ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
02 березня 2018 року № 826/10323/15
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Аверкової В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1,
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни,
про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання
вчинити певні дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни (далі по тексту - уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіна Л.О., уповноважена особа, відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене наказом № 61 від 29 серпня 2014 року, в частині визнання нікчемними всіх транзакцій та договорів банківського вкладу від 12 червня 2014 року № 06/1275-2014 та банківського рахунку від 29 травня 2014 року № НОМЕР_5;
- зобов'язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3, виданий Радянським РУ ГУ МВС України в м. Києві від 04 квітня 1997 року, ІПН НОМЕР_1, адреса: 03055, АДРЕСА_1), як вкладника який має право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ним та ПАТ «Старокиївський банк» були укладені договори банківського вкладу № 06/1275-2014 від 12 червня 2014 року та банківського рахунку № НОМЕР_5 від 29 травня 2014 року.
Позивачем були виконані зобов'язання по вказаним договорам в повному обсязі та внесено на відповідний рахунок Банку грошові кошти у розмірі 14 000 доларів США, на строк до 19 червня 2014 року, проте, по закінченню вказаного строку кошти не були повернені, в т.ч. не сплачені відсотки.
В подальшому, позивачу стало відомо про визнання нікчемними всіх транзакцій та договорів банківського вкладу, банківського рахунку без наявності правових на те підстав, а отже, відповідачам, в порушення норм чинного законодавства, протиправно не включено позивача до переліку і в подальшому до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський банк» за рахунок Фонду.
Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Відповідач в своїх запереченнях просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки під час прийняття оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року, зокрема, адміністративну справу № 826/10323/15 прийнято до провадження судді Аверкової В.В., поновлено провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання 11 грудня 2017 року належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача не прибув.
Згідно ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), в редакції до 15 грудня 2017 року, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання 11 грудня 2017 року не з'явився представник відповідача, та враховуючи відсутність необхідності заслухати свідка чи експерта, з урахуванням вимог статті 128 КАС України, суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Водночас, відповідно до пп. 10 п. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно ч. 3 статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Таким чином, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції КАС України.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
29 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» (за договором - Банк) та ОСОБА_1 (за договором - Клієнт) був укладений договір банківського рахунку № НОМЕР_5, відповідно до умов якого, зокрема, Банк відкриває банківський поточний рахунок Клієнта № НОМЕР_4 у доларах США (за договором - Рахунок) та зобов'язується здійснювати за ним операції згідно норм діючого законодавства України.
Також, 12 червня 2014 року між Банком та ОСОБА_1 (за договором - Вкладник) був укладений договір банківського вкладу № 06/1275-2014, за умовами якого Банк відкриває Вкладнику вкладний (строковий) Рахунок № НОМЕР_6 «Недільний» у доларах США, а вкладник вносить на цей Рахунок грошові кошти у розмірі 14 000, 00 доларів США, строком до 19 червня 2014 року (процентна ставка за Вкладом складає 0,5 % процентів річних).
Відповідно до квитанції № 67075 від 12 червня 2014 року, ОСОБА_1 на вказаний депозитний рахунок внесено готівкові кошти у розмірі 14 000, 00 доларів США (еквівалент у гривнях - 163 165, 28).
17 червня 2014 року Постановою Правління НБУ прийнято рішення № 365 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» до категорії неплатоспроможних».
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 червня 2014 року № 50 «Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Старокиївський банк».
Постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2014 року № 563 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» та Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 вересня 2014 року № 92 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Старокиївський банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» відкликано банківську ліцензію ПАТ «Старокиївський банк» і розпочато процедуру ліквідації Банку. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» строком на 1 рік, тобто з 18 вересня 2014 року по 18 вересня 2015 року, призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Пантіну Любов Олександрівну.
Наказом Уповноваженої особи ФГВФО на тимчасову адміністрацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. № 61 від 29 серпня 2014 року, зокрема, зупинено перерахування/виплати за транзакціями і правочинами згідно переліку, який додається до цього наказу, визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, який додається до цього наказу.
20 березня 2015 року позивач зверталась до ПАТ «Старокиївський банк» із вимогою № 3841/08-01 щодо повернення їй коштів за договором банківського рахунку № НОМЕР_5 від 29 травня 2014 року, проте кошти так і не були повернуті.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюють Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі також - Закон).
Згідно із положеннями статті 2 цього Закону, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Положеннями ч. 4 статті 26 Закону передбачено, що Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.
При цьому, порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону.
Так, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 1 статті 27 Закону).
Згідно з ч. 2 статті 27 Закону, Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Відповідно до ч. 3 статті 27 Закону, Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.
Таким чином, після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, Закон гарантує повернення кожному вкладнику банку суми відшкодування коштів за вкладом, у тому числі внесеного за договором банківського рахунку, крім випадків відмови у відшкодуванні коштів за вкладом з підстав, передбачених ч. 4 статті 26 Закону.
Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 №14 (в редакції до внесення змін згідно із рішенням 20 жовтня 2014 р. за № 1293/26070, які набрали чинності 11 листопада 2014 року) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 грудня 2012 року за №1548/21860 (далі також - Положення № 14), Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Згідно п. 4 р. ІІІ Положення № 14, перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Пунктом 5 р. ІІІ Положення № 14 визначено, що перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.
Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла "Перелік вкладників" (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).
Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення № 14, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.
Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
При цьому, Уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації додаткову інформацію про вкладників, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
Матеріалами справи встановлено, що Уповноваженою особою ФГВФО на тимчасову адміністрацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіною Л.О. було видано наказ № 23 від 24 червня 2014 року «Про перевірку договорів в ПАТ «Старокиївський банк», відповідно до якого вирішено здійснити в Банку перевірку договорів (інших правочинів), укладених у ПАТ «Старокиївський банк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим ч. 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та для виконання перевірки договорів створено відповідну комісію.
Зі змісту письмового заперечення відповідача вбачається, що ОСОБА_1 не включена до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та до загального реєстру вкладників, оскільки вона не є вкладником, з огляду на визнання всіх транзакцій та договорів про відкриття банківського рахунку № НОМЕР_5 від 29 травня 2014 року, договір банківського вкладу № 06/1275-2014 від 12 червня 2014 року нікчемними правочинами.
Так, під час перевірки було встановлено, що на депозитний рахунок позивача у ПАТ «Старокиївський банк» 12 червня 2014 року було зараховано кошти у розмірі 14 000, 00 доларів США.
Цього ж дня, Банк здійснює повернення депозиту іншій фізичній особі у розмірі 177 490,00 доларів США шляхом перерахування вказаних коштів на рахунки в інші банківські установи.
Таким чином, третя особа, яка для внесення 177 490, 00 доларів США в ПАТ «Старокиївський банк» за участю 13 фізичних осіб, залучала кредит в іншому банку (ПАТ «КБ «Хрещатик»), після проведення зазначеної операції погасила кредит в іншому банку (в який перераховувались кошти) та отримала змогу незаконним шляхом повернути кошти за рахунок Фонду.
Зміст цих дій полягає в тому, що фізична особа, яка мала значну суму грошових коштів на рахунку, домовлялась з працівниками банку про те, що вона начебто буде здійснювати зняття коштів у межах існуючих лімітів, а інша фізична особа буде вносити ці кошти на свій рахунок.
Таким чином, грошовий вклад із значною сумою подрібнювався або розподілявся на суми до 200 000,00 грн. і цими подрібненими частками фактично перекидався на рахунки інших фізичних осіб.
Таке подрібнення грошових сум відбувалось у зв'язку з тим, що при ліквідації банку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплачує не всю суму вкладу, а лише у межах граничного розміру - 200 000,00 грн. (стаття 26 Закону)
Таким чином, власники грошового вкладу із значною сумою подрібнювали або розподіляли свій вклад на суми до 200 000,00 грн. і цими подрібненими частками фактично перекидали кошти на рахунки інших фізичних осіб. Після такої фінансової операції та особа, на рахунок якої надходила ця грошова сума фактично набувала гарантоване право на отримання цих коштів від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Внаслідок таких дій власник значної суми грошового вкладу міг би отримати від Фонду не 200 000,00 грн., як це визначено чинним законодавством, а весь свій вклад, без будь-яких обмежень.
Дані дії відбувались з метою отримання грошей не від Банку і не за рахунок Банку, а від Фонду гарантування вкладів і за рахунок Фонду та в першу чергу за рахунок держави.
Частиною 2 статті 38 Закону встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно ч. 3 статті 38 Закону, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 статті 73 КАС України).
Згідно ч. 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті відповідачем рішення про визнання нікчемними всіх транзакцій та правочинів (договорів), оформленого наказом від 29 серпня 2014 року № 61, останній керувався п. 6 ч. 2 статті 37 та ч. ч. 2, 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Водночас, в своїх запереченнях відповідач зазначив, що підставою для визнання правочинів позивача нікчемними став також п. 2 ч. 3 статті 38 вказаного Закону.
Проте, суд з такими доводами не погоджується, оскільки відповідачем не доведено факту наявності причино-наслідкового зв'язку між правочинами, які укладено позивачем та неплатоспроможністю банку чи неможливістю виконання у зв'язку з такими правочинами зобов'язань перед іншими кредиторами.
При цьому, належних та допустимих доказів, які б підтверджували недобросовісність позивача та його обізнаність щодо можливих неправомірних дій з боку третіх осіб на яких вказує відповідач суду останнім надано не було.
З наявного в матеріалах справи листа Головного слідчого управління Національної поліції України від 10 грудня 2015 року № 24/П-27 аз «Про надання інформації у кримінальному провадженні» вбачається, що в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014000000000367, внесеному 11 вересня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань не встановлено причетність вкладника ПАТ «Старокиївський банк» ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень.
Відповідачем не наведено, а судом не встановлено обставин, які б свідчили, що договори банківського вкладу та банківського рахунку є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
В силу положень ч. 3 статті 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.
Суд зазначає, що відповідного судового рішення про визнання недійсними договору банківського рахунку та банківського вкладу, заключними між позивачем та ПАТ «Старокиївський банк» матеріали справи не містять, а про існування таких судових рішень ні суду, ні сторонам не відомо.
При вирішенні даної справи, судом також враховано виписку з ПАТ «Старокиївський банк», відповідно до якої станом на 11 вересня 2014 року на рахунку ОСОБА_1 рахувався залишок грошових коштів у розмірі 14 001, 15 доларів США.
Таким чином, суд прийшов до висновку про неправомірність прийнятого відповідачем рішення, оформленого наказом від 29 серпня 2014 року № 61 в частині визнання нікчемними всіх транзакцій та договорів банківського вкладу від 12 червня 2014 року № 06/1275-2014 та банківського рахунку від 29 травня 2014 року № НОМЕР_5, у зв'язку з чим вказане рішення в цій частині підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України викладеною, зокрема, в ухвалі від 02 лютого 2017 року по справі № К/800/50771/15.
Вирішуючи позовну вимогу позивача щодо зобов'язання Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіну Л.О. подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський банк» за рахунок Фонду, суд зазначає наступне.
Діючими нормативно-правовими актами не передбачено, після складання Переліку вкладників, функцій Уповноваженої особи щодо повторного складання або перезатвердження Переліку вкладників.
Водночас, відповідно до п. 6 розділу ІІІ Положення 14, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Таким чином, надання Уповноваженою особою додаткової інформації про вкладника на підставі п. 6 розділу ІІІ Положення № 14, є підставою для включення такого вкладника до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відтак, позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підлягають задоволенню.
При цьому суд зазначає, що втручання у даному випадку у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права, та враховую те, що у межах спірних правовідносин відповідачем не доведено існування підстав для не відшкодування коштів за вкладом, що передбачені ч. 4 статті 26 Закону.
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням вказаної вище правової норми, суд присуджує на користь позивача понесені нею та документально підтверджені судові витрати у розмірі 73, 08 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О.
На підставі викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (НОМЕР_2, виданий Радянським РУ ГУ МВС України в м. Києві 04 квітня 1997 року; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; місце проживання: 03055, АДРЕСА_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни (код ЄДРПОУ 19024948; місцезнаходження: 01033, місто Київ, вулиця Микильсько-Ботанічна, будинок 6/8; поштова адреса: 01032, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 33-Б) про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни, оформлене наказом № 61 від 29 серпня 2014 року, в частині визнання нікчемними всіх транзакцій та договорів банківського вкладу від 12 червня 2014 року № 06/1275-2014 та банківського рахунку від 29 травня 2014 року № НОМЕР_5
3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіну Любов Олександрівниу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника який має право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 73, 08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова