1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 21 лютого 2018 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Група компаній Беті», на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2017 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання заступника начальника першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , які відкриті у Печерській філії ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 300711), та належать ТОВ «Група компаній Беті» (ЄДРПОУ 37739429), шляхом зупинення видаткових операцій, із забороною розпоряджатися грошовими коштами в межах суми 40 668 608 грн., що знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Група компаній Беті» (ЄДРПОУ 37739429) та грошовими коштами, які надходитимуть на зазначені поточні рахунки за винятком видаткових операцій по сплаті аліментів, податків, зборів, інших обов'язкових платежів до державного бюджету та виплати заробітної плати працівникам.
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував, що вказані грошові кошти можуть бути предметом вчинення злочину, набутими злочинним шляхом, та визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні, розумність та співмірність обмеження права власності ТОВ «Група компаній Беті», та прийшов до висновку про наявність передбачених ч.ч.1, 3 ст.170 КПК України підстав для арешту вказаних у клопотанні коштів.
Не погоджуючись з таким рішення, адвокат ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Група компаній Беті», подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на Конституцію України, Європейську практику з прав людини, просить поновити строк на оскарження, дослідити в повному обсязі матеріали кримінального провадження № 42017000000002273, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2017 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Щодо строків апеляційного оскарження, адвокат зазначає, що ухвала слідчого судді винесена без участі ТОВ «Група компаній Беті».
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суперечить нормам КПК України, дійсним обставинам справи та матеріалам наданим органом досудового слідства до суду, є безпідставною та протиправною.
Так, автор апеляційної скарги вважає, що слідчим суддею було порушено вимоги ч. 1 ст. 61, ч. 1 ст. 55 Конституції України та ч. 6 ст. 173, ч. 6 ст. 132, ч. 2 ст. 172 КПК України.
Зокрема, адвокат зазначає, що з витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань не вбачається той факт, яким чином дане кримінальне провадження стосуєтьсясаме ТОВ «Група компаній «Беті» як юридичної особи та належного йому майна у вигляді грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках.
Крім того, в ухвалі про накладення арешту взагалі не зазначено, чому саме ТОВ «Група компаній «Беті» як юридична особа має всупереч статті 61 Конституції України нести відповідальність за дії інших осіб.
Разом з тим, автор апеляційної скарги посилається на те, що жодних доказів вини уповноважених осіб, які діють від імені та в інтересах товариства у клопотанні наведено не було, докази наявності такої вини слідчим суддею не досліджувались.
Також, звертає увагу на те, що ТОВ «Група компаній «Беті» не є юридичною особою, стосовно якої здійснюється досудове розслідування, співробітники товариства не є підозрюваними в кримінальному провадженні, що виключає можливість накладення арешту на рахунок товариства з підстав визначених частинами 4, 5, 6 статті 170 КПК України, а безготівкові грошові кошти у будь-якому випадку не можуть містити на собі сліди вчинення ймовірного злочину.
Одночасно, автор апеляційної скарги посилається на те, що в оскаржуваній ухвалі взагалі не обгрунтовується необхідність розгляду клопотання без участі представника юридичної особи на грошові кошти якої й накладається такий арешт.
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З апеляційної скарги, доданих до неї документів та матеріалів судового провадження вбачається, що клопотання про накладення арешту на майно було розглянуто судом у відсутність власника майна та його представників, а тому колегія суддів вважає за можливе строк на апеляційне оскарження поновити.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 17 липня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42017000000002273, за фактом розтрати службовими особами КП «Київміськсвітло», шляхом зловживання своїм службовим становищем за попередньою змовою з членами тендерного комітету КП «Київміськсвітло» та службовими особами ПАТ "Трест "Київелектромонтаж", ТОВ "Будівельна компанія "Новітні технології", ТОВ «Буденергомонтаж-8», ТОВ «Будівельна компанія «Кірос», ТОВ «Група компаній Беті», державних коштів в особливо великих розмірах під час проведення державних закупівель, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. ст. 191 КК України.
Наведене спростовує доводи автора апеляційної скарги з приводу того, що з витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань не вбачається той факт, яким чином дане кримінальне провадження стосуєтьсясаме ТОВ «Група компаній «Беті» як юридичної особи та належного йому майна.
21 грудня 2017 року заступник начальника першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти у безготівковому вигляді, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Група компаній Беті» (ЄДРПОУ 37739429) відкритих у Печерській філії ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 300711), а саме: рахунки ТОВ «Група компаній Беті» (ЄДРПОУ 37739429) №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та грошові кошти, які в подальшому надходитимуть на зазначені рахунки. Крім того, просив заборонити розпоряджатися грошовими коштами в межах суми 40 668 608 грн., що знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Група компаній Беті» відкритих у Печерській філії ПАТ КБ «Приватбанк» та грошовими коштами, які надходитимуть на зазначені поточні рахунки за винятком видаткових операцій по сплаті аліментів, податків, зборів, інших обов'язкових платежів до державного бюджету та виплати заробітної плати працівникам.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2017 року зазначене клопотання задоволено.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, і збереження речових доказів, при цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42017000000002273, про накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Група компаній Беті», слідчий суддя, як вбачається з оскаржуваної ухвали, заслухав пояснення прокурора та, дослідивши матеріали додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що грошові кошти, які знаходяться вищевказаних рахунках можуть бути предметом вчинення злочину, набутими злочинним шляхом, та визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч ствердженням автора апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на вищевказаних рахунках оскільки вони відповідають критеріям ст. 98 КПК України та постановою старшого слідчого ОСОБА_8 від 05 грудня 2017 року визнані речовим доказом (а.п. 125-132).
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вищевказані грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Група компаній Беті», врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вищевказані грошові кошти, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому твердження в апеляційній скарзі стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Посилання автора апеляційної скарги на те, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення товариства, є безпідставним, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання прокурора про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, що мало місце в даному випадку.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Крім того, відповідно до листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2013 року № 223-559/0/4-13, у разі подання особами, визначеними у ст. 174 КПК, скарги на ухвалу слідчого судді суду першої інстанції про арешт майна у зв'язку з необґрунтованістю його накладення, судді судів апеляційної інстанції мають перевірити, чи подавалось цими особами клопотання про скасування цього заходу забезпечення слідчому судді місцевого суду та в разі негативної відповіді на зазначене питання, можуть залишити ухвалу без змін. Іншими словами, з підстави необґрунтованості накладення арешту на майно, особи, перелік яких визначено у ч. 1 ст. 174 КПК, вправі звернутися до слідчого судді суду першої інстанції із клопотанням про скасування ним своєї ухвали (абз. 2 ч. 2 ст. 174 КПК), а уже потім, у разі незгоди з прийнятим рішенням, вправі оскаржити ухвалу про арешт майна в апеляційному порядку згідно зі ст. 309 КПК.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що жодних доказів вини уповноважених осіб, які діють від імені та в інтересах товариства у клопотанні наведено не було, докази наявності такої вини слідчим суддею не досліджувались, є голослівними, оскільки спростовуються матеріалами провадження і автором апеляційної скарги не було надано доказів на спростування вищевказаних тверджень.
Твердження автора апеляційної скарги про те, що ТОВ «Група компаній «Беті» не є юридичною особою, стосовно якої здійснюється досудове розслідування, співробітники товариства не є підозрюваними в кримінальному провадженні, що виключає можливість накладення арешту на рахунок товариства з підстав визначених частинами 4, 5, 6 статті 170 КПК України, а безготівкові грошові кошти у будь-якому випадку не можуть містити на собі сліди вчинення ймовірного злочину, не спростовують висновків слідчого судді, зокрема тому, що арешт майна з підстав, передбачених частиною п. 1 ч. 2 статті 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає обов'язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Крім того, в клопотанні органу досудового розслідування не ставилося питання про накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову.
Інші доводи, на які посилається в апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 , також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони є не переконливими і не підтверджуються матеріалами провадження.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга адвоката ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Група компаній Беті» навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити адвокату ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Група компаній Беті» строк на апеляційне оскарження.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2017 року, якою задоволено клопотання заступника начальника першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , які відкриті у Печерській філії ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 300711), та належать ТОВ «Група компаній Беті» (ЄДРПОУ 37739429), шляхом зупинення видаткових операцій, із забороною розпоряджатися грошовими коштами в межах суми 40 668 608 грн., що знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Група компаній Беті» та грошовими коштами, які надходитимуть на зазначені поточні рахунки за винятком видаткових операцій по сплаті аліментів, податків, зборів, інших обов'язкових платежів, - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Група компаній Беті», -залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/796/984/2018 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_9 Доповідач: ОСОБА_1