03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2330/2018
01 березня 2018 року м. Київ
Справа № 757/17192/17-ц
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Київська міська клінічна лікарня №17
третя особа: ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2017 року, постановленої під головуванням судді Литвинової І.В.. в приміщенні Печерського районного суду м. Києва, про передачу справи за позовом ОСОБА_1 до Київської міської клінічної лікарні № 17, третя особа: ОСОБА_3 до Києво-Святтошиснького районного суду Київської області про визнання заповіту недійсним, -
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 лютого 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської клінічної лікарні № 17, третя особа: ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до п.8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської клінічної лікарні № 17, третя особа: ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним - передано для розгляду до Києва-Святошинського районного суду Київської області.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу першої інстанції та постановити ухвалу, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, а саме до Печерського районного суду міста Києва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Зазначає, що суд постановляючи ухвалу про передачу справу іншому суду порушив вимоги ст.30 ЦПК, а саме, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, оскільки позову про поділ майна він не пред'являв. Позовні вимоги пред'явлені виключно до КМКЛ№17 з приводу недійсності заповіту. А тому це підсудність, визначена згідно з ст.27 ЦПК
Подання позову до Печерського районного суду м. Києва відповідає пункту 13 Постанови KM України, від 15.06.1994, № 419 "Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених": Скарга на неправильне посвідчення заповіту чи довіреності або на відмову посадових, службових осіб у їх посвідченні подаються до суду за місцезнаходженням лікарні, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, санаторію, будинку для осіб похилого віку та інвалідів, експедиції, госпіталю, військово-лікувального закладу. військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, установи виконання покарань, слідчого ізолятора.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Стрижеуса А.М., перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
15 грудня 2017 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла ОСОБА_1 до Київської міської клінічної лікарні № 17, третя особа: ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним позовна заява.
Відповідно до Розділу ХІІІ ч.1 п.11 Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року , заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2017 року позовну заяву залишено без руху та надано заявнику десятиденний строк для зазначення всього майна, яке належить до спадкової маси, відносного якого у нього виникло право спадкування та його ознаки, уточнення сторін у справі, вказавши відповідачів - осіб, які, на його думку, є порушниками його майнових прав, для правильного визначення підсудності вирішення спору.
05 січня 2017 року до суду представником заявника ОСОБА_1 подано пояснення з приводу ухвали про залишення без руху, у яких вказано, що спір стосовно майна відсутній, власні претензії позивач висуває до заповіту, який є нікчемним, що не доводиться у суді, відповідачем є Київська міська клінічна лікарня № 17, оскільки лікар цієї лікарні посвідчував заповіт ОСОБА_4 .
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2017 року справу за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Київської міської клінічної лікарні № 17, третя особа ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним - передано на розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області (03170, м. Київ, вул. Мельниченка, 1).
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що нерухоме майно, яке відноситься до спадкової маси, що залишилася після смерті ОСОБА_4 і є об'єктом заповіту, посвідченого 16 вересня 2015 року лікарем Київської клінічної лікарні № 17, територіально розташовано у Києво-Святошинському районі Київської області, що не належить до юрисдикції Печерського районного суду м. Києва, згідно з статтею 30 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
За змістом вказаної норми, вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил територіальної підсудності, крім тих які встановленні процесуальним законом для відповідної категорії справ.
Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, правила виключної підсудності застосовується до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42. Постанови № 3 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК України).
Зі змісту позовної заяви та додатків до неї вбачається, що позивач просить суд у своїй позовній заяві визнати заповіт від 16 вересня 2015 року, підписаний від імені ОСОБА_4 саме недійсним.
Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Аналізуючи положення ст. 1257 Цивільного кодексу України, на які посилається і позивач, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що звернення до суду на підставі цієї статті, передбачає наявність спору про визнання недійсним заповіту, саме у зв'язку із тим, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, як стверджується однією із сторін та заперечується іншою.
Оскільки, позивачем фактично заявлено позовні вимоги про визнання заповіту недійсним, то даний спір є таким, що виникає з приводу нерухомого майна в розумінні ч.1 ст 30 ЦПК України.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги про те, що скарга на неправильне посвідчення заповіту чи довіреності або відмову посадових, службових осіб у їх посвідченні подають до суду за місцезнаходженням лікарні, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, санаторію, будинку для осіб похилого віку та інвалідів, експедиції, госпіталю, військово-лікувального закладу, військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, установи виконання покарань, слідчого ізолятора відхиляються колегіє суддів як безпідставні, оскільки у даному випадку вбачається спір з приводу нерухомого майна, що входить до спадкової маси, зокрема - квартира АДРЕСА_1 .
Таким чином колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 січня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна