01.03.2018 Справа № 331/233/16-ц
2-п/335/9/2018
01 березня 2018 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Антоненко М.В.,
за участю секретаря судового засідання Андрієнко С.О.,
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28.04.2016 року по справі № 331/233/16-ц, провадження № 2/331/399/2016 -
28 квітня 2016 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя було прийнято рішення по справі № 331/233/16-ц за позовом ОСОБА_3 міської ради до ОСОБА_2, відповідно до якого з відповідача стягнуто заборгованість з ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3 міської ради (р/р № 35419001034816 в ГУДКСУ у Запорізькій області, отримувач: УК м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 38025409, МФО 813015, код платежу 24170JOOO «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту») суму збитків в розмірі 45 100 грн. та судовий збір в розмірі 1218 грн.
25 січня 2018 р. до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 в якій він просить суд скасувати вищезазначене заочне рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку з тих підстав, що станом на час розгляду даної справи відповідач не отримував судових повісток, не знав про проведення судового засідання, а тому не з'явився до суду. Крім того, зазначає, що при розгляді справи судом не було враховано те, що відповідно до положень частини 2 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року N 3038-VI та пунктом 1.2. Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого рішенням ОСОБА_3 міської ради № 77 від 24.12.2012 p., ОСОБА_3 міська рада із пропозицією про укладення договору та визначення розміру пайової участі до позивача не зверталася і договір, у якому була би визначена пайова участь забудовника, з ОСОБА_3 міською радою не укладався.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 доводи заяви підтримав та просив задовольнити вимоги відповідача.
Позивач ОСОБА_3 міська рада була повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, представник до суду не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.
Суд, заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 квітня 2016 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя було прийнято рішення по справі № 331/233/16-ц за позовом ОСОБА_3 міської ради до ОСОБА_2, відповідно до якого з відповідача стягнуто заборгованість з ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3 міської ради (р/р № 35419001034816 в ГУДКСУ у Запорізькій області, отримувач: УК м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 38025409, МФО 813015, код платежу 24170JOOO «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту») суму збитків в розмірі 45 100 грн. та судовий збір в розмірі 1218 грн.
Із заочного рішення суду та матеріалів справи вбачається, що справа розглядалася за відсутності відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що 10.05.2016 відповідачем отримана копія заочного рішення суду.
25.01.2018 р. представником відповідача було подано заяву про перегляд заочного рішення.
Отже, тридцятиденний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, що в визначений ЦПК України представник відповідача пропустив.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для вирішення справи.
Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність обставин, що підтверджують: 1) поважні причини неможливості явки відповідача в судове засідання та (або) повідомлення їх суду, а також не подання відзиву на позовну заяву; 2) наявність у відповідача доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. При цьому, обов'язковою є наявність обох цих умов.
У судовому засіданні встановлено, що судові засідання у справі призначалися на 18.02.2016, 24.03.2016, 28.04.16 р. При цьому, матеріали справи свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про дату, час та місце судового засідання на 24.03.2016 р., оскільки надіслав до суду повідомлення про те, що не має можливості прибути у судове засіданні на цю дату, у зв'язку з перебуванням у відрядженні. Будь-яких документів на підтвердження цього суду не надав. Про час та місце судового засідання призначеного на 28.04.2016 р. був повідомлений належним чином шляхом направлення рекомендованого листа із повідомленням, яке було повернуто на адресу суду з підписом про отримання повістки.
Зазначені обставини свідчать, що відповідач був повідомлений належним чином про дату, час та місце судових засідань 24.03.2016, 28.04.16 р., а відтак, у суду були підстави для ухвалення заочного рішення.
У заяві про скасування заочного рішення та у судовому засіданні представник відповідача також посилався на докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема, на те, що суд не врахував, що ОСОБА_3 міська рада із пропозицією про укладення договору та визначення розміру пайової участі до позивача не зверталася і договір, у якому була би визначена пайова участь забудовника, з ОСОБА_3 міською радою не укладався, тобто були відсутні підстави стягувати з ОСОБА_2 кошти за пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
На вказане суд зауважує, що згідно з частиною 2 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року N 3038-VI визначено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків визначених цим законом.
Пунктом 1.2. Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого рішенням ОСОБА_3 міської ради № 77 від 24.12.2012 p., визначений перелік будівельних робот, замовники яких мають залучатися до розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя та зобов'язані укладати договори про пайову участь, а саме: будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт.
Тобто, як слід з вищенаведеної норми Закону та рішення ОСОБА_3 міської ради, відповідач ОСОБА_2 був зобов'язаний взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом укладання з позивачем відповідного договору.
В матеріалах цивільної справи відсутні будь-які підтвердження, що відповідач ОСОБА_2 звертався з відповідною пропозицією до ОСОБА_3 міської ради, або вчинив інші, які б підтвердили його волевиявлення на укладення такої угоди.
Оцінюючи здобуті в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про те, що відсутні умови для скасування заочного рішення суду, передбачені ч. 1 ст. 288 ЦПК України, а тому в заяві ОСОБА_2 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 260, 261, 287, 288, ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28.04.2016 року по справі № 331/233/16-ц, провадження № 2/331/399/2016 - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч.4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Антоненко