26 лютого 2018 року суд апеляційної інстанції у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.
Суддів Кравець В.А., Кулікової С.В.,
розглянувши у порядку письмового спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерофіс Лімітед» про визнання правовідносин за кредитним договором припиненими,-
Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання правовідносин, що виникли з Кредитного договору №470/2 від 28 грудня 2011 року, укладеного між ОСОБА_4 та АТ КБ «ТК Кредит», припиненими з 12 вересня 2017 року. /а.с.7/.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2017 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 102-108/.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2017 року скасувати, та ухвалити нове про задоволення позову.
№ справи 761/34522/17
№ апеляційного провадження:22-ц/796/1593/2018
Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Зазначив про те, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав неплатоспроможності АТ КБ «ТК Кредит» не врахував, що постановою Вищого адміністративного суду України від 20.04.2017 року у справі № 805/1312/16-а, визнано протиправною постанову Правління Національного банку України № 877/БТ від 10 грудня 2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит» до категорії проблемних та застосування особливого режиму контролю за діяльністю банку», пункти 1, 3, 4, 5 постанови Правління Національного банку України № 60/БТ від 09 лютого 2016 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит» до категорії неплатоспроможних», визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України № 241 від 07 квітня 2016 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит». Вказана постанова набрала законної сили з моменту її проголошення, та не була скасована у встановленому порядку, відтак з 20.04.2017 року АТ КБ «ТК Кредит» втратив статус неплатоспроможного. Також зауважив що судом першої інстанції не було надано належної оцінки відсутності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису щодо перебування АТ КБ «ТК Кредит» у стані припинення. Вказував на безпідставність посилань щодо необхідності звернення позивача до АТ «КБ «ТК Кредит» із заявою про визнання його кредиторських вимог, як до банку який ліквідується, зважаючи на те, що вказаний захід впливу, застосований НБУ, станом на час набуття позивачем прав нового кредитора, а саме на 12.09.2017 року, не існував. Посилався на припинення зобов'язання щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за його користування, штрафних санкцій за кредитним договором №470/2 від 28 грудня 2011 року, внаслідок вчинення позивачем одностороннього правочину щодо зарахування зустрічних однорідних грошових вимог у сумі 9 229 038,94 грн. за Кредитним договором № 470/2 від 28.12.2011 року, зі змінами і доповненнями, укладеним між ОСОБА_4 та АТ КБ «ТК Кредит», та за Договором про відступлення права вимоги від 12.09.2017 року, укладеним між ОСОБА_4 та ТОВ «Інтерофіс Лімітед».
АТ КБ «ТК Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ КБ «ТК Кредит» Грицак І.Ю. звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, зазначаючи про те, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Зазначав про те, що АТ КБ «ТК Кредит» не є діючою банківською установою, його діяльність продовжує регулюватися положеннями ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі Національним банком України не повернуто АТ КБ «ТК Кредит» банківську ліцензію, генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, не відновлено систему електронних платежів та функціонування кореспондентського рахунку, що в силу вимог ст. 52 ЗУ «Про гарантування вкладів фізичних осіб» унеможливлює припинення зобов'язань за кредитним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Крім того, посилався на те, що в межах ліквідаційної процедури АТ КБ «ТК Кредит», кредиторські вимоги ТОВ «Торгова компанія Інтал» акцептовані та включені до 9 черги, як пов'язаної особи, в той час як ОСОБА_4 взагалі не звертався до АТ КБ «ТК Кредит» з вимогами про визнання його кредиторських вимог як новий кредитор.
Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 у відповіді на відзив вкотре посилався на втрату АТ КБ «ТК Кредит» статусу неплатоспроможного за постановою Вищого адміністративного суду України від 20.04.2017 року у справі № 805/1312/16-а та на необґрунтованість у відповідній частині відзиву відповідача щодо перебування АТ КБ «ТК Кредит» у стані припинення. Зауважив, що на час укладення договору цесії між ОСОБА_4 та ТОВ «Торгова компанія «Інтал» та направлення до АТ КБ «ТК Кредит» заяви про припинення зобов'язання зарахуванням (односторонній правочин) від 12.09.2017 року вимоги ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не розповсюджувалися на АТ КБ «ТК Кредит», що, як наслідок, не породжувало обов'язку позивача звертатися до відповідача щодо визнання його кредиторських вимог.
Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, ч. 6 ст. 147 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", п. 3 Розділу XII Перехідних положень ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 28.12.2011 року між ОСОБА_4 та ПАТ Комерційний банк «ТК КРЕДИТ» було укладено кредитний договір № 470/2, відповідно до якою позичальнику було надано грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, з лімітом у сумі 8040000,00 грн., на строк з 28.12.2011 року по 28.12.2014 року, зі сплатою відсотків у розмірі 16,5% річних /а.с. 8-12/.
Відповідно до довідки про закриття рахунку ПАТ Комерційний банк «ТК КРЕДИТ» №108 від 14.04.2017 року, 28.03.2017 року в АТ КБ «ТК Кредит» в м. Києві закрито поточний рахунок в національній валюті №26008007008001, 21.07.2016 року, закрито поточний рахунок в іноземній валюті №26007007008002, 13.05.2016 року закрито поточні рахунки в іноземній валюті №26006007008003 та №26005007008004 /а.с. 30/.
22.08.2017 року ТОВ «ТК Інтал» платіжним дорученням №1 поповнено поточний рахунок в сумі 36016149,66 грн. /а.с. 31/.
Заборгованість ОСОБА_4, згідно кредитного договору № 470/2 від 28.12.2011 року, станом на 12.09.2017 року, становить 8040000,00грн. - за кредитом, 770518,38 грн. - по нарахованим відсоткам, 418520,56 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту. /а.с. 32/.
Залишок непогашених кредиторських вимог ТОВ «Торгова компанія Інтал» станом на 12.09.2017 року, відповідно довідки ПАТ Комерційний банк «ТК КРЕДИТ» №207 від 12.09.2017 року, становить 36016149,66 грн. /а.с. 33/.
12.09.2017 року між ТОВ «Торгова компанія «Інтал» та позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача щодо сплати грошових коштів у розмірі 9229038,94 грн. Вказане також підтверджується актом приймання-передачі від 12.09.2017 року /а.с. 34-38/.
12.09.2017 року ТОВ «Торгова компанія «Інтал» звернулося до АТ КБ «ТК Кредит» із повідомленням про відступлення права вимоги відповідно до укладеного договору про відступлення права вимоги від 12.09.2017 року між ТОВ «Торгова компанія Інтал» та ОСОБА_4 /а.с. 38/.
12.09.2017 року позивач звернувся до банку із заявою про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, в якій повідомив відповідача про припинення зобов'язань позивача за кредитним договором на суму 9 229 038,94 грн. шляхом зарахування зустрічних вимог до відповідача за договором про відступлення права вимоги від 12.09.2017 року, відповідно до якого до позивача перейшло право вимагати від банку сплати грошових коштів в сумі 9 229 038,94 грн. замість первісного кредитора /а.с. 39-40/.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання припиненими зобов'язальних правовідносин між сторонами, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ст. 110 ЦК України про те, що особливості ліквідації банків встановлюються ЗУ «Про банки та банківську діяльність»; ч. 6 ст. 77 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» про те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якою встановлено порядок та черговість задоволення вимог кредиторів банку; ч. 1 ст. 57 ЦПК України /в ред. від 03.08.2017 р./, про те, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи та ст. 60 ЦПК України /в ред. від 03.08.2017 р./ про те, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що постановою Вищого адміністративного суду України від 20.04.2017 року по справі № К/800/30133/16 скасовано постанову Правління Національного банку України № 241 від 07.04.2016 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ КБ «ТК Кредит» та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 493 від 08.04.2016 року «Про початок процедури ліквідації Банку та делегування повноважень ліквідатора банку», також зобов'язано Національний банк України вчинити певний порядок дій направлених на відновлення функціонування АТ КБ «ТК Кредит», як діючої банківської установи, зокрема: повернути банківську ліцензію, генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, відновити систему електронних платежів, відновити функціонування кореспондентського рахунку. Ухвалою Верховного Суду України від 28.07.2017 року про відкриття провадження за заявою Національного банку України про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України зупинено виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 20.04.2017 року у справі № К/800/30133/16 до розгляду справи по суті Верховним Судом України. Відтак, зважаючи на зупинення виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 20.04.2017 року у справі № К/800/30133/16, обґрунтованим є висновок про те, що Національним банком України не відновлено функціонування АТ КБ «ТК Кредит» в якості діючої банківської установи, а саме не повернуто банківську ліцензію, генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, не відновлено систему електронних платежів, не відновлено функціонування кореспондентського рахунку тощо.
Доводи апеляційної скарги щодо обов'язковості постанови Вищого адміністративного суду України від 20.04.2017 року по справі № К/800/30133/16, як судового рішення, що набрало законної сили, яким підтверджено неперебування АТ КБ «ТК Кредит» у статусі неплатоспроможного не приймають до уваги колегією суддів, оскільки виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 20.04.2017 року у справі № К/800/30133/16 зупинено до розгляду Верховним Суду України від 28.07.2017 року провадження про її перегляд.
Крім того, доводи апеляційної скарги в частині відсутності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей щодо перебування АТ КБ «ТК Кредит» у стані припинення, згідно витягу № 1003358858 від 12.12.2017 року /а.с. 83-87/, не спростовують висновків суду щодо регулювання діяльності АТ КБ «ТК Кредит» згідно норм ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зважаючи на встановлені судом першої інстанції та не спростовані у встановленому законом порядку обставини щодо відсутності у АТ КБ «ТК Кредит» банківської ліцензії, генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, не відновлення системи електронних платежів та функціонування кореспондентського рахунку.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі за № 6-1123 цс16.
Встановивши, що AT КБ «ТК Кредит» не є діючою банківською установою, суд вірно керувався п. 8 ч.2 ст. 46 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» про те, що забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін; ст. 602 ЦК України про те, що не допускається зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом.
Доводи апеляційної скарги щодо припинення зобов'язань ОСОБА_4 за Кредитним договором №470/2 від 28 грудня 2011 року зустрічним зарахуванням у відповідності до положень ст. 601 ЦК України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки доводами апеляційної скарги не спростовано висновків суду першої інстанції про те, що однією із сторін зобов'язання є неплатоспроможний банк, тому задоволення вимог кредиторів має відбуватися у черговості та порядку встановленому ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року, - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: