ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
01 березня 2018 року № 826/6537/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., суддів: Аблова Є.В., Літвінової А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКабінету Міністрів України
про визнання протиправною та скасування постанови № 1050 від 28.12.2016 в частині,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просить визнати неправомірним і скасувати абзац 3 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України № 1050 від 28.12.2016 «Деякі питання стипендіального забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є аспірантом Київського національного торговельно-економічного університету денної форми навчання з 02.11.2015. З 03.01.2017 позивача призначено заступником керівника секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Надалі, у зв'язку з прийняттям відповідачем оскаржуваної постанови позивача було переведено на неповний робочий день на 0,5 ставки за займаною посадою.
ОСОБА_1 вважає вказане вище обмеження порушенням його права на працю, передбачене ст. 43 Конституції України. Зазначає, що у відповідності до ст. 92 Конституції України право на працю визначається виключно законами. Відтак, відповідач, приймаючи спірну постанову в частині її оскарження, діяв не у порядку та не у спосіб, визначений чинним законодавством.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на п. 3 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про вищу освіту», відповідно до якої особи, які навчаються у закладах вищої освіти, мають право на трудову діяльність у позанавчальний час. Також зазначив, що згідно ч. 5 ст. 62 вказаного Закону розмір академічної та соціальної стипендій, порядок їх призначення і виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Судом відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, шляхом викладення його в новій редакції.
Відповідно до пп. 10 п. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до довідки Київського національного торговельно-економічного університету від 19.04.2017 № 1224/21 ОСОБА_1 є аспірантом другого року очної (денної) форми навчання за державним замовленням кафедри фінансів, зарахований до аспірантури Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (УДУФМТ) з 02.11.2015 (наказ від 02.11.2015 № 691).
Згідно з наказом КНТЕУ від 02.02.2016 № 253 позивач переведений на навчання до аспірантури КНТЕУ.
Наказом № 1-к від 03.01.2017 ОСОБА_1 призначено заступником керівника секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти з 03.01.2017.
Як убачається з матеріалів справи, 24.04.2017 позивача повідомлено про переведення на неповний робочий день, оскільки з довідки КНТЕУ від 19.04.2017 № 1224/21 вбачається, що він є аспірантом денної форми навчання за державним замовленням.
В той же час, згідно абз. 3 п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1050 «Деякі питання стипендіального забезпечення» клінічні ординатори, аспіранти, докторанти мають право на роботу у режимі неповного робочого часу (але не більше як на 0,5 ставки за займаною посадою).
Відповідно до наказу від 26.06.2017 № 17-к ОСОБА_1 з 26.06.2017 переведено на 0,5 ставки за займаною посадою на підставі оскаржуваної постанови.
Вважаючи таку підставу переведення на 0,5 ставки за займаною посадою протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, в тому числі, засади регулювання праці і зайнятості.
Згідно ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
У відповідності до п. 3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
На підставі ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п.п. 1, 19 ст. 62 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII (далі - Закон № 1556) особи, які навчаються у закладах вищої освіти, мають право на вибір форми навчання під час вступу до закладу вищої освіти; зарахування до страхового стажу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періодів навчання на денній формі навчання у закладах вищої освіти, аспірантурі, докторантурі, інтернатурі, резидентурі, за умови добровільної сплати страхових внесків.
Згідно ст. 49 Закону № 1556 навчання у закладах вищої освіти здійснюється за такими формами:
1) очна (денна, вечірня);
2) заочна (дистанційна).
Відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону № 1556 особи, які навчаються у закладах вищої освіти за денною формою навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, мають право на отримання академічних та соціальних стипендій у встановленому законодавством порядку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 62 Закону № 1556 передбачено, що особи, які навчаються у закладах вищої освіти, мають право на трудову діяльність у позанавчальний час.
Згідно ст. 50 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Відповідно до ст. 56 КЗпП України робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Із зазначених норм убачається, що саме законами України визначено обмеження права позивача на роботу у час, що збігається з часом його навчання на денній формі. Крім того, таке обмеження не впливає на обсяг трудових прав працівників.
Згідно п. 1 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 309, аспірантура і докторантура є формами підготовки науково-педагогічних та наукових кадрів вищої кваліфікації.
Відповідно до абз. 3 п. 19 Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 № 882 «Питання стипендіального забезпечення», в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1050 від 28.12.2016 «Деякі питання стипендіального забезпечення» (далі - Порядок № 882, Постанова № 1050), клінічні ординатори, аспіранти, докторанти мають право на роботу у режимі неповного робочого часу (але не більш як на 0,5 ставки за займаною посадою). При цьому академічна стипендія, призначена відповідно до цього Порядку, виплачується у повному обсязі.
Пунктом 6 частини 5 Розділу XV Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1556 Кабінету Міністрів України доручено привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, а також забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.
Згідно ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 № 794-VII (далі - Закон № 794) Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 794 до основних завдань Кабінету Міністрів України належать забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 49 Закону № 794 Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Таким чином, під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що оскаржуваний абзац постанови № 1050 прийнятий на виконання ст. 62 Закону № 1556 в частині визначення права особи на працю у позанавчальний час та не суперечить їй.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд вважає за необхідне зазначити, що, вказуючи про порушення своїх прав на працю на умовах повного робочого дня, ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів про те, що навчання на денній формі не збігатиметься з робочим часом установи, в якій працює позивач.
Що стосується посилань позивача на процедурні порушення відповідача при ухваленні оскаржуваної постанови, як підставу її скасування через недотримання вимог Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №950 при її прийнятті, то суд зазначає, що зазначені процедурні порушення не призвели до протиправності прийняття абз.3 п. 19 нормативно-правового акту, що оскаржується.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови, Кабінет Міністрів України діяв в межах наданих чинним законодавством повноважень та на виконання покладених на нього завдань, обґрунтованих підстав для визнання вказаної постанови протиправною позивачем не доведено та не встановлено судом під час розгляду даної адміністративної справи.
З огляду на викладене вище, колегією суддів не вбачається порушення оскаржуваною постановою прав позивача, про захист яких він просить.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 72-77, 241-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови № 1050 від 28.12.2016 в частині - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя А. С. Мазур
Суддя Є. В. Аблов
Суддя А. В. Літвінова