ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 лютого 2018 року № 826/6238/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів головуючого судді Качура І.А., суддів Федорчука А.Б., Келеберди В.І. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, треті особи: Міністерство доходів і зборів України, Генічеська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про стягнення заборгованості по заробітній платі,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС), треті особи: Міністерство доходів і зборів України, Генічеська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим, просив суд:
- стягнути з Державної фіскальної служби України (м. Київ, Львівська площа, буд. 8; Ідентифікаційний код 39292197) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з квітня 2014 р. по лютий 2015 року під час роботи в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі Головного управлінні Міндоходів в Автономній Республіці Крим у розмірі 43 247,09 грн. (сорок три тисячі двісті сорок сім гривень) без урахування обов'язкових податків та зборів.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, зазначив, що враховуючи ситуацію, яка склалася в Автономній Республіці Крим, Міністерством доходів і зборів України в межах своєї компетенції здійснювалися дієві заходи щодо гарантування та забезпечення прав соціальних, трудових та права на освіту після залишення працівниками територіальних органів в Автономній республіці Крим тимчасово окупованої території.
Третя особа - Генічеська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області надала до суду письмові заперечення проти позову.
Інші треті особи власної позиції щодо заявлених позовних вимог не висловили.
З урахуванням положень частини шостої статті 128 КАС України, (в редакції від 13.07.2017р.) за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.
При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 р. №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р.), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Наказу ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим від 01.07.2013 p. №10-o позивача прийнято на роботу на посаду начальника управління податкового аудиту відповідно до запису №35 у Трудовій книжці позивача.
На підставі Наказу Міністерства доходів і зборів України від 05.07.2013 р. №1977-0 позивача призначено в порядку переведення на посаду заступника начальника ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим відповідно до запису №37 у трудовій книжці позивача.
У зв'язку з ситуацією, що склалась починаючи з березня 2014 р. в Автономній республіці Крим, а саме у зв'язку з тимчасовою окупацією території півострова внаслідок збройної агресії Російської Федерації та захопленням адміністративних будівель самопроголошеною владою АР Крим, у тому числі й будівлі ДПІ у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим, подальше виконання посадових обов'язків на території АР Крим не представлялось можливим. Окупація півострова є визнаним й загальновідомим фактом та не потребує доказування.
З метою забезпечення належної координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим, Розпорядженням Міністерства доходів та зборів України від 24.03.2014 №55 «Про створення робочої групи» Позивач був зарахований до робочої групи з координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі з фактичним розташуванням робочої групи у м. Києві.
Наказом ГУ Міндоходів в АР Крим від 24.03.2014 року №121-о «Про відрядження до робочої групи», Позивач був відряджений до Міністерства доходів і зборів України на період функціонування такої робочої групи.
Відтак, починаючи з 24.03.2014 року Позивач у відповідності до вказаного розпорядження та Наказу виконував поставлені перед робочою групою завдання та зокрема, безпосередні доручення керівника робочої групи.
Робоча група функціонувала у належному робочому складі, виконувала поставлені перед нею завдання, вживала усіх необхідних заходів для ліквідації наслідків окупації ГУ Міндоходів в АР Крим, вносила пропозиції для подальшого ефективного функціонування органу, його розміщення, вирішення проблемних питань та запобігання порушенню прав платників податків, про виконану роботу звітувалась безпосередньо Міністерству доходів і зборів України.
Проте, на підставі Розпорядження Міністерства доходів та зборів України від 17.04.2014 р. №76-р раніше прийняте Розпорядження Міністерства доходів та зборів України від 24.03.2014 №55 «Про створення робочої групи» визнане таким, що втратило чинність. Підставою скасування вказаного розпорядження стала «втрата актуальності».
Однак Позивач, як й інші працівники, що входили до складу даної робочої групи, усвідомлюючи всю відповідальність, покладену на них як на державних службовців, продовжували активно брати участь у заходах, спрямованих на захист порушених прав юридичних та фізичних осіб під час незаконної анексії Криму, а також виконувати свої посадові обов'язки, які представлялось можливим на цей момент виконувати.
Позивач увійшов до складу Міжвідомчої робочої групи при Міністерстві юстиції України, що була створена з метою формування належної доказової бази, висвітлення фактів втрат держави, нанесених збитків, порушення прав юридичних та фізичних осіб внаслідок окупації Криму.
Міністерство доходів і зборів України листом від 28.05.2014 р. №1081/5/99-99-04-01-01-16 повідомлено Міністерство юстиції України про згоду працівників територіальних органів Міндоходів в Автономній республіці Крим щодо участі підпорядкованих працівників, у тому числі і щодо Позивача, у роботі зазначеної Міжвідомчої робочої групи.
Наказом ГУ Міндоходів в АР Крим від 28.05.2014 року №126-о «Про відрядження до міжвідомчої робочої групи» Позивач відряджений до Міністерства юстиції України на період функціонування такої міжвідомчої робочої групи.
Крім того, увесь цей час Позивач продовжував займати посаду заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, адже не був звільнений з державної служби або переведений на іншу посаду.
Оскільки заробітна плата не нараховувалась та не сплачувалась, Позивач для вирішення даного питання, спільно з іншими працівниками ГУ Міндоходів в АР Крим та його територіальних органів доповідав цю ситуацію безпосередньо начальнику ГУ Міндоходів в АР Крим.
В подальшому, на підставі наказу ДФС України від 13.02.2015 №533-о позивач звільнений за власним бажанням з посади заступника начальника ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим в порядку переведення для подальшого працевлаштування до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області .
Варто зазначити, що начальник ГУ Міндоходів в АР Крим звертався безпосередньо до Голови Державної фіскальної служби України - Голови комісії з реорганізації Міндоходів України ОСОБА_2 із листом від 02.09.2014 р. №23/01-01 щодо наявності заборгованості?по виплаті заробітної плати працівникам ГУ Міндоходів в АР Крим.
При цьому, начальник ГУ Міндоходів в АР Крим неодноразово наголошував, що у зв'язку з окупацією території АР Крим та захопленням адміністративної будівлі ГУ Міндоходів в АР Крим, зокрема й управління фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, захопленням печатки, закриттям казначейських рахунків та не відкриттям нових, а також відсутності осіб, що займали посади в управлінні, ГУ Міндоходів в АР Крим не має можливості виплачувати заробітну плату, просив Міністерство доходів та зборів України створити умови та можливість отримувати заробітну плату в Міністерстві доходів і зборів України або будь-яким іншим чином вплинути на вирішення проблемної ситуації, надати відповідне доручення департаменту фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, як вбачається з судових рішень по справі №810/7084/14 та №810/7085/14, копії яких наявні в матеріалах справи.
Проте жодних заходів зі сторони Міністерства доходів і зборів (Державної фіскальної служби України) не було прийнято, а заборгованість по заробітній платі не була виплачена.
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право па належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Стаття 115 КЗпП України встановлює, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до абз. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Питання щодо роботи співробітників територіальних підрозділів ГУ Міндоходів в АР Крим на території м. Києва у складі робочих груп при Міністерстві доходів і зборів України та Міністерстві юстиції України неодноразово були предметом дослідження у справах за позовами співробітників територіальних підрозділів ГУ Міндоходів в АР Крим про стягнення заборгованості по заробітній платі, а оскільки рішення у таких справах набрали законної сили - встановлені обставини не потребують повторного дослідження та доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Зокрема, такий висновок зроблено в справах №810/7041/14, №826/23572/15, №826/24010/15, №810/4748/15, №810/7120/14, №810/7084/14, №810/7085/14, №810/5662/15.
Щодо суми заробітної плати, яка належить до стягнення суд зазначає наступне.
Так, на адресу відповідача адвокатом ОСОБА_3 скеровано адвокатський запит від 17.02.2017 р. №17/02/17/01 (вх. ДФС України №1139/Адв. Від 20.02.2017 р.) у відповідь на який ДФС України листом від 24.02.2017 р. №2762/П/99-99-05-02-03-14 повідомляється, що остання виплата заробітної плати Позивачу здійснена у березні 2014 р. у розмірі 1500,00 грн., яку було перераховано як аванс за першу половину березня 2014 року.
Разом з тим, ДФС України листом від 24.02.2017 р. №2762/П/99-99-05-02-03-14 надано розрахунок заробітної плати Позивача (за аналогічною посадою) за період роботи з 01.03.2014 р. по 13.02.2015 р. без урахування обов'язкових податків та зборів, а саме:
- за березень 2014 року - 2476,88 гри. (з яких оклад - 1005,00 грн., надбавка за ранг - 48,00 грн., надбавка за вислугу - 263,25 грн. надбавка за високі досягнення - 658,13 грн., щомісячна премія - 502,5 грн.);
- за квітень 2014 року - 4128,13 грн. (з яких оклад - 1675.00 грн., надбавка за ранг - 80.00 грн., надбавка за вислугу - 438,75 грн. надбавка зі високі досягнення - 1096,88 грн., щомісячна премія - 837,50 грн.);
- за травень 2014 року - 4128,13 грн. (з яким оклад - 3675,00 грн., надбавка за ранг - 80,00 грн., надбавка за вислугу - 438,75 грн. надбавка за високі досягнення - 1096,88 грн., щомісячна премія - 837,50 грн.);
- за червень 2014 року - 4128,13 грн. (з яким оклад - 1675,00 грн., надбавка за ранг 80,00 грн., надбавка за вислугу - 438,75 грн. надбавка за високі досягнення - 1096,88 грн., щомісячна премія - 837.50 грн.);
- за липень 2014 року - 4128,13 грн. (з яких: оклад - 1675.00 грн., надбавка за ранг - 80,00 грн., надбавка за вислугу - 438,75 грн.. надбавка за високі досягнення - 1096,88 грн., щомісячна премія - 837,50 грн.);
- за серпень 2014 року - 4128,13 грн. (з яких: оклад - 1675.00 грн., надбавка за ранг - 80,00 грн., надбавка за вислугу - 438,75 грн., надбавка за високі досягнення - 1096,88 грн., щомісячна премія - 837,50 грн.);
- за вересень 2014 року - 4128,13 грн. (з яких: оклад - 1675,00 грн., надбавка за ранг -80.00 грн., надбавка за вислугу - 438,75 грн., надбавка за високі досягнення - 1096,88 грн., щомісячна премія - 837,50 грн.);
- за жовтень 2014 року - 4128,13 грн. (з яких: оклад - 1675.00 грн.. надбавка за ранг - 80,00 грн.. надбавка за вислугу - 438,75 грн., надбавка за високі досягнення - 1096,88 грн., щомісячна премія - 837,50 грн.);
- за листопад 2014 року - 4128,13 грн. (з яких: оклад - 1675,00 грн. надбавка за ранг- 80,00 грн., надбавка за вислугу - 438,75 грн., надбавка за високі досягнення - 1096,88 грн., щомісячна премія - 837,50 грн.);
- за грудень 2014 року - 4128,13 грн. (з яких: оклад - 1675,00 грн., надбавка за ранг - 80,00 грн., надбавка за вислугу - 438,75 грн., надбавка за високі досягнення - 1096,88 грн., щомісячна премія - 837,50 грн.);
- за січень 2015 року - 4128,13 грн. (з яких: оклад - 1675,00 грн., надбавка за ранг - 80,00 грн., надбавка за вислугу - 438,75 грн.. надбавка за високі досягнення - 1096,88 грн., щомісячна премія - 837,50 грн.);
- за лютий 2015 року - 1965.79 гри. (з яких: оклад - 797,62 грн., надбавка за ранг - 38,10 грн., надбавка за вислугу - 208.93 грн.. надбавка за високі досягнення - 522,33 гри., щомісячна премія - 398.81 грн.).
При цьому, у листі ДФС України від 24.02.2017 р. №2762/П/99-99-05-02-03-14 зазначено, що поданий розрахунок проведений за умови повністю відпрацьованою часу за період з 01.03.2014 р. по 13.02.2015 р.
Судом враховано, що у березні 2014 позивачу було виплачений аванс за першу половину місяця та Позивач перебував у відпустці на 10 календарних днів з 11.03.2014 р., за таких обставин заборгованість по заробітній платі розраховується за період з квітня 2014 року по лютий 2015 року.
Необхідно зазначити, що інформація викладена у листі ДФС України від 24.02.2017 р. №2762/П/99-99-05-02-03-14 повністю підтверджена правонаступником ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим - Генічеською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Херсонській області у листі від 15.03.2017 р. №420/10/21-10-05-09 на адвокатський запит від 09.03.2017 р. №09/03/2017/1.
Таким чином, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 без урахування обов'язкових податків та зборів за період роботи в ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим з квітня 2014 року по лютий 2015 року становить 43247.09 грн., (сорок три тисячі двісті сорок сім грн. 09 коп.).
Стосовно стягнення заборгованості по заробітній платі з ДФС України суд зазначає наступне.
Фактичним роботодавцем Позивача є ДПІ у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим, яке за нормальних обставин повинно було б сплачувати Позивачу заробітну плату. Проте, у зв'язку з окупацією АР Крим та фактичного припинення діяльності ДПІ у м. Алушті ГУ Міндоходів в АР Крим, заборгованість по заробітній платі підлягає стягненню з його правонаступника, а саме з Державної фіскальної служби України на підставі наступного.
За приписами статті 1 Закону України «Про державну службу», державною службою в Україні є професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
З положень статті 2 названого Закону під посадою слід розуміти визначену структурою і штатним розписом первинну структурну одиницю державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Указом Президента України від 24.12.2012 №726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади»постановлено утворити Міністерство доходів і зборів України, реорганізувавши Державну митну службу України та Державну податкову службу України, а також поклавши на Міністерство, що утворюється, функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Указом Президента України від 18.03.2013 №141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України» затверджено Положення про Міністерство доходів і зборів України, в якому пунктом 1 зазначено, що Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 7 Положення про Міністерство доходів і зборів України, Міндоходів України здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів Міндоходів України належать його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональні територіальні органи (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць), митниці, спеціалізовані департаменти та спеціалізовані органи Міндоходів України, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.
У період з квітня 2014 року по лютий 2015 року, період за який Позивачу не виплачена заробітна плата, Позивач працював на посаді заступника начальника ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим, яке є територіальним органом Міндоходів України в Автономній Республіці Крим.
Отже, позивач в цей період (з березня 2014 року по лютий державним службовцем (робітником) територіального органу Міндоходів України в Автономній Республіці Крим.
Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Згідно частини 2 статті 4 Закону України «Про оплату праці», для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, джерелом коштів на оплату праці є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оплату праці», оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів в межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів.
Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (частина 2 статті 13 Закону України «Про оплату праці»).
Згідно з частинами 1-8 статті 33 Закону України «Про державну службу», оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.
Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до підпунктів 1, 3, 18, 19, 25 пункту 5 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 р. №141/2013, Міндоходів України з метою організації своєї діяльності:
- організовує роботу Міністерства, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;
- надає територіальним органам Міндоходів України методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить перевірку стану такої роботи;
- здійснює прогнозування та планування видатків на матеріально-технічне забезпечення і розвиток діяльності Міндоходів України;
- здійснює відомчий контроль та внутрішній аудит за додержанням вимог законодавства і виконанням службових, посадових обов'язків у Міндоходів України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління;
- організовує планово-фінансову роботу в Міндоходів України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку.
Відповідно до підпункту 33 пункту 11 Положення про Міністерство доходів та зборів України, Міністр як керівник Міністерства приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міндоходів України.
Згідно частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Згідно підпункту 1 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.
Частиною 5 статті 22 Бюджетного кодексу України визначені функції та повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, серед яких, зокрема, слід виділити: отримання бюджетних призначень шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); прийняття рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіл та доведення до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затвердження кошторисів розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством тощо.
Таким чином, саме на Міндоходів України як головного розпорядника бюджетних коштів було покладено обов'язки по забезпеченню організації діяльності та фінансування Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на належному рівні, в тому числі щодо забезпечення фінансування видатків на оплату праці працівників цього територіального органу Міндоходів.
Стосовно відповідальності за створення належних умов праці, забезпечення діяльності територіального органу Міндоходів, в тому числі фінансування його діяльності в умовах тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби України» створена Державна фіскальна служба як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова №311) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.
Згідно з додатком 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», ДПІ у м. Алушті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим реорганізується шляхом приєднання до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області.
Проте, станом на момент звернення позивача до суду Постанова КМУ №311 Міністерством доходів та зборів України не виконана та реорганізація ДПІ у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим не закінчена, у зв'язку з тим, що Генічеська ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області не може здійснити заходи із реорганізації, оскільки позбавлене можливості безперешкодного доступу для проведення інвентаризації майна, що знаходиться на тимчасово окупованій території (АР Крим), та проведення інших заходів пов'язаних із реорганізацією.
Зазначений факт встановлено судом у справі №826/23572/15, а тому не підлягає доказуванню.
Відповідно до пункту 8 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, зареєстрованим в Мін'юсті 30.10.2014 за № 1365/26142 (із змінами і доповненнями), підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов'язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов'язання та власний капітал цих підприємств.
Таким чином, створення інвентаризаційної комісії з реорганізації ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим, проведення самої інвентаризації та складення передавального акту і розподільчого балансу є неможливим, що в свою чергу робить неможливим проведення реорганізації згідно з Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств. інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою КМУ №1074 від 20.10.2011, оскільки останній не розрахований на ситуацію, коли орган, який реорганізується, знаходиться на тимчасово окупованій території.
Таким чином, Державна фіскальна служба України є належним відповідачем по справі щодо стягнення заборгованості по заробітній платі Позивача, оскільки ДФС України є головним розпорядником бюджетних коштів як у період спірних правовідносин, так і на час звернення з цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії?);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (код ІНН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) задовольнити.
2. Cтягнути з Державної фіскальної служби України (м. Київ, Львівська площа, буд. 8; Ідентифікаційний код 39292197) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з квітня 2014 р. по лютий 2015 року під час роботи в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі Головного управлінні Міндоходів в Автономній Республіці Крим у розмірі 43 247,09 грн. (сорок три тисячі двісті сорок сім гривень) без урахування обов'язкових податків та зборів.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий І.А. Качур
Судді В.І. Келеберда
А.Б. Федорчук