28 лютого 2018 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 757/49323/16-ц
№ апеляційного провадження 22-ц/796/2692/2018
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І. М., суддів Головачова Я. В., Шахової О. В.,
при секретарі - Іваницькій О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Цокол Л.І. 13 червня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_4 до Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД», треті особи: ОСОБА_5, Приватне акціонерне товариство «СК Арсенал Страхування» про відшкодування збитків,
Згідно п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Виходячи зі змісту пунктів 8,9 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» про стягнення збитків у розмірі 233 220 грн. 24 коп., стягнення судового збору у розмірі 2 332 грн. 20 коп. з відповідача.
Протокольною ухвалою від 27 березня 2017 року ОСОБА_5 та Приватне акціонерне товариство «СК Арсенал Страхування» залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог (на стороні відповідача).
Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 червня 2017 року задоволено позовні вимоги, стягнуто з Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» на користь ОСОБА_4 відшкодування завданої шкоди у розмірі 233 220 грн. 20 коп. та судові витрати у розмірі 2 332 грн. 20 коп. (а. с. 91 - 93).
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року заяву представника відповідача Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с.117-118).
Не погоджуючись з вищевказаним заочним рішенням суду, ОСОБА_2 в інтересах Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» 02 жовтня 2017 року подав апеляційну скаргу в загальному порядку, в якій просить скасувати заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 червня 2017 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивував, зокрема, тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені в ньому, не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено, яким чином порушено права позивача - ОСОБА_4, оскільки власником автомобіля НОМЕР_1, як на момент дорожньо-транспортної пригоди, так і на момент подання апеляційної скарги, був ОСОБА_6. Скаржник стверджує, що даний факт підтверджується інформацією, наданою МВС України.
Скаржник вважає, що відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 2995 від 23 травня 2016 року розмір матеріальних збитків, заподіяних власнику автомобіля НОМЕР_1 у результаті дорожньо-транспортної пригоди, становить 140 671 грн. 50 коп. До того ж, 50 000 грн. було відшкодовано ПрАТ «СК Арсенал Страхування». Таким чином, власник автомобіля НОМЕР_1 мав би право звернутися з заявою про стягнення з винної особи збитків лише в розмірі 90 671 грн. 50 коп.
В суді апеляційної інстанції, представник відповідача Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» - ОСОБА_7, підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у ній.
ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав на адресу Апеляційного суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю технічної можливості прибути до суду, крім того, надіслав відзив на апеляційну скаргу, з якого, зокрема, вбачається, що він не погоджується з апеляційною скаргою, оскільки в матеріалах справи є довіреність від 28 квітня 2016 року, згідно якої ОСОБА_6 уповноважив його, ОСОБА_4 здійснювати всі дії стосовно використання, обслуговування та продажу автомобіля НОМЕР_1. Крім того, даною довіреністю йому надано право на подання будь-яких заяв стосовно отримання коштів (відшкодування) від страхових компаній, а також третіх осіб, у разі пошкодження зазначеного автомобіля. 04 березня 2016 року ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом, що належить ТОВ «СП «Оптіма-Фарм, ЛТД», допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, внаслідок чого останній отриманв механічні пошкодження. ОСОБА_5 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем у справі, у зв'язку з чим він, ОСОБА_4, 01 серпня 2016 року звернувся з претензією до відповідача про відшкодування різниці між страховою виплатою і реальними завданими збитками, однак його звернення було проігноровано, у зв'язку з чим він звернувся до суду. Різниця між фактичним розміром шкоди (збитки) і страховим відшкодуванням склала 233 220 грн. 24 коп. Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
На підставі викладеного, колегія суддів визнала підставу, на яку посилається ОСОБА_8 для відкладення розгляду справи - неповажною, та вважала за можливе розглядати справу у його відсутності, враховуючи, що останній скористався своїм процесуальним правом та надіслав відзив на апеляційну скаргу.
Крім того, треті особи та їх представники до суду апеляційної інстанції також не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення рекомендованою кореспонденцією, у зв'язку з чим відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе розглядати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи представника відповідача, який з'явився в судове засідання, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04 березня 2016 року на вул. Павла Дибенка в м. Харків, ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом - автомобілем «ГАЗ 2705», державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ТОВ «СП «Оптіма-Фарм, ЛТД», допустив зіткнення з транспортним засобом, автомобілем «Марки «Мазда-6», державний номерний знак НОМЕР_3, що належить гр. ОСОБА_6
Так, внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль марки «Мазда-6», державний номерний знак НОМЕР_3 було пошкоджено, що підтверджується постановою про закриття кримінальної справи, висновком авто-товарознавчого дослідження «2995 від 23 травня 2016 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 276 854 грн. 76 коп., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Мазда-6», державний номерний знак НОМЕР_3 становить 140 671 грн. 50 коп. (а.с.20, 25-30)
Згідно Постанови про закриття кримінальної справи та Постанови Московського районного суду м. Харкова, по справі № 643/7262/16-п від 21 червня 2016 року вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 п. 10.1 Правил Дорожнього руху України (а.с.19).
Отже, транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а відтак на підставі ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Ч. 1 ст. 1172 ЦК України визначає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
В ході розгляду справи встановлено, що на момент скоєння вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_5, який керував транспортним засобом «ГАЗ 2705», державний номерний знак НОМЕР_2, перебував в трудових відносинах з ТОВ «СП «Оптіма-Фарм, ЛТД».
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача як власника автомобіля марки «ГАЗ 2705», державний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування») відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/8751740 (інформація з єдиної централізованої бази МТСБУ), та керуючись ст.ст. 6, 9, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою про відшкодування збитків. ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відшкодувало позивачу завдані відповідачем збитки в розмірі: 50 000 грн. 00 коп. (ліміт відповідальності за шкоду завдану майну на одного потерпілого).
04 серпня 2016 року позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування збитків в порядку регресу, разом з тим, збитки не були відшкодовані, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з вини третьої особи, який перебував у трудових відносинах з відповідачем, що є володільцем джерела підвищеної небезпеки, сталася ДТП, внаслідок якої заподіяно матеріальної шкоди позивачу, частину якої відшкодувала страхова компанія. Не відшкодована частина матеріальної шкоди в повному обсязі в розмірі 233 220 грн. 24 коп. підлягає стягненню з відповідача.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП (за мінусом відшкодованих страховою компанією 50 000 грн.), разом з тим, не може погодитись з визначеним судом розміром матеріальної шкоди, з огляду на таке.
У відповідності до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було заподіяно шкоду, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно роз'яснень, викладених у п. п. 4, 5 Постанови ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1993 року за № 6, з подальшими змінами та доповненнями, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки з зв'язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися. Під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була.
Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдана шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).
Так, в ході розгляду справи встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 04 березня 2016 року третя особа ОСОБА_5 перебував з відповідачем у трудових відносинах. Крім того, на момент ДТП транспортний засіб перебував на балансі відповідача, тобто на момент дорожньо-транспортної пригоди відповідач був володільцем джерела підвищеної небезпеки.
Крім того встановлено, що матеріальне право позивача дійсно було порушене, оскільки як вбачається з довіреності від 28 квітня 2016 року ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_4 розпоряджатися (керувати, експлуатувати, продати) автомобілем «Мазда-6», державний номерний знак НОМЕР_3, для чого надав останньому право, зокрема, укладати договір купівлі-продажу, робити усі розрахунки, бути представником у страхових компаніях з питань укладення та підписання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі пошкодження транспортного засобу - отримувати страхові відшкодування, сплачувати належні платежі та податки, укладати угоди про відшкодування заподіяної шкоди, одержувати та сплачувати за такими угодами грошові суми у розмірах, згідно із калькуляцією або за домовленістю та ін. Тобто, згідно даної довіреності ОСОБА_4 фактично був володільцем транспортного засобу.
Таким чином, доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не досліджено, яким чином порушено права позивача ОСОБА_4, оскільки власником автомобіля є ОСОБА_9, є необґрунтованими та спростовуються наведеним вище.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу завдану шкоду, оскільки з вини третьої особи, який перебував з відповідачем в трудових відносинах, що є володільцем джерела підвищеної небезпеки, сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було заподіяно матеріальної шкоди позивачу, частина якої відшкодована страховою компанією (в розмірі 50 000 грн.).
Разом з тим, колегія суддів не погоджується із стягнутою судом першої інстанції сумою матеріальних збитків в розмірі 233 220 грн. 24 коп.
Як вбачається з Висновку судової автотоварознавчої експертизи №2995, складеного 23 травня 2016 року судовим експертом Л.С. Вовчук Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Мазда-6», державний номерний знак НОМЕР_3 становить 276 854 грн. 76 коп., а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Мазда-6», державний номерний знак НОМЕР_3, пошкодженого в результаті ДТП становить 140 671 грн. 50 коп.
Виходячи зі змісту ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно четвертої частини вищевказаної норми, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
За вищенаведених обставин, наявні підстави для зміни судового рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, а саме зменшення стягнутої з Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування завданої шкоди суми грошових коштів з 233 220 грн. 24 коп. до 97 036 грн. 98 коп. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Керуючись статтями 367-368, 371, 374, 376, 381-384, 389-390 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» - задовольнити частково.
Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 червня 2017 року - змінити, зменшити стягнуту з Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування завданої шкоди суму грошових коштів з 233 220 грн. 24 коп. до 97 036 грн. 98 коп.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 01 березня 2018 року.
Суддя-доповідач: І.М.Вербова
Судді: Я.В.Головачов
О.В.Шахова