№ справи: 752/16336/17
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2033/2018
Головуючий у суді першої інстанції: Мирошниченко О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
28 лютого 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Соколової В.В., Чобіток А.О.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини,
за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року,
встановив:
у серпні 2017 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої дитини в розмірі 5 000 грн. щомісячно, посилаючись на те, що відповідач є батьком її малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею та перебуває на її утриманні, однак матеріальної допомоги для забезпечення потреб дитини не надає.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року позов було задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково, стягнути з нього на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі ј частини від усіх видів його доходів, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до п 8 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалась на те, що вона з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 березня 2010 року по 17 грудня 2015 року. Від шлюбу мають дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Син проживає разом з нею та перебуває на її утримання. Відповідач проживає окремо, матеріальної допомоги для утримання дитини в добровільному порядку не надає. У зв'язку з викладеним просила стягнути на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі ј частини від усіх доходів відповідача.
ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про визнання позову, у якій він зазначав, що надає кошти на утримання сина, однак не заперечує проти стягнення з нього аліментів в розмірі ј частини його доходів.
У листопаді 2017 року позивач звернулась до суду із заявою про зміну предмету позову, у якій просила стягнути на її користь аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн. щомісячно.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року позов було задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як батько, зобов'язаний утримувати дитину та визначив розмір аліментів, які підлягають стягненню, в сумі 5 000 грн.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись в повній мірі не може, оскільки він зроблений без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
В ст. 182 СК України закріплено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В обґрунтування позовних вимог, зокрема розміру аліментів, які мають бути стягнуті на утримання дитини, позивач зазначала, що вона несе витрати на індивідуальний розвиток здібностей дитини, а також на лікування сина у зв'язку з ураженням його нервової системи.
Однак, такі витрати є додатковими відповідно до положень ст.. 185 СК України та не можуть впливати на розмір аліментів, про стягнення яких звернулась до суду позивач.
Частиною 1 ст. 185 СК України встановлено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
З вимогами про стягнення з відповідача на свою користь додаткових витрат на дитину позивач до суду не зверталась, однак не позбавлена такого права.
При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню, суд першої інстанції виходив з того, що за період з 01 липня 2016 року по 13 вересня 2017 року відповідач отримав дохід в розмірі 801 234 грн 20 коп. Також суд першої інстанції взяв до уваги те, що відповідач є кінцем бенефіціарним власником ТОВ «Термосил», а також володіє об'єктами нерухомого майна у Донецькій та Київській областях.
Однак, надана на запит суду ГУ ДФС у м.Києві інформаційна довідка свідчить про те, що відповідач отримує заробітну плату у ТОВ «Електроізоліт ЛТД» та ТОВ «Термосил», та не може бути доказом отримання ОСОБА_4 доходу у розмірі, зазначеному судом. З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було виплачено поворотну фінансову допомогу, надану ним вказаним підприємствам за рахунок коштів, отриманих за договорами позики, копії яких надано до матеріалів справи.
Разом з тим, відповідачем не було надано доказів на підтвердження того, що заробітна плата в розмірі 4 200 грн. щомісячно є єдиним джерелом його доходу, а також не вказано про наявність інших осіб на його утриманні.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що судом помилково було визначено розмір аліментів у твердій грошовій сумі, у зв'язку з тим, що він має регулярний дохід у вигляді заробітної плати, тоді як законом визначено, що у твердій грошовій сумі визначаються аліменти у разі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, оскільки чинним законодавством визначено, що суд визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі за заявою одержувача незалежно від того, має платник аліментів регулярний чи мінливий дохід.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів, та стягнути з відповідача аліменти в розмірі 3 000 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року змінити та визначити розмір аліментів, який підлягає стягненню з ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі 3 000 грн.
В іншій частині залишити рішення без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді