфляційних втрат та 43,64 процентів річних відмовити.
Повне рішення складено: 02.03.2018р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Суддя І. О. Якушева