1Справа № 335/38/18 2-а/335/116/2018
28 лютого 2018 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Воробйова А.В., при секретарі Гончаренко М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти 2 батальйону 3 УПП в м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2, третя особа Управління патрульної поліції в м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти 2 батальйону 3 УПП в м. Запоріжжя ДПП ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в обґрунтування якого зазначив, що 25.12.2017 відповідачем було прийнято постанову серія БР №056525 про притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу за порушення п.9.2.б ПДР України. Вважає постанову протиправною, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення, Позивач просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БР №056525 від 25.11. 2017 року.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач та представник третьої особи до суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином рекомендованим листом із повідомленням, клопотання про відкладення розгляду справи суду не надали, з огляду на що їх неявка не може бути визнана такою, що вчинена з поважних причин.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Згідно ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом постанови про адміністративне правопорушення БР №056525, 25.12.2017 року о 10:50 год., ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом - автомобілем „ДЕУ - Ланос” реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул. Перемоги у м. Запоріжжі, не подав сигнал світловим покажчиком повороту, відповідно напрямку при перестроюванні в іншу смугу, чим порушив вимоги п.9.2.б ПДР України, за що передбачено відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП.
Отже, оскільки відповідач не довів правомірність своїх дій, суд не може пересвідчитися у підставах притягнення позивача до відповідальності за порушення ПДР України, то і підстав для перевірки страхового поліса у відповідача не було.
Також, за відсутності належних доказів, суд позбавлений можливості перевірити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Тому, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, якою встановлюється обов'язок суб'єкта владних повноважень у доказуванні правомірності прийнятого рішення, суд дійшов висновку, що відповідач не довів відповідними доказами правомірність винесеної постанови, зокрема, її відповідності як нормам процесуального, так і матеріального права.
Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 25.12.2017 року серії БР №056525, прийняту інспектором роти 2 батальйону 3 УПП в м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Воробйов