03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
№ апеляційного провадження 22-ц/796/2102/2018
28 лютого 2018 року м. Київ
Справа № 754/19583/14
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - ШкоріноїО.І., суддів: Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - ПАТ «Дельта Банк»
відповідач - ОСОБА_2
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»
на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року, ухвалене у складі судді Клочко І.В. в приміщенні Деснянського районного суду м. Києва,
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, -
У листопаді 2014 року позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 16 серпня 2006 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладений кредитним договір № 49.29/02373/06-ТК, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 7953 грн., з розрахунку 24% річних за користуванням кредитом, з остаточним терміном повернення кредиту та сплатою відсотків не пізніше 20 серпня 2007 року.
20 травня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2.
Банк належним чином виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредит. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, в зв'язку з чим станом на 1 жовтня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 6805,89 грн., що складається з тіла кредиту в розмірі 6150, 72 грн. та відсотків в розмірі 655,17 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач ПАТ «Дельта Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на його незаконність, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, зазначає про те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування строків позовної давності та відмови у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до п.8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 16 серпня 2006 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 49.29/02373/06-ТК000400120, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в загальному розмірі 6151, 08 грн. з розрахунку 24% річних за користування кредитом, зі строком повернення не пізніше 20 серпня 2007 року.
20 травня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» набув статус нового кредитора за зазначеним кредитним договором.
Відповідач взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у строки, визначені кредитним договором, не виконав, у зв'язку з чим станом на 1 жовтня 2014 року за відповідачем рахується заборгованість в сумі 6805, 89 грн., яка складається з 6150, 72 грн. - тіла кредиту та 655,17 грн. відсотків.
Крім того, судом установлено, що відповідно до умов кредитного договору, строк виконання відповідачем зобов'язань встановлено не пізніше 20 серпня 2007 року. Таким чином, за загальним правилами, строк позовної давності сплив 20 серпня 2010 року.
Банк звернувся до суду з позовом 14 листопада 2014 року, тобто поза межами позовної давності.
12 грудня 2017 року ОСОБА_2 подано суду заяву про застосування строків позовної давності.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої виходив із того, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача поза межами строку позовної давності, про застосування яких заявлено відповідачем до постановлення судом рішення у суді першої інстанції.
Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на встановлених судом обставинах та відповідає нормам матеріального права.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитедавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України, передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом установлено, що позичальник ОСОБА_2 неналежним чином виконував умови кредитного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 1 жовтня 2014 року становить 6805 грн.89 коп. і складається із заборгованості по тілу кредита в сумі 6150 грн.72 коп. та по відсотках за користування грошовими коштами в сумі 655 грн.17 коп.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа дізналась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України), при цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
Тобто зі змісту цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Відповідно до положень ч.ч.4,3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За умовами кредитного договору строк виконання позичальником зобов'язань встановлено не пізніше 20 серпня 2007 року. Отже, за наявності у позичальника заборгованості перебіг загальної позовної давності розпочався 21 серпня 2007 року.
До суду з позовом кредитор звернувся 12 грудня 2017 року.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про пропуск позивачем позовної давності по вимогам до позичальника про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками. Враховуючи подану відповідачем заяву від 12 грудня 2017 року про застосування позовної давності, суд першої інстанції на підставі норм матеріального права відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог.
Саме по собі наявність у відповідача заборгованості по тілу кредиту та відсотках, за умови пропуску позивачем позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, не дає підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, оскільки початок перебігу позовної давності пов'язується з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст..261 ЦК України), в даному випадку встановлений у договорі строк виконання позичальником зобов'язань ( не пізніше 20 серпня 2007 року), посилання в апеляційній скарзі на те, що у договорі встановлений строк дії договору - до повного виконання позичальником зобов'язань за цим договором, а тому відсутні підстави для застосування позовної давності, не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.
Отже, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, наявних в ній доказах та вимогах закону, а тому не впливають на законність і обґрунтованість рішення суду.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, надано вірну оцінку зібраним доказам, відповідно до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: О.І.Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус