2 лютого 2018 року м. Київ
Суддя Апеляційного суду міста Києва Васильєва М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року, та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року, якою
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: Черкаська обл., Чорнобаївський р-н,с. Васютинці, та проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення на у виді штрафу на користь держави у розмірі 85 грн., стягнуто судовий збір в сумі 320 грн.,
Постановою суду ОСОБА_2 визнана винуватою в тому, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «СК «Провідна» 26 липня 2017 року встановлено, що ОСОБА_2 вчинено порушення порядку проведення податкового обліку, надання аудиторських висновків, а саме порушення вимог п.п. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, обґрунтовуючи його тим, що оскаржувану постанову було винесено без участі ОСОБА_2, про дату розгляду та прийняте рішення ОСОБА_2 не було відомо, а про наявність такої постанови стало відомо від Державного виконавця, після чого одразу було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи та отримано рішення суду.
Захисник зазначає, що фактично з матеріалами ознайомились та отримали рішення суду тільки 29 грудня 2017 року, що підтверджується підписом адвоката, який наявний в матеріалах справи, а тому вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.
Вимоги апеляційної скарги захисник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 278 КУпАП, не перевірив правильність складання протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Апелянт звертає увагу на те, що при викладі у протоколі суті вчиненого адміністративного правопорушення у ньому зазначено лише перелік норм податкового законодавства, та не вказано, які саме дії або бездіяльність у розумінні диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП були допущені ОСОБА_2, що призвели до порушення порядку ведення податкового обліку. Також у протоколі не встановлені та не зазначені посадові обов'язки ОСОБА_2, як головного бухгалтера ПрАТ «СК Провідна», невиконання яких тягне за собою відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Також, в протоколі не зазначено, на підставі чого складався протокол про адміністративне правопорушення, та не вказано, яким чином встановлено наявність порушення з боку ОСОБА_2
Також захисник зазначає, що суд першої інстанції з метою забезпечення всебічності, повноти та об'єктивності, розглядаючи справу, повинен був з'ясувати наявність або відсутність податкового повідомлення-рішення та його оскарження, а також наявність або відсутність заперечень до акту перевірки, оскільки таке заперечення є невід'ємною частиною акту і повинно було надаватися разом з актом.
Крім того, апелянт зауважує, що 26 липня 2017 року було складено акт № 2486/28-10-43-02/23510137 про результати документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Провідна». Проте, не погоджуючись з актом, уповноваженою особою ПрАТ «СК "Провідна» було подано в передбачуваний п. 8 6.7. ст. 86 Податкового кодексу України строк заперечення на акт та доповнення до заперечень, а 14 серпня 2017 року ПрАТ «СК Провідна» було отримано відповідь на заперечення від 11 серпня 2017 року, в якому вказано, що акт відповідає вимогам законодавства та залишається без змін. Натомість, не погоджуючись з таким рішенням, ПрАТ «СК Провідна», керуючись п. 56.19. ст. 56 Податкового кодексу України, звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДФС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 серпня 2017 року № 0001494301, і 6 листопада 2017 року Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі з номером 82 6/13964/17, але станом на 5 січня 2018 року рішення у справі не винесено, а відповідно до абз. 4 п. 56.18. ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Тобто, захисник наголошує на тому, що в даному випадку рішенням є податкове повідомлення-рішення, яке станом на 4 січня 2018 року не набрало законної сили, та виставлене грошове зобов'язання вважається неузгодженим.
В судове засідання, сторони повідомлені належним чином про дату, час, місце проведення апеляційного розгляду, до суду не з'явились, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходили, у зв'язку з чим доходжу до висновку про розгляд справи на підставі наявних матеріалів.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, та додатково надані документи, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить такого висновку.
Так, згідно з положеннями ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Крім того, відповідно до ст. 268 КУпАП, під час відсутності особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце й час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Разом з тим, вказані вимоги закону судом першої інстанції при розгляді даної справи не в повному обсязі дотримані.
Так, матеріали справи містяться виклики ОСОБА_2 на 22 вересня 2017 року на 09.30 год. (ас. 36), на 15 вересня 2017 року на 09.20 год. (ас. 38), проте, зазначені виклики адресату не вручені, а поштові відправлення повернуті до суду із зазначенням причини повернення «за зазначеною адресою не проживає» (ас. 37) та «за закінченням терміну зберігання» (ас. 39).
Таким чином, ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про день та час розгляду справи.
Відповідно до вимог ст. 285 КУпАП постанова суду оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Однак, в матеріалах справи відсутні відомості про направлення або вручення копії постанови ОСОБА_2, яка оскаржується, у встановлених законом порядку та строки.
Разом з тим, матеріали справи містять заяву захисника ОСОБА_1 від 29 грудня 2017 року про ознайомлення з матеріалами справи та отримання копії рішення суду, до якої додані повноваження захисника, а саме копія договору про надання правової допомоги від 19 грудня 2017 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 13 березня 2008 року № 2851, оригінал ордеру про надання правової допомоги (ас. 47-52) В цей же день захисник ознайомився з матеріалами справи та отримав копію рішення суду першої інстанції (ас. 46).
Апеляційна скарга, відповідно до поштового штемпелю на конверті, подана захисником 5 січня 2018 року, (ас. 54-97).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови судді від 15 вересня 2017 року захисником ОСОБА_1 пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Що стосується доводів апеляційної скарги, то вони є обґрунтованими.
Згідно з вимогами ст. ст. 245, 252, 278, 280 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин справи, а при розгляді справи суддя зобов'язаний з'ясувати: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, суддею при розгляді даної справи ці вимоги закону були порушені, що призвело до неповного з'ясування обставин справи, які мають істотне значення для прийняття об'єктивного та правильного рішення в справі.
Відповідно до положень ст. ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП , протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Разом з тим, судом першої інстанції не перевірено дотримання під час складання протоколу про адміністративне правопорушення вимог закону.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення № 753/43-20 від 26 липня 2017 року відносно ОСОБА_2 зазначено про те, що при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «СК Провідна» код ЄДРПОУ - 23510137, що розташоване за адресою: м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 37/122, головний бухгалтер ПрАТ «СК Провідна» ОСОБА_2 вчинила правопорушення - порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків, а саме порушення вимог п. п. 139.1.2, 139.1 ст. 139 ПК України. Відповідальність передбачена ч. 1 ст. 163-1 КУпАП (ас. 1).
Диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАПпередбачено адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Всупереч цим вимогам Закону, у складеному щодо гр. ОСОБА_2 протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено час вчинення інкримінованого їй адміністративного правопорушення, його суть виписано так, що незрозуміло, в чому конкретно полягає порушення нею встановленого порядку ведення податкового обліку, а посилання на норми Податкового кодексуУкраїни , не розкриває суті конкретного порушення, яке ставиться у вину ОСОБА_2, чим порушується право останньої на захист.
Крім того, відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Тобто, при зазначенні в протоколі про адміністративне правопорушення суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати факт порушення порядку ведення податкового обліку і його наслідки, але й зазначати, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов'язків, встановивши, коли і ким такі службові обов'язки для неї були визначені.
Однак, а ні з протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2, а ні з наявних матеріалів справи не вбачається та не встановлено при розгляді справи в суді, які ж саме дії /бездіяльність вчинені останньою та в чому полягає її вина у вчиненні правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Особа, що складала протокол, обмежилась лише загальними фразами, не зазначивши обставини вчинення саме ОСОБА_2 правопорушення, суть самого правопорушення (дії або бездіяльність та в чому полягають) з посиланням на норму спеціального Закону.
Крім того, відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
Згідно статті 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Визнаючи ОСОБА_2 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, суддя у постанові як на докази її винуватості, послався на протокол про адміністративне правопорушення та акт перевірки від 26 липня 2017 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Страхова компанія «Провідна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року».
Разом з тим, судом не взято до уваги, що ОСОБА_2 в протоколі в графі пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, зазначила, що з висновками, актами, та порушеннями зафіксованими в протоколі не погоджується. До акту будуть подані заперечення в законодавчо встановлені органи.
Крім того, відповідно до положень ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Крім того, положеннями п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, надано право платнику податків на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, при цьому грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Проте, поза увагою суду залишилось питання, чи оскаржувався даний акт, чи прийнято за результатами оскарження будь-яке рішення.
З матеріалів, поданих захисником ОСОБА_1 до апеляційного суду вбачається, що на вказаний акт ПАТ «Страхова компанія «Провідна» були подані заперечення, в подальшому скарга до ДФС, якою частково була задоволена скарга ПрАТ «СК Провідна», після чого ПрАТ «СК Провідна» поданий позов до Окружного адміністративного суду міста Києва, рішенням якого від 12 січня 2018 року у справі № 826/13964/17 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України № 0001494301 від 16 серпня 2017 року (ас. 102-114).
Таким чином, висновки судді місцевого суду про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, не ґрунтуються на доказах по справі, оскільки на момент розгляду справи процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень тривала, тобто акт перевірки контролюючого органу в розумінні положень ст. 56 Податкового кодексу України, був не узгодженим, а тому стверджувати про його законність та обґрунтованість були відсутні підстави, а отже він не міг бути визнаний доказом вини ОСОБА_2 за відсутності інших доказів у справі.
За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення, складений з порушенням вимог ст.. 256 КУпАП, та акт перевірки не є беззаперечними доказами вини ОСОБА_2 в порушенні вимог ч.1 ст. 163-1 КУпАП, а тому висновок суду про доведеність її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, є необґрунтованим.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, за відсутності переконливих доказів про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, а провадження в справі - закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Поновити захиснику ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2строк на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року, якою ОСОБА_2 визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 85 грн. та стягнуто судовий збір в сумі 320 грн. - скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва М.А. Васильєва