ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 лютого 2018 року № 826/6998/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта Оріджинейшн» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протипранвим та скасування податкового повідомелння - ріщення №0019861404 від 26.04.2017, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Ілта Оріджинейшн» (далі - позивач та/або ТОВ «Ілта Оріджинейшн») з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган) та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0019861404 (форма «В4») від 26.04.2017;
- присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта Оріджинейшн» суму сплаченого судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач, серед іншого, зазначає, що висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки №140/26-15-14-04-01/39407655 від 05.04.2017 є безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на що податкове повідомлення - рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Крім того, позивач стверджує, що висновок відповідача про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта Оріджинейшн» податкового законодавства ґрунтується лише на тому, що за наслідком опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення доведено ризики про взаємовідносинам з ТОВ «Лаур Агротрейд», код 39846864, згідно податкової інформації від 29.09.2016 №000069/15-04-14/39846864 написаної Котовською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області та листа ОУ ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 21.03.2017 №1437/8/26-54-21-01, однак жодного правового обґрунтування контролюючим органом у відповідному акті перевірки не наведено.
Відповідач проти позову заперечив вказавши, що спірне рішення є правомірним та таким, що прийнято в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень, а відтак просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
В судовому засіданні 16.11.2017 судом на підставі ч. 4 ст. 122 ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Разом з цим, суд звертає увагу, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України.
Частиною 3 ст. 3 КАС України (у редакції з 15.12.2017) визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі, вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд продовжено у письмовому провадженні з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України у редакції з 15.12.2017.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ілта Оріджинейшн» з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2016 (вх. №9245465831 від 19.12.2016) в сумі 312 973, 00 грн. та за грудень 2016 (вх. № 9267076336 від 19.01.2017) в сумі 1 812 071, 00 грн.
Направлення від 09.03.2017 №176/26-15-14-04-01 пред'явлено та копію наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 03.03.2017 №1653 вручено під розписку головному бухгалтеру ТОВ «Ілта Оріджинейшн» Шевченко Олені Миколаївні.
За наслідком проведення перевірки відповідачем складено акт перевірки №140/26-15-14-04-01/39407655 від 05.04.2017 (далі - акт перевірки), яким серед іншого встановлено наступне.
Згідно з поданими до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві ТОВ «Ілта Оріджинейшен» податковими деклараціями з ПДВ:
1. за листопад 2016 та додатками до неї (вх. № 9245465831 від 19.12.2016):
- від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9), відображене у рядку 19 декларації складає 2 463 238, 00 грн.
- сума від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 2001.3 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) складає 312 973, 00 грн.
- сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) складає 2 150 265, 00 грн.
2. за грудень 2016 та додатками до неї (вх. № 9267076336 від 19.01.2017):
- від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9), відображене у рядку 19 декларації складає 3 849 724, 00 грн.
- сума від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200і.З ст. 200 розділу V Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) складає 1 812 077, 00 грн.
- сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) складає 2 037 647, 00 грн.
За результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення доведено ризики по взаємовідносинах з TOB «Jlayp Агротрейд» (код 39846864) згідно акта від 29.09.2016 №000069/15-04-14/39846864 написаного Котовською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області та листа ОУ ДПІ в Оболонському районіГУ ДФС у м. Києві від 21.03.2017 №1437/8/26-54-21-01 де вказано, що згідно матеріалів перевірки оформлених актом від 29.09.2016 №000069/15-04-14/39846864 TOB «Jlayp Агротрейд» проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
З урахуванням вказаного, контролюючий орган дійшов висновку про порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.5 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 185.1, ст.185, п. 186.1 ст.186 п. 187.1, ст. 187 Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого завищено податкове зобов'язання по взаємовідносинах з контрагентами - покупцям товару TOB «Ілта Трейдинг» (код 39407655) на суму податку на додану вартість за травень 2016».
Як наслідок, відповідач дійшов висновку про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта Оріджинейшн» п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту за травень 2016 на суму ПДВ 176 222, 00 грн.
Враховуючи наведене, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення №0019861404 (форма «В4») від 26.04.2017 (далі - спірне та/або оскаржуване рішення).
Позивач категорично не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Вирішуючи спір по суті суд звертає увагу на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Водночас, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
При цьому, податковий кредит в силу приписів п. 198.3 ст. 198 ПК України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Водночас, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Згідно п. 201.1 ст. 200 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183цього Кодексу (п. 201.8 ст. 200 ПК України).
Приписи п. 201.10 ст. 201 ПК України визначають наступне.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Поряд з цим, у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон) господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).
Поряд з цим, згідно абзацу другого п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
У той же час суд звертає увагу на думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України (надалі - ВСУ), викладену у постановах від 03.11.2015 р. у справі №21-4471а15, від 26.01.2016 р. у справі №21-4781а15 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.
Таким чином, у цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.
Судом в ході розгляду справи встановлено, що між ТОВ «ЛАУРА АГРОТРЕЙД» та позивачем укладено договір купівлі - продажу №1610/15-2 від 16.10.2015 (далі - договір).
У подальшому, між вказаними вище сторонами укладено додаткову угоду №1 від 30.12.2015 до договору купівлі - продажу №1610/15-2 від 16.10.2015 (далі - додаткового угода).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник (ТОВ «ЛАУРА АГРОТРЕЙД») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Ілта Оріджинейшн») врожай зернових культур українського походження врожаю 2015 (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.
Пунктом 2.4 договору визначено, що остаточна кількість товару визначається в елеваторі згідно кількості, вказаної у складському документі на товар, виданому елеватором.
Датою поставки товару вважається дата переоформлення товару на ім'я покупця за складським документом на сертифікованому елеваторі (п. 3.3 договору).
При цьому, право власності на товар виникає у покупця з моменту оформлення товару на ім'я покупця за складським документом на сертифікованому елеваторі (п. 3.4 договору).
Згідно п. 4.1 договору оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом строку зазначеного в специфікаціях до цього договору та після останньої з подій зазначених нижче: поставка товару; визначення його якості і залікової ваги; пред'явлення постачальником рахунку - фактури; передача покупцю документів, зазначених в п. 5.1 цього договору.
Разом з цим, п. 5.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язується передати одночасно з товаром наступні документи: 1) оригінал складського документу (складської квитанції та/або складського свідоцтва) на товар, що оформлений на ім'я покупця; 2) оригінал картки аналізу зерна, що видана елеватором; 3) оригінал видаткової накладної на товар;) оригінал податкової накладної на товар.
Позивач на підтвердження здійснення господарської операції надав суду копії наступних документів: договір купівлі - продажу №1610/15-2 від 16.10.2015, додаткову угоду №1 від 30.12.2015 до договору купівлі - продажу №1610/15-2 від 16.10.2015, специфікацію №9, видаткові накладні №67 від 23.05.2016, №68 від 26.05.2016, №69 від 26.05.2016, №70 від 26.05.2016, №71 від 27.05.2016, оборотно - сальдові відомості.
Суд зазначає, що товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта Оріджинейшн» не надано до суду належним чином засвідчених копій всіх документів, отримання яких передбачено п. 5.1 договору, зокрема: складського документу (складської квитанції та/або складського свідоцтва) на товар, що оформлений на ім'я покупця; картки аналізу зерна, що видана елеватором; податкової накладної на товар.
Водночас, слід вказати, що згідно специфікації №9 вартість товару з ПДВ становить 1 176 000, 00 грн., у той час коли згідно видаткових накладних - 1 199 184, 00 грн.
Крім того, у специфікації №9, яка є невід'ємною частиною договору, передбачено, що продавець зобов'язується надати завірені копії документів, що підтверджують факт придбання товару у виробника (по ланцюгу), а саме: договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні із квитанціями, свідоцтво про реєстрацію сільгосппідприємством як суб'єкта спец режиму сплати ПДВ (витяг з реєстру платників ПДВ) або свідоцтва платника єдиного податку, однак вказаних документів ТОВ «Ілта Оріджинейшн» до суду не надано, як і пояснень щодо причин не можливості їх подання.
Разом з цим, в позивачем в ході розгляду справи не надано суду документів на підтвердження факту використання придбаного товару у власній господарській діяльності.
У той же час, під час вирішення спору по суті слід звернути увагу на наступне.
Так, ст. 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 № 2657-ХП визначено, що податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Згідно з приписами ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (п. 74.2 ст. 74 ПК України).
Підпунктом 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, серед іншого, податкова інформація.
Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.
Таким чином, зважаючи на наведене, суд при вирішенні спору по суті враховує висновки податкового органу викладені в акті перевірки від 29.09.2016 №000069/15-04-14/39846864, та які безпосередньо і стали підставою для висновків контролюючого органу про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта Оріджинейшн» п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту за травень 2016 на суму ПДВ 176 222, 00 грн.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до положень законодавства, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Частиною 1 ст. 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта Оріджинейшн» (04073, м. Київ, пр.-т Моськовський, б. 9, корп. 3-В, оф. 703, а/с 90, код ЄДРПОУ 39407655) до Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Є.В. Аблов