22 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
захисника розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу зі змінами обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 30 травня 2016 року у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100050007675, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у силу ст. 89 КК України раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 р. ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та їй призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено без зміни.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту затримання - 10 серпня 2015 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, який набрав чинності 24 грудня 2015 року), ухвалено зарахувати обвинуваченій ОСОБА_6 в строк відбування покарання перебування в установах попереднього ув'язнення у період з 10 серпня 2015 року до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Судом у кримінальному провадженні вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнана винуватою у вбивстві, тобто в умисному, протиправному заподіянні смерті іншій людині, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 115 КК України, за таких обставин.
10 серпня 2015 року, близько 12 години, у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , між подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які перебували у стані алкогольного сп'яніння, виник словесний конфлікт. В ході даного конфлікту ОСОБА_6 взяла кухонний ніж та, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у виді позбавлення потерпілого життя, не бажаючи, але свідомо припускаючи їх настання, нанесла один удар ножем ОСОБА_9 в область спини праворуч, чим спричинила останньому проникаюче сліпе колото-різане поранення спини з ушкодженням легені та крововтратою, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя та перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті ОСОБА_10 , чим протиправно заподіяла смерть останнього.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, обвинувачена ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила вирок змінити, перекваліфікувати її дії з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 124 КК України, та призначити їй покарання відповідно до санкції ст. 124 КК України, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи та неповноту судового розгляду.
Обвинувачена зазначала, що суд першої інстанції при розгляді справи не допитав свідків сторони захисту, не надав оцінку особі потерпілого, не встановив всіх обставин кримінального правопорушення, не оцінив належним чином всі докази, надані стороною обвинувачення з точки зору їх належності та допустимості, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Суд першої інстанції, кваліфікувавши її дії як умисне вбивство, допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки в її діях наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, тобто умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони. Суд першої інстанції не взяв до уваги докази, які підтверджують відсутність в неї умислу на заподіяння смерті ОСОБА_9 , зокрема не надав оцінку кількості нанесених тілесних ушкоджень, умовам та обстановці, в яких вони були нанесені, поведінці потерпілого до моменту завдання йому тілесних ушкоджень та їх взаємовідносинам з потерпілим.
Обвинувачена зазначала, що вчиненню кримінального правопорушення передував її конфлікт з потерпілим, у ході якого він напротязі 20 хвилин наносив їй тілесні ушкодження та принижував її, після чого пішов на кухню за ножем та погрожував зарізати її. Злякавшись погроз, вона перехопила у ОСОБА_9 ніж, та між ними почалась боротьба, у ході якої потерпілий наштовхнувся на ніж, після чого вона намагалась надати йому першу медичну допомогу та покликала на поміч свою матір.
До початку апеляційного розгляду обвинувачена змінила вимоги апеляційної скарги, та, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію її дій, просила змінити вирок суду першої інстанції та пом'якшити призначене їй покарання, застосувавши положення ст. 69 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача щодо змісту оскарженого вироку, доводів, викладених у зміненій апеляційній скарзі обвинуваченої, вислухавши пояснення обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 , які просили задовольнити змінену апеляційну скаргу, та змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, пом'якшивши його, прокурора ОСОБА_5 , який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, провівши судові дебати, надавши обвинуваченій ОСОБА_6 останнє слово, вивчивши і перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши та обміркувавши доводи апелянта, колегія суддів апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу зі змінами такою, що підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_6 в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наданими стороною обвинувачення доказами, кожному з яких судом першої інстанції надано оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з токи зору достатності та взаємозв'язку, які безпосередньо досліджені судом першої інстанції, та детально викладені у вироку.
Оскільки під час апеляційного розгляду кримінального провадження обвинувачена змінила вимоги поданої раніше апеляційної скарги, в якій не оспорювала фактичні обставини кримінального правопорушення та кваліфікацію її дій, та у судовому засіданні під час апеляційного розгляду ОСОБА_6 визнала вину та щиро розкаялася у вчиненому злочині, колегія суддів, з урахуванням положень ст. 404 КПК України, не убачає підстав для перегляду вироку суду першої інстанції у цій частині.
Отже, на підставі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального правопорушення, доведеність винуватості ОСОБА_6 та правову кваліфікацію дій, вчинених останньою за ч. 1 ст. 115 КК України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильною.
Згідно пункту 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Відповідно до пункту 1, пункту 4 частини 1 статті 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі: пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 24 жовтня 2003 р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз'яснив, що висновки з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили на грунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Як убачається із мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції при призначенні обвинуваченій ОСОБА_6 покарання врахував особу обвинуваченої, яка у силу ст. 89 КК України раніше не судима, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, однак з 2001 року перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з діагнозом: розлад поведінки унаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності, врахував обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, та відсутність обставин, які пом'якшують покарання, та призначив ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК України покарання у виді позбавлення волі.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги обвинуваченої зі змінами про наявність підстав для пом'якшення призначеного їй покарання.
Під час апеляційного розгляду обвинувачена визнала винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні у повному обсязі, надала критичну оцінку своєї протиправної поведінки, визнала провину та виявила жаль з приводу вчиненого, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне врахувати щире каяття ОСОБА_6 як обставину, що пом'якшує покарання.
Поза увагою суду першої інстанції залишились дані про місце роботи обвинуваченої, яка до моменту вчинення кримінального правопорушення працювала листоношею 1 класу відділення поштового зв'язку Київ-20 Північного поштамту Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта", та за місцем роботи характеризується позитивно /том 2, а.с.к.п. 233/.
Згідно характеристики, наданої заступником начальника Державної установи «Київський слідчий ізолятор» від 05 лютого 2018 року, за час перебування обвинуваченої у вказаній установі, остання зарекомендувала себе позитивно, характеризується зразковою поведінко, має 6 заохочень за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до роботи, стягнень не має, залучається до праці в умовах слідчого ізолятору /том 3, а.с.к.п. 54/.
Крім того, під час апеляційного розгляду кримінального провадження обвинуваченою надані документи на підтвердження незадовільного стану здоров'я її матері, у якої, згідно даних консультативного висновку Київського міського клінічного онкологічного центру від 19 січня 2018 року, діагностовано захворювання "Рак" 2 ступеню, із необхідністю хірургічного лікування.
Наявність вищенаведених обставин, у їх сукупності із даними про особу обвинуваченої, її зразковою поведінкою в умовах утримання під вартою та встановленою колегією суддів обставиною, яка пом'якшує покарання - щирим каяттям, дають підстави для висновку про можливість пом'якшення призначеного обвинуваченій покарання.
У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до змісту положень ст. 50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, колегія суддів апеляційного суду враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, форму вини, мотив, мету та спосіб його вчинення, дані про особу обвинуваченої, яка незаміжня, у силу ст. 89 раніше не судима, перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації.
Відповідно до наявної у матеріалах кримінального провадження характеристики, обвинувачена зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та за час її проживання скарг від сусідів та мешканців будинку не надходило. До моменту вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_6 протягом тривалого часу працювала на посаді листоноші УДППЗ "Укрпошта", за місцем роботи має позитивну характеристику. За час утримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» характеризується зразковою поведінкою, залучається до праці, має заохочення.
Колегія суддів враховує обставину, що пом'якшує покарання, щире каяття обвинуваченої, яке полягає у тому, що під час апеляційного розгляду обвинувачена виявила жаль з приводу вчиненого діяння, та надала критичну оцінку вчиненому нею злочину.
Обставиною, що обтяжує покарання, колегією суддів визнається вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Ураховуючи викладене, виходячи з принципу співмірності та індивідуалізації покарання, колегія суддів вважає за можливе пом'якшити ОСОБА_6 призначене покарання до мінімальних меж, визначених санкцією ч. 1 ст. 115 КК України.
Таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_6 , а також запобігання вчиненню нею нових злочинів.
Разом з тим, встановлені колегією суддів обставини не зменшують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, та не є достатньою підставою для застосування щодо обвинуваченої положень ст. 69 КК України, з призначенням їй покарання, нижчого від найнижчої межі санкції ч. 1 ст. 115 КК України, у зв'язку з чим апеляційна скарга обвинуваченої зі змінами підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 зі змінами задовольнити частково.
Вирок Оболонського районного суду міста Києва від 30 травня 2016 рокувідносно ОСОБА_6 змінити в частині призначеного покарання.
Призначити обвинуваченій ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 7 років позбавлення волі.
У решті вирок Оболонського районного суду міста Києва від 30 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного суду у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді :
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3