01 березня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/2011/17
Херсонський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Херсонській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
встановив:
Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - позивач, Головне управління) звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу по орендній платі за землю з фізичних осіб у сумі 37640,97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має узгоджений податковий борг по орендній платі за землю, який виник у зв'язку з несплатою узгоджених зобов'язань, нарахованих згідно податкових повідомлень - рішень та податкової декларації з плати за землю у розмірі 37640,97 грн.
Ухвалою від 15 січня 2018 року провадження по справі було відкрито, згідно статті 263 КАС України, прийнято рішення про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
17 січня 2018 року судом було направлено на адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження у справі за вих. № 614/18 (Р), яким відповідач був повідомлений про надання йому п'ятнадцятиденного строку з дня отримання вказаної ухвали для подання до суду відзиву на адміністративний позов. Відзив відповідача був зареєстрований судом 07 лютого 2018 року за вх. №1274/18. Згідно з відміткою працівника Укрпошти на рекомендованому повідомленні, яке повернулось до суду, поштове відправлення від 17 січня 2018 року було вручено відповідачу 20 січня 2018 року, тобто граничний строк для подачі відзиву - 05 лютого 2018 року.
Враховуючи викладене та положення частини 6 ст. 162 КАС України, суд вважає строк для подачі відповідачем відзиву - порушеним, а тому вирішує справу за наявними матеріалами.
28 лютого 2018 року та 01 березня 2018 року позивачем було подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження сум податкового боргу відповідача, а саме:
- податкове повідомлення - рішення форми "Ф" № 80762 - 0000 від 30 червня 2016 року на суму 11931,99 грн. - лист Великоолександрівської селищної ради за № 02-22-76 від 29 січня 2016 року;
- податкове повідомлення - рішення форми "Ф" № 10839 - 0000 від 30 червня 2016 року на суму 933,14 грн. - на підставі податкової декларації з плати за землю за № 570/10 від 17 лютого 2017 року;
- податкове повідомлення - рішення форми "Ф" № 55451 - 0000 від 30 червня 2016 року на суму 25709,40 грн. - на підставі листа Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області відділ у Великоолександрівському районі за № 237/9/-230 від 06 квітня 2017 року;
- лист Великоолександрівської селищної ради за № 02-22-76 від 29 січня 2016 року з додатком № 3;
- податкова декларація з плати за землю за № 570/10 від 17 лютого 2017 року;
- лист Головного упраління Держгеокадастру у Херсонській області відділ у Великоолександрівському районі за № 237/9/-230 від 06 квітня 2017 року;
- копія договору оренди земельної ділянки від 24 травня 2007 року.
Крім того, суд зазначає, що справа не була розглянута після спливу строку для подачі відповідачем відзиву на позовну заяву, згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, так як з 29 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року головуючий суддя по даній справі перебував у запланованій відпустці.
Дослідивши документи, які наявні у матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що між Великоолександрійською селищною радою Херсонської області та позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки від 24 травня 2007 року (далі - Договір), згідно якого орендна плата за земельну ділянку вноситься позивачем у грошовій формі у розмірі 10 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік, сплачується щомісячно рівними частками. Зазнчено, що у випадку несвоєчасної сплати орендної плати, позивач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, має податковий борг в загальній сумі 37640,97 грн. Зазначений податковий борг виник 29 серпня 2016 року за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, з яких 37538,85 грн. - несплачений податок та 102,12 грн. - пеня за несвоєчасну сплату зобов'язань по орендній платі за землю, які нараховані згідно:
- податкового повідомлення - рішення форми «Ф» № 80762 - 0000 від 30 червня 2016 року на суму 11931,99 грн. (основний платіж);
- податкового повідомлення - рішення форми «Ф» № 10839 - 0000 від 30 червня 2017 року на суму 933,14 грн. (основний платіж);
- податкового повідомлення - рішення форми «Ф» № 55451 - 0000 від 30 червня 2017 року на суму 25709, 40 грн. (основний платіж);
- податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № НОМЕР_2 від 19 лютого 2016 року на суму 572,84 грн.
Враховуючи самостійну сплату частини податкового боргу у сумі 1534,00 грн., залишок непогашеного грошового зобов'язання становить 37640,97 грн.
07 липня 2016 року відповідачу було вручено податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 80762 - 0000 від 30 червня 2016 року.
07 вересня 2016 року відповідачу було вручено податкову вимогу форми «Ф» від 30 серпня 2016 року № 91075 - 21 на суму 11768,98 грн.
07 липня 2017 року відповідачу було вручено податкові повідомлення - рішення форми «Ф» від 30 червня 2017 року № 10839 - 0000 та № 55451 - 0000.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України, Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755 - 17 (далі - ПК України).
Згідно п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Тобто, зважаючи на положення вказаних статтей та Договору, позивач є платником орендної плати за земельну ділянку, зобов'язаний у строк та у розмірі встановленому законодавством та Договором сплачувати орендну плату (узгоджене грошове зобов'язання).
Приписами п.54.1 ст.54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п.56.11 ст.56 ПК України). З матеріалів справи вбачається, що грошове зобов'язання узгоджене з позивачем у Договорі та визначене ним у податковій декларації з плати за землю від 19 лютого 2016 року.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України).
Однак, враховуючи докази, які були надані позивачем, відповідач не сплатив суму податкового зобов'язання у встаноовлений строк.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.
Пунктом 59.4 статті 59 ПК України, передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу було направлено податкову вимогу форми «Ф» від 30 серпня 2016 року № 91075 - 21.
Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України зазначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 41.2 ст. 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Згідно п. 87.11 ст. 87 цього Кодексу, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Судом встановлено, що на момент розгляду справи, відповідачем у добровільному порядку суми вказаної заборгованості не погашені.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Стаття 90 КАС України наголошує на тому, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази не дають суду підстави для висновку про правомірність дій відповідача.
З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідачем не погашений податковий борг, суд вважає, що позовні вимоги Головного управління ДФС у Херсонській області до ОСОБА_1 належить задовольнити.
Керуючись статтями 9, 14, 72 - 78, 90, 241 - 246, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Головного управління ДФС у Херсонській області (проспект Ушакова, 75, м. Херсон, 73026, тел. (0552) 32-76-35, ks.zagvid@sfs.gov.ua, код ЄДРПОУ 39394259) податковий борг по орендній платі за землю з фізичних осіб (код платежу 18010900) у сумі 37640,97 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Гомельчук С.В.
кат.8.2.3