печерський районний суд міста києва
Справа № 757/76749/17-к
26 лютого 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого в ОВС слідчого відділу ГУ СБУ в м. Києві та Київській області ОСОБА_5 , яка полягає у неповерненні вилученого під час обшуку 02.08.2017 року майна у кримінальному провадженні № 22017000000000168,-
27.12.2017 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , яка передана слідчому судді ОСОБА_1 28.12.2017, на бездіяльність слідчого в ОВС слідчого відділу ГУ СБУ в м. Києві та Київській області ОСОБА_5 , що полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо повернення тимчасово вилученого майна, у якій просив зобов'язати слідчого повернути вилучене під час обшуку приміщення 02.08.2017, за адресою АДРЕСА_1 , майно.
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 02.08.2017 здійснено обшук за вказаною адресою, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2018 під час виконання якої, окрім іншого вилучено грошові кошти, дозвіл на вилучення яких ухвалою слідчого надано не було та в подальшому арешт, на які накладено, теж не було, а відтак вилучені грошові кошти підлягають поверненню його законному володільцю.
Володілець майна та його представники у судове засідання не з'явилися, про розгляд скарги повідомлені належним чином, згідно з нормами ч.ч. 1, 8 ст. 135, ч. 1 ст. 136 КПК України, про причини неявки суду не повідомлено.
Слідчий у кримінальному провадженні - слідчий в ОВС слідчого відділу ГУ СБУ в м. Києві та Київській області ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином, через канцелярію суду звернувся з заявою про розгляд скарги у його відсутність та відмовити у її задоволенні.
За вказаних обставин, слідчим суддею з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, визнано можливим її розгляд у відсутність нез'явившихся осіб, при цьому слідчим суддею враховано положення ст.ст. 26, 306 КПК України.
Вивчивши скаргу, дослідивши письмові докази в її обґрунтування та заперечення сторони обвинувачення, слідчий суддя приходить до наступного.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Судовим розглядом встановлено, що слідчим відділом Головного управління СБ України у м. Києві та Київській здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22017000000000168, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактами вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 109 та ч. 1 ст. 111 КК України..
19.07.2017 р. ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку у приміщеннях, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Римарська, 23, право власності на який, належить ТОВ ВО «Міськрембуд», ОСОБА_6 , ТОВ «Карнеол», ТОВ «тест Профіт», з метою виявлення та вилучення речей та документів, а саме: плакатів із закликами до насильницької зміни та повалення конституційного ладу, транспарантів із закликами до розпалювання національної та релігійної ворожнечі, зброї, боєприпасів, а також грошових коштів, одержаних злочинним шляхом для використання їх з метою оплати вищевказаних акцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Варто зазначити, що слідчим суддею при постановленні вказаного судового рішення встановлено, що слідством перевірено походження грошових коштів та постановою слідчого від 10.08.2016 визнано речовим доказами.
У судовому засіданні встановлено, що вилучене, відповідно до протоколу обшуку від 02.08.2017, за адресою: м. Харків, вул. Римарська, 23, грошові кошти, на поверненні якого наполягає володілець, підпадають під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2017 (грошові кошти), на підставі якої працівниками органу досудового розслідування проведено слідчу дію - обшук.
Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даної скарги за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ОСОБА_4 обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_4 та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого в ОВС слідчого відділу ГУ СБУ в м. Києві та Київській області ОСОБА_5 , яка полягає у неповерненні вилученого під час обшуку 02.08.2017 року майна у кримінальному провадженні № 22017000000000168 - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1