79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
28.11.06 Справа № 7/310-2006
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Процика Т.С.
суддів Галушко Н.А.
Юрченка Я.О.
при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.
розглянув апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області (далі ДПІ в Іршавському районі) від 05.09.2006р. № 7947 та Відкритого акціонерного товариства “Іршавське автотранспортне підприємство 12143»(далі ВАТ “АТП 12143») від 11.09.2006р. № 248
на постанову Господарського суду Закарпатської області від 01.09.2006р.
у справі № 7/310-2006
за позовом ВАТ “АТП 12143», м. Іршава Закарпатської області
до ДПІ в Іршавському районі, м. Іршава Закарпатської області
про скасування податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача - Піров П.П. - генеральний директор, Маковецька М.М. - головний бухгалтер, Попович В.І. - представник;
від відповідача: Пецко В.В. - завідувач юридичного сектору, Воскобійник П.П. - головний державний податковий ревізор-інспектор.
Особам, які беруть участь у справі, права і обов'язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено.
Постановою Господарського суду Закарпатської області від 01.09.2006р. у справі № 7/310-2006, суддя С. Швед, позов задоволено частково, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Іршавському районі від 02.03.2006р. №0000192301/0 та від 15.03.2006р. №0000192301/1 (повторне) про визначення Відкритому акціонерному товариству «АТП 12143" (м. Іршава, вул. Федорова, 33, код 00426383) податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 202809,00 грн. (в т.ч. 135206,00грн.- основний платіж, 67603,00грн. - штрафні санкції) скасовано у частині суми 67198 грн. застосованих штрафних санкцій; в іншій частині у позові відмовлено.
Постанова суду мотивована нормами ст.ст.3, 4, п.п.5.1.13. п.5.1. ст.5, п.п.3.2.7 п. 3.2. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР з відповідними змінами та доповненнями (далі - Закон №168/97-ВР), ст.5 Указу Президента України від 07.08.1998р. №857/98 «Про деякі зміні в оподаткуванні" (прийнятого на підставі п. 4 Розділу XV Перехідних положень Конституції України), п.п. «д" п.п. 4.4.2. п. 4.4 ст.4, п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі - Закон №2181-ІІІ), а також тим зокрема, що аналіз чинного у відповідному періоді законодавства не дає суду підстав для висновку щодо звільнення від оподаткування операцій з оплатного пільгового перевезення пасажирів за рахунок бюджетних коштів; що підстав для застосування до платника податків відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій за заниження податкового зобов'язання по оспорюваній позивачем позиції донарахування ПДВ суд не знайшов, оскільки позивач, не включаючи до об'єкту оподаткування податком на додану вартість операції з пільгового перевезення пасажирів, керувався наданими йому та опублікованими у засобах масової інформації податковими роз'ясненнями.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ в Іршавському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить задоволити апеляційну скаргу, скасувавши постанову Господарського суду Закарпатської області від 01 вересня 2006 року по справі №7/310-2006 в частині скасування 67198,00грн. штрафних санкцій, оскільки вважає, що дана постанова прийнята з порушенням пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україна», пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що призвело до неправильного вирішеня справи.
ВАТ“АТП 12143» також не погодилось із судовим рішенням у даній справі, подало апеляційну скаргу, у якій вважає, що господарським судом при прийнятті постанови про часткове задоволення позову було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, висновки суду не грунтуються на обставинах справи, тому просить скасувати постанову Господарського суду Закарпатської області від 01.09.2006р. у справі № 7/310-2006 частково та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовільнити повністю.
Обставини, що мають значення для справи, які встановлені судом першої інстанції.
ВАТ «АТП 12143» просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Іршавському районі від 02.03.2006р. №0000192301/0 та від 15.03.2006р.№0000192301/1 (повторне) про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 202809,00 грн. (в т.ч. 135206,00 грн. - основний платіж, 67603,00 грн. - штрафні санкції) у частині суми 201595 грн. (в т.ч. 134397 грн. основного платежу та 67198 грн. штрафних санкцій), прийняті органом державної податкової служби за результатами планової документальної перевірки дотримання ВАТ «Іршавське АТП 12143» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.09.2005р., якою встановлено (в межах оспорюваної позивачем позиції акту перевірки) порушення суб'єктом господарювання вимог ст.ст.3, 4, п.п.5.1.13. п.5.1. ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР з відповідними змінами та доповненнями (далі - Закон №168/97-ВР), оскільки Товариство не включало до об'єкту оподаткування ПДВ у охопленому перевіркою періоді суми коштів, які надходили з бюджету у вигляді компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян приміським пасажирським автотранспортом. Наслідком зазначеного порушення стало заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ на суму 134397,00 грн.
Не погоджуючись із висновком податкового органу про донарахування ВАТ «АТП 12143» податкового зобов'язання з ПДВ по зазначеній вище позиції акту перевірки, представник позивача вказав на його помилковість та невідповідність фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, які підтверджують правомірність формування об'єкта оподаткування ПДВ операцій з поставки товарів (робіт, послуг) в охопленому перевіркою періоді. Зокрема, позивач зазначив, що керувався податковими роз'ясненнями Державної податкової адміністрації України та ДПА у Закарпатській області, по змісту яких вищезазначені операції не повинні оподатковуватись податком на додану вартість.
Відповідач позов не визнав, оскільки проведеною перевіркою підтверджені факти порушень позивачем вимог Закону №168/97-ВР щодо формування бази оподаткування ПДВ по операціях з поставки товарів (робіт, послуг), тому позивачу і визначене до сплати податкове зобов'язання за оспорюваними податковими повідомленнями - рішеннями.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.
За даними акту перевірки (табл. 17, а.с. 32-34) бюджетні асигнування на покриття витрат підприємства за пільгове перевезення окремих соціальних категорій громадян приміським пасажирським автотранспортом надходили на банківські рахунки позивача у періоді з 01.09.2004р. по 30.09.2005р.
Підпунктом п.п. 5.1.13. п. 5.1. ст. 5 Закону № 168/97-ВР (у редакції Закону, яка діяла до 31.03.2005р.) було передбачено, що надання послуг з перевезення пасажирів міським і приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом у межах району, тарифи на які регулюються у встановленому законом порядку, за винятком операцій з надання пасажирського транспорту в оренду (прокат), звільнені від оподаткування податком на додану вартість.
Стаття 5 Указу Президента України від 07.08.1998р. №857/98 «Про деякі зміни в оподаткуванні" (прийнятого на підставі п. 4 Розділу XV Перехідних положень Конституції України) містила приписи, що передбачали обов'язкове оподаткування з 1 жовтня 1998 року операцій з перевезення пасажирів приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом у межах району, які підлягали обкладенню податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків бази оподаткування, визначеної згідно з законодавством.
Як свідчать дані акту перевірки та не спростовано представниками позивача, позивачем виконувалися вимоги Указу Президента України «Про деякі зміні в оподаткуванні" щодо оподаткування операцій з перевезення пасажирів у межах району, без включення до бази оподаткування податком на додану вартість лише операцій з пільгового перевезення окремих соціальних категорій громадян, оплата вартості яких компенсувалася з бюджету, мотивуючи свою позицію про не включення до бази оподаткування бюджетних субвенцій відсутністю фактично наданих послуг, поставка яких входить до об'єкту оподаткування ПДВ, роз'ясненнями податкових органів різних рівнів по цьому питанню.
Зазначені доводи позивач наводить і стосовно періоду з 31.03.2005р., з настанням якого порядок оподаткування операцій з перевезення пасажирів змінився у зв'язку із внесенням змін до Закону №168/97-ВР Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України" від 25 березня 2005 року №2505-ІV.
При прийнятті ухвали у даній справі апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом у наступному.
З прийняттям вищезазначеного нормативно - правового акту Указ Президента України від 07.08.1998р. №857/98 «Про деякі зміні в оподаткуванні" втратив свою чинність, а п.п. 5.1.13. п. 5.1. ст. 5 Закону № 168/97-ВР зазнав суттєвих змін.
Так, п.п. 5.1.13. п. 5.1. ст. 5 Закону №168/97-ВР (у чинній редакції Закону з 31.03.2005р.) передбачено, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг по перевезенню осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.
Отже, за наведеною нормою Закону №168/97-ВР пільгою при оподаткуванні податком на додану вартість операцій з перевезення пасажирів користуються лише ті суб'єкти господарювання, які надають зазначені послуги в межах одного населеного пункту.
Характер здійснюваних позивачем операцій по пільговому перевезенню пасажирів носить статус оплатних послуг, компенсація вартості яких здійснювалася з бюджету. Позивач надавав послуги по приміському перевезенню пасажирів. Отримані з бюджету кошти за пільгове перевезення окремих соціальних категорій громадян включав до валового доходу (а.с. 24-25). Отже, отримані позивачем кошти не є державною допомогою у вигляді дотацій, субсидій, тощо, не підлягають поверненню до бюджету та не є безоплатно наданими, оскільки спрямовуються як плата(компенсація) за надані позивачем послуги з пільгового перевезення пасажирів.
Тому, на зазначений випадок не поширюється і норма п.п. 3.2.7. п.3.2. ст.3 Закону №168/97-ВР (у редакції Закону чинній з 31.03.2005р.), яка передбачає звільнення від оподаткування операцій з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також: пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).
Інших винятків (пільг) щодо оподаткування операцій з приміського перевезення пасажирів (в т.ч. і пільгових категорій) чинне у спірному періоді проведених компенсаційних бюджетних виплат законодавство не містило, тому підстав для визнання висновку органу державної податкової служби про необхідність оподаткування зазначених операцій податком на додану вартість неправомірним та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у Іршавському районі від 02.03.2006р. №0000192301/0 та від 15.03.2006р. №0000192301/1 (повторне) у оспорюваній позивачем частині донарахованої суми основного платежу суд не знайшов.
Щодо доводу позивача про застосування двох кодів економічної класифікації витрат, за якими здійснююються компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, то вони не спростовують вимог норми п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону №168/97-ВР (у чинній редакції Закону з 31.03.2005р.).
Щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 67198 грн., нарахованих на оспорювану платником податків суму основного платежу на підставі п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі - Закон №2181-ІІІ), судом відзначено наступне.
Згідно з п.п. «д" п.п. 4.4.2. п. 4.4 ст. 4 Закону №2181-ІІІ не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.
У даній справі позивач звертався до ДПІ в Іршавському районі (лист від 11.03.2005р. №2095, а.с. 11) для надання нею відповідного роз'яснення щодо оподаткування операцій з пільгового перевезення пасажирів і отримав відповідь щодо звільнення таких операцій від оподаткування податком на додану вартість (а.с. 12). Зазначене роз'яснення було надано платнику податків з врахуванням податкового роз'яснення ДПА України, надрукованого у «Віснику державної податкової служби України" №15 за 2004 рік. Крім того, у періодичному виданні "Бізнес-Бухгалтерія: право - податки - консультації" від 20.05.2005р. № 20/1 була висвітлена аналогічна позиція ДПА України (лист від 20.04.2000р. №5593/7/16-1220-5).
З огляду на наведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що підстав для застосування до платника податків відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій за заниження податкового зобов'язання по оспорюваній позивачем позиції донарахування ПДВ немає, оскільки позивач, не включаючи до об'єкту оподаткування податком на додану вартість операції з пільгового перевезення пасажирів, керувався наданими йому та опублікованими у засобах масової інформації податковими роз'ясненнями.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Львівський апеляційний господарський УХВАЛИВ:
Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Дана ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дана ухвала складена в повному обсязі 03.03.2007р.
Головуючий-суддя Процик Т.С.
суддя Галушко Н.А.
суддя Юрченко Я.О.