Справа № 761/43997/16-к
Провадження №1-кп/761/425/2018
іменем України
13 лютого 2018 року місто Київ
Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , в приміщенні суду під час відкритого судового розгляду кримінального провадження (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015100100013949 від 20.11.2015) по обвинуваченню
ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Червоний Донець Харківської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, незаміжньої, яка офіційно не працює, має на утриманні двох дітей, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої: 8 жовтня 2013 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією майна; 24 жовтня 2016 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, на три роки позбавлення волі; 29 грудня 2016 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, на два роки один місяць позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України,
В 2015 році, у невстановлений день та час, у невстановленому місці, обвинувачена ОСОБА_4 зустрілась з невстановленою під час досудового розслідування особою, яка запропонувала їй вчинити кримінальні правопорушення, суть яких полягала у тому, що вона орендуватиме квартири подобово, проте в подальшому здаватиме їх на довгий строк, отримуючи за це кошти у шахрайський спосіб.
Погодившись на згадану пропозицію, обвинувачена ОСОБА_4 отримала від невстановленої досудовим розслідуванням особи паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Камянобрідським РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області 14 квітня 2012 року на ім'я ОСОБА_7 .
У подальшому, 17 листопада 2015 року, обвинувачена ОСОБА_4 , будучи особою, яка вчинила 19 жовтня 2015 року злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України (згідно вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова), отже діючи повторно, з метою оренди квартири прибула за адресою: АДРЕСА_2 , де, реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення шахрайських дій, при укладанні з власницею вказаної квартири усної угоду про оренду цієї квартири щодобово, надала їй завідомо підроблений документ - паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Камянобрідським РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області 14 квітня 2012 року на ім'я ОСОБА_7 , тобто використала такий документ, після чого розмістила оголошення у всесвітній мережі «Інтернет» про довгострокову здачу зазначеної квартири в оренду.
Далі, 19 листопада 2015 року, близько 13 години, обвинувачена ОСОБА_4 , знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 , зустрілась з потерпілою ОСОБА_5 , яка бажала укласти договір оренди квартири на довгий строк, після чого, з метою надання своїм діям офіційності, бажаючи приховати свою особу, навмисно надала потерпілій ОСОБА_5 згаданий підроблений паспорт, при цьому ввела в оману останню, повідомивши її, що саме вона є власницею квартири. У подальшому, обвинувачена ОСОБА_4 власноруч заповнила бланк договору оренди квартири, вказавши у графі «наймодатель» дані ОСОБА_7 із завідомо підробленого паспорта громадянина України, після чого потерпіла ОСОБА_5 , будучи впевненою в добросовісності дій обвинуваченої ОСОБА_4 , будучи введеною в оману та не здогадуючись про її дійсні наміри, передала останній грошові кошти в сумі 9000 грн. в рахунок оплати оренди квартири за перший та останній місяці. Отримавши зазначені кошти, обвинувачена ОСОБА_4 передала потерпілій ОСОБА_5 ключі від квартири, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, розпорядившись грошовими коштами на власний розсуд.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнала повністю, щиро розкаялась, підтвердила обставини вчинення злочинів, викладені вище, та при цьому пояснив, що у 2015 році вона зустрілась з незнайомою їй раніше особою, яка запропонувала їй вчинити злочин, суть якого полягала у тому, що вона орендуватиме квартири подобово, а згодом здаватиме їх на довгий строк, на що вона погодилась. Далі вона отримала від іншої особи паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7 , куди була вклеєна її фотокартка. Пізніше, як пояснила обвинувачена ОСОБА_4 , 17 листопада 2015 року вона взяла в оренду подобово квартиру АДРЕСА_4 , при цьому надала власниці квартири згаданий підроблений паспорт, після чого розмістила оголошення в «Інтернеті» про довгострокову здачу вказаної квартири в оренду. У подальшому, 19 листопада 2015 року, близько 13 години, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 , вона зустрілась з потерпілою ОСОБА_5 , яка мала намір укласти договір оренди квартири на довгий строк. Під час цієї зустрічі, бажаючи приховати свою особу, вона навмисно надала потерпілій ОСОБА_5 підроблений паспорт, при цьому повідомила їй, що саме вона є власницею квартири. Потім, заповнивши бланк договору оренди квартири, вона отримала від потерпілої грошові кошти в сумі 9000 грн. в рахунок оплати оренди квартири за перший та останній місяці, і передала потерпілій ключі від квартири, після чого залишила місце вчинення злочину, розпорядившись грошовими коштами на власний розсуд.
Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України. При цьому судом їм було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, дії обвинуваченої ОСОБА_4 , які виразилися у повторному заволодінні чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 190 КК України.
Крім того, дії обвинуваченої ОСОБА_4 , які виразилися у використанні завідомо підробленого документу, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 358 КК України.
При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом'якшують покарання - її щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Також, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд враховує те, що вона на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, з місця проживання скарг не отримувала, а тому, на думку суду, в даному конкретному випадку є можливість обмежитись їй найменшим розміром визначеного покарання як за ч. 2 ст. 190, так і за ч. 4 ст. 358 КК України.
Водночас, суд зважає на те, що обвинувачена ОСОБА_4 певним чином схильна до порушень норм закону, про що зокрема свідчить те, що остання неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення різних умисних злочинів, а тому суд вважає необхідним застосувати до останньої найбільш суворий вид покарання, передбачений як ч. 2 ст. 190, так і ч. 4 ст. 358 КК України, при цьому, при визначенні остаточного покарання, враховуючи всі обставини даної справи, відповідно до правил ст. 70 КК України, на думку суду, слід застосувати спосіб поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Також, беручи до уваги, що ОСОБА_4 засуджена 24 жовтня 2016 року вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, на три роки позбавлення волі, а також 29 грудня 2016 року вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, на два роки один місяць позбавлення волі (визначено рахувати строк відбуття покарання з 29 грудня 2016 року,із зарахуванням у строк відбуття покарання період з 30.11.2016 по 28.12.2016; зараховано в строк відбуття покарання період з 14.12.2016 до 29.12.2016 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дня позбавлення волі відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України), суд вважає, відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, частково скласти призначені покарання.
Процесуальні витрати по справі, пов'язані з проведенням експертизи вартістю 1100, 50 грн., слід покласти на ОСОБА_4 .
На підставі викладеного, керуючись ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190 та ч. 4 ст. 358 КК України, за якими призначити йому покарання:
за ч. 2 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі строком один рік;
за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді обмеження волі строком один рік;
Відповідно до ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком один рік.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України частково скласти ОСОБА_4 призначені покаранняза вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2016 року, та вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2016 року, призначивши остаточне покарання у виді трьох років і одного місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 29 грудня 2016 року, при цьому зарахувавши у строк відбуття покарання період з 30.11.2016 по 28.12.2016.
Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання період з 14.12.2016 до 29.12.2016 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дня позбавлення волі відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції станом на момент винесення вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова, тобто 29 грудня 2016 року).
Витрати, пов'язані з проведенням експертизи вартістю 1100 грн. 50 коп. - стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1