Справа № 826/22241/15 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Літвінова А.В.
Суддя-доповідач : Кузьменко В. В.
22 лютого 2018 року м. Київ
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,
за участю секретаря Видмеденко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техприлад» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень від 24.06.2015, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2017, -
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкові повідомлення-рішення від 24.06.2015 №00000142209, №0000152209.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2017 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В судове засідання з'явилися представники сторін. Представники апелянта підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити. Представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техприлад» законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.07.2012 по 28.02.2015.
Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техприлад» вимог:
- статті 58 Митного кодексу України, а саме: невключення до митної вартості імпортованих товарів повної суми транспортних витрат, понесених підприємством за рахунок недекларування в повному обсязі послуг за перевезення імпортованих товарів на умовах EXW та FCA;
- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України.
За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 29.05.2015 №6/15/26-15-22-09/22887660 та прийняті податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 24.06.2015 №00000142209, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати ввізного мита на товари, що ввозяться суб'єктами господарювання в розмірі 194,39 грн., з яких 155,51 нараховано за основним платежем та 38,88 грн. - за штрафними санкціями;
- податкове повідомлення-рішення від 24.06.2015 №0000152209, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів в загальному розмірі 23866,69 грн., з яких 19093,35 грн. нараховано за основним платежем та 4773,34 грн. - за штрафними санкціями.
Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.
Згідно пункту 214.3. статті 214 Податкового кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, визначається відповідно до Митного кодексу України.
Відповідно до частини першої та другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно ч. 1-2 ст. статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті як, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, в даному випадку це витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України (частина третя статті 267 МК України).
Як встановлено, перевезення та експедиції вантажів ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Техприлад» здійснювалось автомобільним та авіатранспортом відповідно до договорів про перевезення вантажів та надання транспортно-експедиційних послуг.
Розрахунки з перевізниками, які надавали транспортно-експедиторські послуги позивачу, проводились відповідно до заявок на перевезення, рахунків, довідок про транспортні витрати, довідок/калькуляції транспортних витрат, рахунків фактур, актів надання послуг, актів здачі прийняття-робіт.
Апелянт вказує, що надані за межами митної території України та на митній території України, зазначені витрати повинні включатись до митної вартості оцінюваних товарів у повному обсязі. А посилання позивача що для визначення вартості перевезення імпортованого вантажу за кордоном позивач надавав при митному оформленні та до перевірки довідки про транспортні витрати до кордону України вважає не заслуговують на увагу так як зазначені довідки не є документом первинного обліку, визначеного Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у вказаних вище статтях Митного кодексу України.
До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення на територію України.
Витрати на транспортування після ввезення не включаються позивачем до митної вартості за умови дотримання ним вимог виділення з ціни, документального підтвердження та можливості обчислення.
Оскільки на бухгалтерський та податковий облік, а також на розрахунки з виконавцями вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України не впливає, для надання інформації митниці перевізниками позивача були складені спеціальні документи, а саме, довідки/калькуляції, що містять всю необхідну інформацію для митного оформлення товарів та надання яких передбачене Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 ( чинним на момент митного оформлення).
Довідки про вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України, які були надані відповідачу, та які були надані перевіряючим, містять всю необхідну інформацію:
- вказаний адресат довідки;
- чітко прописаний зміст довідки (надання інформації про вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України), описаний маршрут, приведені дані про транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення;
- дата складання довідки;
- підпис керівника, який має право вчиняти юридичні дії від імені підприємства.
В кожному окремому випадку, з урахуванням довідок перевізників про вартість перевезення до митного кордону України позивачем задекларовано митну вартість товару, про що до них внесено відповідні відомості у відповідних графах і митним органом було визнано таку митну вартість під час митного оформлення імпортованих позивачем товарів, про що в них проставлено відповідні відмітки.
Тобто позивач, як встановлено судами, під час митного оформлення надав необхідні документи на підтвердження вартості перевезення до місця ввезення на митну територію України, інших документів відповідач не вимагав, а обов'язковість надання під час митного оформлення актів виконаних робіт та податкових накладних не передбачено діючим законодавством.
Норми статей 53 та 58 МК України вимагають документального підтвердження витрат на транспортування до і після ввезення на митну територію України, і не містять виразу "первинний документ". МК України не встановлює особливих вимог до форми, типу та вигляду документів, які підтверджують вартість перевезення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митним законодавством не передбачено конкретний спосіб, в який вартість перевезення від місця за кордоном до митної границі України повинна бути виділена з ціни окремим рядком в акті надання транспортних послуг, а тільки вказує, що така вартість повинна бути документально підтверджена та піддаватися обчисленню.
В довідках та інших документах, які надавалися під час митного оформлення, ціна за надання транспортних послуг до митного кордону України, була виділена, відповідно наявність наданих документів під час митного оформлення та первинних документів (актів виконаних робіт, податкових накладних) дозволяє обчислити вартість перевезення від місця за кордоном до митної границі України.
Таким чином, вартість перевезення імпортних товарів від місця завантаження до пункту перетину митного кордону визначалась на підставі виданих перевізниками довідок про вартість перевезення, які містять вичерпну інформацію.
Відповідно до статті 345 МК України, мета перевірки митного органу - переконатися у правильності заповнення митних декларацій та у достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, а також у своєчасності, достовірності, повноті нарахування та сплати митних платежів. Тобто, у даному випадку - встановити фактичну, правильну вартість транспортних перевезень до ввезення на митну територію України, підтвердити або спростувати дані, надані підприємством.
Якщо у довідках (калькуляціях), що складені перевізниками з урахуванням реквізитів, про які зазначалось вище, вартість перевезення до кордону з Україною та після виділена окремо, то відсутність окремих сум такого перевезення в актах виконаних робіт не робить такі довідки недійсними документами або документами, які не відповідають вимогам МК України.
Враховуючи викладене у сукупності, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.
Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2017 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техприлад» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень від 24.06.2015 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2017 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
А. Г. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 02.03.2018