ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
28 лютого 2018 року № 826/15767/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.
розглянувши у письмову проваджені адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКомандування Сухопутних військ Збройних сил України, в/ч НОМЕР_1
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача:
- Начальник рятувальної парашутно-десантної групи старший лейтенант Маринкевич Т.Б.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва в порядку адміністративного судочинства з позовом до Армійської авіації Командування Сухопутних військ Збройних сил України, в якому просив, з урахуванням уточнень позовних вимог:
- визнати незаконним наказ командувача сухопутних військ Збройних сил України №68 від 22 лютого 2016 року «Про укладання контракту про проходження військової служби у Збройних силах України з лейтенантом ОСОБА_2 » та скасувати його;
- зобов'язати командувача Сухопутних військ Збройних сил України привести наказ №68 від 22 лютого 2016 року «Про укладання контракту про проходження військової служби у Збройних силах України з лейтенантом ОСОБА_2 » відповідно до вимог пункту 2.3 Наказу Міністерства оборони України №170 від 10 квітня 2009 року «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України», де вказано, що перший контракт про проходження військової служби не може бути укладено, а громадянин не може бути прийнятий на військову службу за контрактом у разі, коли за результатами спеціальної перевірки та розгляду письмових пояснень претендента на посаду встановлено факт подання ним підроблених документів, неправдивих відомостей або невідповідності встановленим законодавством вимогам для призначення на посаду військових посадових осіб та перевести старшого лейтенанта ОСОБА_2 на посаду, яка відповідає його ВОС або звільнити зі служби у Збройних силах України.
Крім того, 12 січня 2017 року поштою, позивач надіслав клопотання про уточнення позовних вимог, однак суд залишає без розгляду, оскільки зазначене клопотання не відповідає вимогам, встановленими статтями 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що старший лейтенант ОСОБА_2 призначений на посаду начальника рятувальної парашутно-десантної групи з порушенням чинного законодавства, а також його військова підготовка не відповідає займаній посаді.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
У судовому засіданні за згодою позивача замінено неналежного відповідача Армійську авіацію Командування Сухопутних військ Збройних сил України на належного Командування Сухопутних військ Збройних сил України, в/ч НОМЕР_1 та залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача начальника рятувальної парашутно-десантної групи старшого лейтенанта ОСОБА_2 .
У судове засідання 06 лютого 2018 року прибули представник відповідача та третя особа, позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.
У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначив, що відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби встановлюється місячний термін. В той же час оскаржуваний наказ був виданий в 22 лютого 2016 року, а звернення до суду мало місце 04 грудня 2017 року, тому просив залишити позовну заяву без розгляду.
В судовому засіданні ОСОБА_2 - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, наголосив на тому, що оскаржуваний наказ Збройних Сил України №68 від 20 лютого 2016 року «Про укладення контракту про проходження військової служби у Збройних силах України з лейтенантом ОСОБА_2 » є актом індивідуальної дії, тобто стосується лише його.
З огляду на заяви позивача, представника відповідача та третьої особи про розгляд справи в порядку письмового провадження, судом ухвалено продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 у серпні 2017 року стало відомо про призначення у 2016 році та перебування на посаді начальника рятувальної парашутно-десантної групи в/ч НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_2 .
В армійській авіації Командування Сухопутних військ Збройних Сил України розглянуто звернення ОСОБА_1 щодо невідповідності старшим лейтенантом ОСОБА_2 займаній посаді та надано відповідь про те, що вакантних посад у в/ч НОМЕР_2 у 2016 році, згідно фахової підготовки даного військовослужбовця не було і тому його призначили на посаду начальника рятувальної парашутно-десантної групи в/ч НОМЕР_2 .
Позивач вважає дану відповідь не підтвердженою жодними письмовими доказами, та те, що старший лейтенант ОСОБА_2 призначений на посаду начальника рятувальної парашутно-десантної групи з порушенням чинного законодавства, а також те, що його військова підготовка не відповідає займаній посаді, виходячи з наступного.
Непрофесійність старшого лейтенанта ОСОБА_2 полягає у тому, що ОСОБА_2 перевищив повноваження посадової особи органу державної влади при приведенні 18 серпня 2017 року в бойову готовність екіпажу ПРПС та внесення до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей при складанні службової характеристики на прапорщика ОСОБА_3 .
Наказом командира в/ч НОМЕР_2 №596 від 19 вересня 2017 року проведено службове розслідування по даному факту та за результатами розслудівання було визнано перевищення влади старшим лейтенантом ОСОБА_2 .
За результатами службового розслідування, по факту складення службової характеристики старшим лейтенантом ОСОБА_2 , наказом командира в/ч 3915 №85 від 17 жовтня 2017 року скасовано службову характеристику на прапорщика ОСОБА_3 та нагадано ОСОБА_2 про його службові обов'язки.
Вважаючи дії ОСОБА_2 непрофесійними, відповідно, наказ командувача сухопутних військ Збройних сил України №68 від 22 лютого 2016 року «Про укладання контракту про проходження військової служби у Збройних силах України з лейтенантом ОСОБА_2 » таким, що виданий з порушенням чинного законодавства, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Зокрема в рішенні Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп (справа 3/35-313) передбачено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з пунктами 1-3 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
З системного аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що акти індивідуальної дії - рішення, які є актами одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації.
За своєю правовою природою акти індивідуальної дії звернені до окремого індивіда чи юридичної особи та застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
При цьому, право на захист - самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.
У справі за позовом народних депутатів К., М., Д., Б. до Президента України, третя особа - гр. Д., про визнання незаконним Указу Президента України від 19 жовтня 2007 року N 985/2007 ( 985/2007 ) «Про призначення Т.Дурдинця заступником Голови Служби безпеки України - начальником Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю» Верховний Суд України зазначив, що суди усіх інстанцій правильно визначили, що предметом оскарження у справі є Указ Президента України з кадрового питання, тобто акт індивідуальної дії, чинність якого поширюється лише на осіб, яких він стосується. При цьому не врахували, що народні депутати України не наділені владними управлінськими функціями, а тому не можуть бути суб'єктами звернення з позовом з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління.
Таким чином, відсутність у будь-кого (крім ОСОБА_2 ), в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскарженням наказу про продовження дії контракту, не породжує для останнього і права на звернення із цим адміністративним позовом.
Суд зазначає, що статтею 13 «Право на ефективний засіб юридичного захисту» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Оспорюючи наказ командувача сухопутних військ Збройних сил України №68 від 22 лютого 2016 року «Про укладання контракту про проходження військової служби у Збройних силах України з лейтенантом ОСОБА_2 » позивач намагається штучно перевести трудовий спір про право у площину публічно-правових відносин.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.
У силу частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. У задоволені позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко