ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 лютого 2018 року № 826/2639/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень №0048561306 та №0048581306 від 23.11.2016 року, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1.) з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган) за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - третя особа та/або Банк) та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 23.11.2016 №0048561306;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 23.11.2016 №00581306;
- судові витрати присудити на користь позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивача вказує, що при здійснені перевірки відповідачем не було враховано п. 8 Підрозділу 1 «Особливості застосування справляння податку на доходи фізичних осіб» Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що, в свою чергу мало своїм наслідком невірне обрахування суми оподатковуваного доходу у вигляді прощеної суми кредиту.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що фактично сума коштів, що була сплачена ним третій особі на виконання зобов'язань за кредитним договором є значно більша, аніж та, що була отримана в якості кредиту. За таких обставин, позивач вважає, що в результаті прощення частини кредиту він не отримав дохід у вигляді додаткового блага, а відтак спірні податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.
Відповідач в судове засідання 14.11.2016 не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань не подавав, відношення до позову не висловив.
Третя особа в судове засідання 14.11.2016 не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, заяв та клопотань не подавала, відношення до позову не висловила.
Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ( у редакції чинній станом на 14.11.2017), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, в судовому засіданні 14.11.2017 судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Водночас, суд звертає увагу, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України.
Частиною 3 ст. 3 КАС України (у редакції з 15.12.2017) визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі, вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд продовжено у письмовому провадженні з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України у редакції з 15.12.2017.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 фізичної особи ОСОБА_1, за наслідком якої складено акт від 08.11.2016 №984926-51-13-06/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).
Зі змісту акту перевірки слідує, що відповідачем встановлено наступні порушення:
- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік.;
- п. 176.1 ст. 176, пп. 164.2.7 п.164.2 ст. 164, ст. 36 Податкового кодексу України, а саме не задекларовано дохід, отриманий платником податків як додаткове благо від ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі 410 008, 61 у Й кварталі 2015 та нс сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 81 392, 73 грн.;
- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України , а саме не нарахування, неутримання та неперерахування військового збору за 2015 рік у сумі 6 150, 13 грн.
Враховуючи вказані висновки, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:
- податкове повідомлення - рішення від 23.11.2016 №0048561306, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» за податковим зобов'язанням у розмірі 81 392, 73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 20 518, 19 грн. (далі - спірне та/або оскаржуване рішення - 1);
- податкове повідомлення - рішення від 23.11.2016 №0048581306, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» за податковим зобов'язанням у розмірі 6 150, 13 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1 537, 54 грн. (далі - спірне та/або оскаржуване рішення - 2);
Не погоджуючись зі спірними рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.
Так, рішенням Головного управління ДФС у м. Києві ДФС України від 30.01.2017 №687/Т/26-15-10-02-16 про результати розгляду первинних скарг оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Позивач не погоджується зі спірними рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту свої порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спір по суті суд звертає увагу на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України у редакції чинній на момент винесення спірного рішення).
Згідно пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Підпунктом 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України встановлено, що платники податку фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом (абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 «д» ПК України).
Відповідно до пп. 165.1. 29 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, зокрема, основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається йому, сума, яка отримується платником податку внаслідок продажу права вимоги на депозит, а також основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти. До загального річного оподатковуваного доходу платника податку, який придбав право вимоги на такий депозит (вклад), включається позитивна різниця між сумою коштів, отриманих у результаті реалізації права вимоги, та вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого депозиту (вкладу). У разі нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу права вимоги на депозит нотаріус повідомляє контролюючий орган про такий договір у порядку, встановленому цим розділом.
Тобто, вищевказані приписи, серед іншого встановлюють, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається також основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою.
Разом з цим, пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, а саме, основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
Аналіз зазначеного в сукупності дає суду підстави дійти висновку, що не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
Тобто, основними складовими (підставами) для не включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку основної суми боргу (кредиту) є:
- прийняття кредитором самостійно рішення щодо прощення (анулювання) боргу (кредиту) не пов'язаним з процедурою банкрутства;
- прийняття відповідного рішення до закінчення строку давності;
- прийняття відповідного рішення у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2007 між Акціонерним комерційним банком соціального захисту «УКРСОЦБАНК», назву якого, у відповідності до ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на Публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК», як Кредитором та ОСОБА_1, як Позичальником укладено договір Договір кредиту за № 42.07-07/107 (далі - договір).
Згідно п. 1.1 вказаного вище договору, Кредитор зобов'язується надати Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 78 456,00 (сімдесят вісім тисяч чотириста п'ятдесят шість доларів США 00 центів) зі сплатою 12,7 (дванадцять цілих сім десятих) процентів річних за перший рік, подальший розмір процентів за користування кредитом підлягає щорічному перегляду, згідно з умовами п. 2.6. цього Договору та наступним порядком погашення суми основної заборгованості.
Видана сума кредиту, дорівнює еквіваленту 396 202,80 грн. (триста дев'яносто шість тисяч двісті дві гривні 80 копійок) за офіційним курсом Національного банку України на день видачі кредиту (5,05 грн. за 1 долар США).
На виконання своїх зобов'язань по договору кредиту, в період з 22.03.2007 по 30.06.2015, ОСОБА_1 як Позичальником, було сплачено Банку загалом 108 160,27 доларів США (сто вісім тисяч сто шістдесят доларів 58 центів) що дорівнює еквіваленту 852 120,99 грн. (вісімсот п'ятдесят дві тисячі сто двадцять гривень 99 копійок) за офіційним курсом Національного банку України на день кожного платежу відповідно до графіку погашення Кредиту.
Надалі, 30.06.2015 між Банком, як Кредитором та ОСОБА_1, як Позичальником, було укладено Договір про внесення змін № 1 до Договору кредиту № 42.07-07/107 віл 22.03.2007 (далі - додатковий договір №1).
Відповідно п. 2 Додаткового договору №1, станом на дату укладання цього Договору про внесення змін заборгованість за Договором кредиту складає:
2.1. Заборгованість за Кредитом в сумі 37 060,40 (тридцять сім тисяч шістдесят) доларів США 40 центів;
2.2. Заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам за користування Кредитом в сумі 2 017,73 (дві тисячі сімнадцять) доларів США 73 центи.
Відповідно п. 3 Додаткового договору №1, Сторони прийшли взаємної згоди внести наступні зміни до умов кредитування:
3.1. Сторони домовились, що сплата строкових (поточних) процентів за користування Кредитом, які розраховуються з дати укладення цього Договору про внесення змін, здійснюються в загальному порядку, передбаченому Договором кредиту.
3.2. Якщо Позичальник починаючи з дати укладення цього Договору про внесення змін до 31.12.2015 здійснить одноразовий платіж в сумі 19 539, 20 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) доларів США 20 центів на підставі Заяви на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням, форма якої зазначена в Додатку № 1 до цього Договору про внесення змін (надалі за текстом - «Заява»), то Позичальник набуває права на анулювання (прощення) заборгованості по Кредиту, процентам та комісіям в сумі що перевищує суму заборгованості по Кредиту.
При цьому, сума внесеного платежу направляється на погашення заборгованості за Договором кредиту згідно черговості, передбаченої Договором кредиту або цим Договором про внесення змін (якщо черговість погашення заборгованості, передбачена Договором кредиту відрізняється від черговості, зазначеної в цьому Договорі про внесення змін).
3.3. Сторони домовились, що Позичальник зобов'язаний здійснити платежі, зазначені в п. 3.2. цього Договору про внесення змін та надати Кредитору підписану Заяву не пізніше 16 години 30 хвилин поточного робочого дня Кредитора, в який Позичальник здійснює відповідний платіж,
3.4. У разі виконання Позичальником умов, зазначених у п. 3.2 та п. 3.3. цього Договору про знесення змін, сума заборгованості за Кредитом (на дату внесення коштів), процентам та комісіям з розмірі, зазначеному в п. 3.2. цього Договору про внесення змін, підлягає анулюванню (прощеню).
Сума платежу, що підлягає анулюванню (прощенню), дата такого анулювання (прощення), зазначаються у відповідній Заяві.
На виконання п. 3.2, 3.3 Додаткового договору №1, ОСОБА_1 сплатив Банку 19 539,20 доларів США (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять доларів 20 центів), що станом на день платежу, за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 410 623,28 грн. (чотириста десять тисяч шістсот двадцять три гривні 28 копійок) та подав відповідну заяву про анулювання (прощення) частини боргу.
В свою чергу, на виконання п. 3.4. Додаткового договору №1, Банком було проведено анулювання (прощення) заборгованості за кредитом в сумі 19 538, 93 доларів США (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять вісім доларів 93 центи), що станом на день прощення, за офіційним курсом Національного банку України дорівнює 410 623,28 грн. (чотириста десять тисяч шістсот двадцять три гривні 28 копійок).
Так, вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги те, що анульована ПАТ «Укрсоцбанк» сума заборгованості позивача, включає в себе лише суму заборгованості по Кредиту (без процентів комісії та/або штрафних санкцій (пені)). При цьому таке анулювання (прощення) здійснене за самостійним рішенням банку, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
Тому суд вважає, що вказана сума боргу анульована Банком являє собою дохід платника податку в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, та який позивач був зобов'язаний включити до податкової декларації за 2015 рік.
Пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, встановлено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Посилання позивача на вищевказану норму є необґрунтованим та безпідставним, оскільки з матеріалів справи вбачається, що зміни валюти зобов'язання з іноземної у гривню не відбувалося.
За таких обставин, суд погоджується з позицією відповідача стосовного порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік, недекларування доходу, отриманого як додаткове благо в сумі 410 008, 61 грн., що призвело до несплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до положень законодавства, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (02081, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (02068, м. Київ, вул. Кошиця, б. 3, код 39439980 ЄДРПОУ) відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Є.В. Аблов