ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
14 лютого 2018 року № 826/1604/17
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., при секретарі судового засідання Кириллові М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "СОЮЗ"
до Офісу великих платників податків ДФС; Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.
провизнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення, зобов'язання вчинити дії,
за участі:
представника позивача - Бруска О. В. (довіреність від 11.03.2016 № 12),
представника позивача - Колексник Г.Д. (довіреність від 15.06.2017 № 4),
представника відповідача 1 - Єфіменко К.О. (довіреність від 22.01.2018 № 896/9/28-10-10-18),
представник відповідача 2 - Вдовиченко О.В. (довіреність від 18.01.2018 № 35/26-55-10),
Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "СОЮЗ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення, зобов'язання вчинити дії.
У судовому засіданні 14.11.2017 до участі у справі у статусу відповідача 2 залучено Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушення позивачем строків сплати сум грошового зобов'язання з ПДВ відбулось виключно з вини Національного банку України, через свідоме невиконання ним судових рішень в адміністративних справах. Також позивач посилався на те, що ним були вчинені всі необхідні та достатні дії зі сплати податкового боргу, а саме подано до Національного банку України відповідні платіжні доручення, які останнім не були виконані за відсутності на те правових підстав
Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги.
Відповідачі проти позовних вимог заперечили, відповідач 1 надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив про те, що ним було правомірно виставлено та направлено на адресу позивача податкову вимогу від 07.12.2016 № 29-17 про сплату податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями на суму 36 775,85 грн., яка була позивачем самостійно визначена в декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року та не була сплачена.
Представники відповідачів у судовому засіданні заперечили проти позовних вимог.
Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.
15.03.2016 Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "СОЮЗ" подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37089,00 грн.
18.10.2016 позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2016 року в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 80,00 грн.
07.12.2016 Офісом великих платників податків ДФС винесено податкову вимогу № 29-17 в якій зазначено, що станом на 06.12.2016 сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 36 775,85 грн. та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №10599/10/22-10-17-02-24 згідно з яким, відповідно до статті 89 Податкового кодексу України, вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "СОЮЗ" у податкову заставу.
Супровідним листом від 09.12.2016 № 11151/10/22-10-17-02-24 "Про надання інформації" в якому було зазначено про наявність станом на 07.12.2016 згідно з обліковими даними інтегрованих карток платника про наявність податкового боргу з податку на додану вартість на суму 36855,85 грн. податкова вимога від 07.12.2016 № 29-17 та рішення від 07.12.2016 № 10599/10/22-10-17-02-24 були направлені на адресу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "СОЮЗ".
Позивачем подано до Національного банку України платіжне доручення від 21.12.2016 № 1 на суму 36775,85 грн. з призначенням платежу: ""*;101;35574678; Заборгованість по податку на додану вартість зг.под/вим. № 29-17 від 07.12.2016р.; ; ;".
Супровідним листом від 22.12.2016 № 55-0004/103611 платіжне доручення від 21.12.2016 № 1 повернуто Національним банком України без виконання.
Позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу на податкову вимогу від 07.12.2016 № 29-17 та рішення від 07.12.2016 № 10599/10/22-10-17-02-24, яка рішенням Державної фіскальної служби України від 28.12.2016 № 28314/6/99-99-17-01-15 залишена без задоволення.
Позивач, не погоджуючись з податкової вимогою від 07.12.2016 № 29-17 та рішенням від 07.12.2016 № 10599/10/22-10-17-02-24, та вважаючи, що відповідачем 1 мала бути зарахована сума 36 775,85 грн. в рахунок погашення заборгованості зі сплати податку на додану вартість, звернувся з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були не порушені з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно з пунктами 59.1 та 59.4 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Згідно з підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Згідно з пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, контролюючий орган у разі наявності у платника податків податкового боргу надсилає йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення та має право з метою забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання прийняти рішення про опис майна у податкову заставу.
Позивачем 15.03.2016 було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37089,00 грн.
Факт подання вказаної декларації позивачем визнається.
Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з інтегрованої картки платника з податку на додану вартість станом на 31.12.2016 за позивачем обліковується податковий борг у розмірі 36 865,85 грн. який складається з визначного позивачем податкового зобов'язання в декларації з податку на додану вартість у розмірі 37089,00 грн. яке було погашене частково за рахунок переплати на суму 313,15 грн. та в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року у розмірі 80,00 грн.
Позивач, як на підтвердження факту вжиття заходів спрямованих на погашення податкового боргу у розмірі 36 775,85 грн. посилається на те, що ним було подано до Національного банку України платіжне доручення від 21.12.2016 № 1 на суму 36775,85 грн. з призначенням платежу: ""*;101;35574678; Заборгованість по податку на додану вартість зг.под/вим. № 29-17 від 07.12.2016р.; ; ;", яке супровідним листом від 22.12.2016 № 55-0004/103611 повернуто без виконання.
Інших доказів та обґрунтувань на підтвердження вчиненні дій спрямованих на погашення податкової заборгованості у розмірі 36775,85 грн. позивачем суд надано не було.
При цьому суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Дії, рішення чи бездіяльність Національного банку України щодо повернення платіжного доручення від 21.12.2016 № 1 без виконання позивач не оскаржує, з огляду на що у суду відсутні правові підстави для надання їм правової оцінки.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт наявності у позивача станом на 06.12.2016 податкової заборгованості у розмірі 36775,85 грн., при цьому відсутні докази на підтвердження факту погашення вказаної заборгованості.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що у відповідача 1 були наявні правові підстави для видання податкової вимоги від 07.12.2016 № 29-17 та прийняття рішенням від 07.12.2016 № 10599/10/22-10-17-02-24
В частині позовної вимоги щодо зобов'язання зарахувати суму в розмірі 36775,85 грн. в рахунок погашення заборгованості зі сплати податку на додану вартість за лютий 2016 року та вересень 2016 року суд звертає увагу на те, що позивачем крім посилань на платіжне доручення від 21.12.2016 № 1, яке було повернуто Національним банком України інших доказів на підтвердження вчинення дій щодо сплати вказаної суми заборгованості суду надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідного факту.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "СОЮЗ" (01010, м. Київ, вул. Суворова, 4, код ЄДРПОУ 35574578) до Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г, код ЄДРПОУ 39440996), Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 4, код ЄДРПОУ 39669867) - відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов