26 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12171/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Макарика В.Я., Ільчишин Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2017 року (суддя Пак М.М., м. Мукачево) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про зупинення йому виплат та зобов'язати останнього виплатити йому кошти у якості державної соціальної допомоги.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним і скасовано рішення управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації про призупинення виплат ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, призначеної у зв'язку з народженням та доглядом за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язано відповідача виплатити ОСОБА_1 грошові кошти у якості державної соціальної допомоги, які не були виплачені йому у зв'язку з народженням та доглядом за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації на користь позивача сплачений судовий збір - 1280 гривень 00 копійок.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2017 року в частині вирішення питання розподілу судових витрат, та прийняти у цій частині нову постанову, стягнувши за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 1 280,00 грн. судового збору та 6 720,00 грн. витрат з оплати правової допомоги адвоката.
В апеляційній скарзі зазначає, що у прохальній частині адміністративного позову в даній справі містилася заява позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача всіх понесених ним судових витрат по цій справі, а саме витрат зі сплати судового збору у сумі 1 280,00 грн. та витрат з оплати правової допомоги адвоката в розмірі 6 720,00 грн.
До вказаного позову були додані належні докази понесення позивачем таких судових витрат, зокрема, копія укладеного між позивачем та адвокатом договору про надання правової допомоги від 03.07.17 р. №18/с; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копія підписаного сторонами цього договору, розрахунку вартості правової допомоги та оригінал квитанції до прибуткового касового ордера від 04.07.17 р. №04 про оплату послуг адвоката.
Наведені обставини підтверджуються текстом самого позову, де у додатках до нього чітко зазначено згаданий перелік документів.
Тому, висновки суду першої інстанції про те, що ним не знайдено підтвердження понесення позивачем судових витрат з оплати правової допомоги адвоката, тобто не знайдено відповідного оригіналу квитанції чи платіжного доручення є неспроможними, оскільки не відповідають дійсності та є повністю спростованими.
Відповідно до ст.87 КАС України судові витрати складають із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на правову допомогу. За приписами ч.1 ст.90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Частиною 1 ст.94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені витрати зі сплати судового збору та витрат на оплату правової допомоги адвоката беззаперечно відносяться до судових витрат і підлягали стягненню саме за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскільки заявлені позовні вимоги були задоволені судом у повному обсязі.
Натомість суд першої інстанції через невідповідність його висновків обставинам справ порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання розподілу судових витрат.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Задовольнивши позовні вимоги та вирішуючи питання розподілу судових витрат та стягнувши з управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації на користь позивача лише сплачений судовий збір - 1280 гривень 00 копійок суд першої інстанції виходив з того, що не знайдено підтвердження про те, що позивачем по справі ОСОБА_1 понесено витрати пов'язані з оплатою правової допомоги, тобто крім розрахунку вартості правової допомоги, суду не надано квитанцію чи платіжне доручення про те, що замовником (ОСОБА_3Ю.) сплачено виконавцю (адвокату ОСОБА_4В.) - 6720 грн. 00 коп. за надання послуг.
Даючи оцінку доводам апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до вимог ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а згідно ч.3 вказаної статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до положень ч.1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, а згідно частини 2 вказаної норми за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Порядок розподілу судових витрат врегульовано ст.. 139 КАС України.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
У матеріалах справи відсутні докази, що надаючи правничу допомогу, адвокат приймав участь у судовому засіданні, чи під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також ознайомлювався з матеріалами справи в суді.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні підстави для компенсації витрат понесених позивачем на правничу допомогу адвоката, тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2017 року по справі № 303/3806/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді В.Я. Макарик
ОСОБА_5
Повний текст постанови складено 02.03.2018 року.