27 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 753/19305/16-ц
провадження № 22-ц/796/1947/2018
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф.,
суддів - Кулікової С.В., Кравець В.А.,
секретаря - Синявського Д.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
треті особи: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дарницького районного суду м. Києва в складі судді Цимбал І.К. від 13 грудня 2017 року,
В жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні квартирою та визначення порядку користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позову зазначала, що вона та відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1, яка належить до державного житлового фонду. Відповідачі не оплачують житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим ставлять її в невигідне фінансове становище; чинять їй перешкоди в реалізації прав на користування житлом, постійно вчиняють сварки, змушують залишати житло.
Позивачка, посилаючись на те, що добровільно з відповідачами неможливо досягти згоди щодо порядку користування спірним житловим приміщенням, просила визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, за яким виділити їй кімнату площею 11.8 кв.м., а відповідачам - кімнати площею 11.8 кв.м., (на плані 3), 11.9 кв.м., 18.0 кв.м.; місця загального користування: кухню, ванну кімнату, туалет, коридори залишити в спільному користуванні. Зобов'язати відповідачів не чинити перешкоди у користуванні виділеної ОСОБА_1 житлової кімнати та місць загального користування.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач ОСОБА_2, діючи в своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_6, звернулась до із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловим приміщенням.
Вказувала, що вона разом з дитиною позбавлена можливості користуватися спірною квартирою, в якій з дитиною зареєстрована у встановленому законом порядку. Зазначала, що ОСОБА_1 створює умови, які є неможливими для проживання.
Оскільки вона має малолітню дитину, вважає, що їй необхідно виділити ізольовану кімнату в спірній квартирі, яку на даний момент безпідставно займає ОСОБА_1
За наведених обставин просила зустрічний позов задовольнити та виділити їй кімнату площею 11.8 кв.м. (на плані № 2).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 липня 2017 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначала, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та належного з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що судом неправильно встановлено всі обставини справи, а саме, що спір виник з підстав того, що відповідачі не цікавляться станом квартири, не здійснюють платежів за комунальні послуги, вчиняють сварки, створюють конфлікти та чинять позивачці перешкоди в користуванні житлом.
Вважала, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не в повній мірі врахував всі обставини, які мають значення для справи. Зокрема, судом не з'ясовано, чи всі зареєстровані особи в даному приміщенні постійно проживають, який порядок користування жилими приміщеннями склався на даний час, чи вели мешканці квартири з наймачем спільне господарство, яка тривалість часу їх проживання.
Посилаючись на те, що рішення не відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості просила скасувати рішення Дарницького районного суду від 13.12.2017 і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.
Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
Заперечуючи проти апеляційної скарги відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 надіслали на адресу Апеляційного суду м. Києва свої відзиви.
Вказували, що розглядаючи справу, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке не може бути скасоване з формальних міркувань позивачки.
Вважали, що варіант користування спірною квартирою, запропонований ОСОБА_1 буде грубо порушувати права інших мешканців квартири, а тому суд законно відмовив в задоволенні її позову.
Також зазначали на те, що фактично у спірній квартирі відсутні кімнати, які просить виділити позивачка відповідачам, а враховуючи відсутність доказів введення перепланування в експлуатацію, суд не вправі виділяти новостворені кімнати, підмінюючи своїм рішенням повноваження інших інстанції, які займаються реєстрацією перепланувань у встановленому законом порядку.
За наведених обставин просили залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13.12.2017 без змін.
Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.
Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просили рішення суду першої інстанції скасувати та увалити нове рішення про задоволення первісного позову.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити без задоволення, а рішення без змін.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_5. належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, причини своєї неявки суду не повідомили.
Третя особа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направила, надіслала клопотання, в якому просила проводити розгляд справи без участі їхнього представника.
Третя особа Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направила, причини неявки суду не повідомила.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ордеру від 06.04.1995 ОСОБА_8 було надано квартиру із чотирьох кімнат за адресою: АДРЕСА_1 на сім'ю у складі: ОСОБА_8., ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10. (а.с. 2).
Згідно витягу з наказу 28.07.1997 внесено зміни в договір найму квартири у зв'язку з переїздом на нове місце проживання основного квартиронаймача ОСОБА_8 та укладено договір найму з ОСОБА_1 (а.с. 4).
Судом також встановлено, що у спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 (наймач), ОСОБА_3 (донька), ОСОБА_4 (донька), які постійно проживають у квартирі, ОСОБА_2 (донька), яка бажає проживати у квартирі за місцем реєстрації, та ОСОБА_5. (син), який періодично проживає у спірній квартирі (а.с. 3).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог як первісного, так і зустрічного позовів, у зв'язку з чим дійшов висновку про відмову в їх задоволенні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає їх правильними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Згідно зі ст. 65 ЖК Української РСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а саме копією технічного паспорту від 17.11.2017 на квартиру АДРЕСА_1, дана квартира складається з трьох кімнат, житловою площею 54,1 кв.м., в тому числі 1-а кімната 11,8 кв.м., 2-а кімната 24,3 кв.м., 3-я кімната 18,0 кв.м., а також місць загального користування кухня, вбиральня, коридор, комора (а.с. 143-145).
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила виділити їй кімнату площею 11.8 кв.м., а відповідачам кімнати площею 11,8 кв.м. (на плані 3), 11.9 кв.м., 18.0 кв.м., місця загального користування: кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридори залишити в спільному користуванні.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що звертаючись до суду з позовом позивачка виходила з того, що в квартирі має місце чотири кімнати, тоді як з урахуванням перепланувань, які відображені у вказаному вище технічному паспорті, наявні три кімнати в квартирі (а.с. 145).
Судом також встановлено, що спірна квартира належить до державного житлового фонду.
Таким чином, між сторонами фактично виник спір про зміну договору найму жилого приміщення, який регулюється положеннями ст. 104 ст. 63 ЖК Української РСР з урахуванням положень ст. 63 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 104 ЖК Української РСР член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.
У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.
У відповідності до вимог ст. 63 ЖК Української РСР предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
При цьому, не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановлено для надання одній особі (частина перша статті 48 ЖК Української РСР ), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).
Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що не може бути виділено у користування частина кімнати або кімната, яка зв'язана спільним входом з іншою кімнатою (не ізольована кімната).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи одна з кімнат в спірній квартирі є прохідною, а тому не може бути самостійним предметом договору найму, оскільки це суперечить вимогам, встановленим ст. 63 ЖК Української РСР.
Беручи до уваги наведені обставини в контексті положень ст. 64 ЖК Української РСР, відповідно до яких права наймача і членів його сім'ї щодо користування квартирою є рівними, та положень ст. 104 ЖК Української РСР, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою, які по своїй суті є вимогами про зміну договору найму житлового приміщення, відсутні.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову.
Відповідачі також не оскаржували рішення суду в цій частині.
Між тим, в разі, якщо співвласники не дійшли згоди щодо користування спільним житлом, вони не позбавлені права вимагати відшкодування один від одного витрат понесених, одним із них, на утримання цього спільного житла.
Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для встановлення порядку користування спірною квартирою між сторонами ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та узгоджується з наявними в матеріалах справи доказами.
Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 369, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови виготовлено 01 березня 2018 року.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді С.В. Кулікова
В.А. Кравець