Провадження № 2-а/522/42/18
Справа № 522/20052/17-а
Іменем України
23 лютого 2018 року Приморський районний суд міста Одеса
у складі: головуючого судді Домусчі Л.В.,
за участі секретарі Шевчик В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 2-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Одеса ДПП Стоєва Олександра Сергійовича, третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
До суду 25.10.2017 року звернувся позивач з адміністративним позовом до інспектора патрульної поліції 2-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Одеса ДПП Стоєва Олександра Сергійовича, третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасуванняпостанови серії ЕАА №186393 про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 15.10.2017 року позивач рухався на автомобілі НОМЕР_1 по вулиці Бугаївська. Позивача наздогнав автомобіль патрульної поліції подаючи сигнал зупинитися. Після зупинки співробітник поліції пояснив, що позивач здійснив поворот ліворуч з вул. Дальницька не з того рядку, чим порушив вимоги дорожнього знаку 5.18 - рух по смузі та виніс постанову серії ЕАА №186393 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, та наклав штраф у розмірі 255 грн. Зазначив, що вважає дії інспектора Стоєва О.С. протиправними, оскільки постанова винесена з порушенням процедури її складення, адже свідків опитано не було, зауваження не враховані, тому факт порушення оснований на припущеннях інспектора. Зазначає, що на дорозі, де рухався позивач відсутня дорожня розмітка, а з бетонних плит на трамвайній колії стирчить арматура, яку позивач намагався об'їхати, залишивши при тому місце для руху прямо двом автомобілям.
Ухвалою суду від 26.10.2017 року було відкрите провадження по справі та призначене судове засідання.
Ухвалою суду від 24.01.2018 року залучено до участі у справі Управління патрульної поліції в м. Одесі в якості третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору та ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
До суду надійшли пояснення третьої особи, яка просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки дії відповідача були правомірними, процедура розгляду справи дотримана, а постанова є обґрунтованою та законною.
До суду 27.02.2018 року надійшли заперечення на пояснення третьої особи, відповідно до яких позивач зазначив, що інспектор Стоєв О.С. категорично відмовлявся надати позивачу копію постанови, вимагаючи тільки підписати її, наголошував на тому, що при винесені постанови не були враховані зауваження позивача та конкретна дорожня обстановка, та наявність трамвайної колії у попутному напрямку вкритої бетонними плитами з величезними пошкодженнями. Зауваженням позивача інспектору стало, те що кілька днів назад (до правопорушення) позивач отримав боковий поріз колеса від арматури, якої багато вилазить вздовж колії.
У період з 27.02.2018 року по 28.02.2018 року суддя Домусчі Л.В. перебувала у відпустці.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 15.10.2017 року ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. Суть правопорушення - ОСОБА_1 керуючи автомобілем НОМЕР_1 порушив вимоги дорожнього знаку 5.18 «Рух по смузі» та здійснив поворот ліворуч на вул. Бугаївська зі смуги зі смуги для руху тільки прямо, чим порушив п.8.4.г Правил дорожнього руху, за що було винесено оскаржувану постанову серії ЕАА №186393.
З наданих до суду позивачем фотографій вбачається, що дорожньої розмітки на вул. Дальницька у м. Одесі дійсно немає, як зазначає позивач, проте зверху розміщені три дорожні знаки, які вказують на можливий рух.
Відповідно до ч. 1 ст.122 КпАП України перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
У відповідності до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У відповідності до п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
П.8.4 ПДР України передбачає групи дорожніх знаків, а п.«ґ» даного пункту вказує, що інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів або скасовують деякі обмеження.
Відповідно до розділу 33 ПДР дорожній знак 5.16 «Напрямки руху по смугах» показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, крім того чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона притягненню до адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП та п. 10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р., поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При огляді диску з фіксацією правопорушення суд вбачає, що автомобіль з державним номером ВН0319НО, здійснив поворот ліворуч зі смуги руху прямо, при тому, що автомобіль БМВ рухався поруч по трамвайних коліях, здійснивши вірно поворот.
Суд не враховує посилання позивача на погану якість дороги на трамвайних коліях, оскільки такий фактор не звільняє від дотримання Правил дорожнього руху.
Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (в редакції на момент виникнення спірних відносин) поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Згідно п.11 ч.1 ст.23 цього ж закону поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст.52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Статтею 222 КУпАП встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126 КУпАП).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За загальним правилом ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Разом з тим, ч.3 ст.254 КУпАП встановлено, що протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно вказаної норми ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
У відповідності до п.1 р.III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Щодо посилання позивача на рішення Конституційного суду України № 5-рп/2015 від 26 травня 2015р. у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, слід зазначити, що зміни до ст. 258 КУпАП, якими надано можливість працівникам Національної поліції не складати протоколи про адміністративні правопорушення, та Інструкція № 1395, якою врегульовано порядок оформлення адміністративних правопорушень саме у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, набрали чинності пізніше, ніж було прийняте вищевказане рішення Конституційного Суду України і вказаним нормативним актам не надавалось тлумачення Конституційним Судом України.
Отже, приписи постанови Конституційного Суду України по справі № 1-11/2015 від 26.05.2015 року повинні застосовуватись з урахуванням законодавчих змін, що відбулися у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, внесених Законом України від 14.07.2015 року № 596-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху» та вищевказаною Інструкцією, які у свою чергу передбачають можливість винесення постанови саме на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Тобто під час винесення оскаржуваної постанови відповідач мав право винести постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання протоколу про адміністративне правопорушення, навіть у випадку незгоди особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з допущенним нею порушенням.
Посилання позивача на те, що відповідач не мав права виносити оскаржувану постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення не відповідають нормам встановленим чинним законодавством України.
Отже, суд погоджується з твердженням третьої особи, що відповідач мав право розглянути справу на місці зупинки автомобілю, а тому при винесенні постанови інспектором не було вчинено дій щодо порушення вимог щодо процедури розгляду справи та не було проігноровано порядок встановлений ст.ст. 278,279 КУпАП.
Позивач у позові вказав на те, що відповідач позбавив його можливості скористатися у повному обсязі своїми правами передбаченими ст. 268 КУпАП.
Так, згідно вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Проте, позивачем не викладені обставини і не зазначені докази з приводу того, в чому полягає позбавлення відповідачем його можливості скористатися у повному обсязі своїми правами передбаченими ст. 268 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездітності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
З огляду на наведене суд приходить до переконливого висновку про те, що при винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА № 186393 від 15.10.2017 року лейтенант поліції Стоєв О.С. діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством України, та правомірно притягнув правопорушника ОСОБА_1 до передбаченої законом адміністративної відповідальності, наклавши на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
Враховуючи вищевказане суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
Керуючись ст. 19, 63 Конституції України, ст.ст. 2, 14, 19-20, 22, 72-77, 118, 192, ч. 3 ст. 194, 227-228, ч.4 ст.229, 241-246, 250, 286, 294 КАС України, ст.. 9, ч.1 ст.122, 222, 251, 252, 254, 258, 268, 276, 280, 283 КУпАП, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Одеса, ІПН НОМЕР_2) до інспектора патрульної поліції 2-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Одеса ДПП Стоєва Олександра Сергійовича (м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 5), третя особа - Управління патрульної поліції у м. Одеса ДПП (м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 5), про скасування скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 01.03.2018 року.
Суддя: Домусчі Л.В.
01.03.2018