печерський районний суд міста києва
Справа № 757/57117/16-к
26 лютого 2018 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю прокурорів ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
провівши в приміщенні суду підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2215170000000004 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.109 КК України,-
18.11.2016 року до Печерського районного суду м. Києва від прокурора надійшов обвинувальний акт №2215170000000004 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.109 КК України.
18.11.2016 року ухвалою суду вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового розгляду.
Під час судового засідання прокурор вважав за можливе призначити провадження до судового розгляду.
ОСОБА_6 в судове засіданні, що було призначено на 26.02.2018 року не з'явився.
Захисник ОСОБА_5 вказав, що йому не відомо де саме перебуває обвинувачений, на зв'язок він не виходить та жодних даних про місце свого перебування не повідомляє. А тому вважає за неможливе проводити судовий розгляд у відсутність обвинуваченого місце знаходження кого не відомо.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши в нарадчій кімнаті обвинувальний акт, долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування та документи, надані стороною захисту в підготовчому судовому засіданні, приходить до наступного висновку.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.
Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення.
Аналізуючи зміст направленого на адресу суду обвинувального акту, суд приходить до висновку, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки згідно формулювання обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті своїми умисними діями ОСОБА_6 розповсюдив матеріали із закликами до захоплення державної влади, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 109 КК України. Проте таким формулюванням обвинувачення не розкрито суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст.109 КК України, яка характеризується виною у вигляді прямого умислу. Крім того, для цього злочину у перших двох його формах характерною є спеціальна мета: насильницька зміна; чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади. Насильницьким слід вважати такий спосіб дій, для якого характерним є застосування сили, у тому числі озброєної, інших засобів незаконного примусу.
Згідно ж п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. № 8 суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення.
Неконкретність обвинувачення є порушенням права обвинувачених на захист, яке не може бути усунене судом в ході судового розгляду.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).
Окрім того суд звертає увагу на ту обставину, що за зазначеною в обвинувальному акті адресою місця проживання ОСОБА_6 судових повідомлень не отримує, за номером телефону, що вказаний в обвинувальному акті судових повідомлень також не отримує. Згідно пояснень його захисника - адвоката ОСОБА_5 останньому не відомо місце перебування ОСОБА_6 , а на зв'язок він не виходить. В жодне із призначених судових засудань ОСОБА_6 не з'явився.
Таким чином, суд приходить до висновку про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України та вважає за необхідне повернути означений акт прокурору.
На підставівикладеного, керуючись ст.ст.291, 314 КПК України,-
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №22015170000000004 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.109 КК України - повернути прокурору м. Києва.
Ухвала про повернення обвинувального акта може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя ОСОБА_1