Справа № 331/7623/17 Номер провадження №2/318/200/2018
"12" лютого 2018 р. м. Кам'янка-Дніпровська
Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: судді Васильченка В.В.; при секретарі Крук О.В.,
розглянувши цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості, в якій зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 13.08.2013 року згідно якої отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір про надання послуг. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 21.09.2017 року має заборгованість 12148 грн. 24 коп., яка складається з тілу кредиту в сумі 991 грн. 25 коп., нарахованих відсотків за користування кредитом в сумі 297 грн. 29 коп., нарахованої пені в сумі 9805 грн. 02 коп., а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в сумі 500 грн. 00 коп. (фіксована частина) та 554 грн. 68 коп. (процентна складова). Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором в сумі 12148 грн. 24 коп., судовий збір.
В судове засідання представник позивача не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.
В судове засідання відповідач не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, надав суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що позовні вимоги визнає частково, просить про застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 551 ЦПК України та зменшення розміру пені нарахованої за несвоєчасність виконання зобов'язання до розміру суми заборгованості 991 грн. 25 коп. В частині стягнення штрафів в сумі 500,00 грн. (фіксована складова) та 554,68 грн. (процентна складова) просить відмовити, посилаючись на постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.10.2015 року № 6-2003цс15, стягнувши з нього на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в сумі 991 грн.25 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 297 грн.29 коп., пеню в сумі 991 грн.25 коп.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Судом встановлено, що сторони перебувають у договірних/зобов'язальних правовідносинах.
Так, між позивачем та ОСОБА_1 13.08.2013 року було укладено договір, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується заявою відповідача.
Відповідно до умов укладеного договору він складається із заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг й Правил користування платіжною карткою.
На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Стаття 527 ЦК України регламентує, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. До договору кредиту застосовуються правила щодо позики, якщо інше не встановлено договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Відповідно до постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.10.2015 № 6-2003цс15 року цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи правову позицію викладену у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.10.2015 року 6-2003цс15, суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи умовами спірного договору, а саме п. 2.1.1.12.6.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору на суму від 100 грн., внаслідок чого нарахування пені відбувається відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом. Пунктом 2.1.1.7.6 цього ж договору передбачено застосування штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання по кожному з грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого клієнт повинен сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Пунктом 2.1.6.14 даного договору у разі виникнення прострочення зобов'язань клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів або штраф, розмір якого встановлюється в Тарифах. Всупереч умовам п. 2.1.6.14 договору позивач просить суд стягнути з відповідача одночасно пеню і штрафи за неналежне виконання зобов'язань за даним договором, що свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року № 6-249цс15.
Разом з тим, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Проте, позивачем не надано доказів на існування вищевказаних строків, зокрема останній день місяця дії картки, отже не визначив період, коли почався перебіг строку позовної давності щодо як основної суми боргу, так і відсотків за кредитом.
Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України, передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року у справі №6-169цс14.
У відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Істотними обставинами, в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
На підставі вищевикладеного, враховуючи тяжкість захворювання відповідача (діагноз: хронічний холецистит, дискреція жовчовивідних шляхів, ХБП І ст. хронічний полініфрит), що підтверджується довідкою від 12.01.2018 року виданою КУ «Кам'янсько-Дніпровська ЦРЛ» (а.с. ??), скрутне матеріальне становище, оскільки відповідач є штатним працівником ТОВ «Техносіті ЗП» на посаді менеджера на умовах неповного робочого часу і його заробітна плата становить 1667,96 грн., що підтверджується довідкою від 17.01.2018 року за № 180117-01 виданою ТОВ «Техносіті ЗП», суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафів в сумі 500,00 грн. (фіксована складова) та 554,68 грн. (процентна складова) та зменшити розмір пені до розміру суми заборгованості 991 грн. 25 коп.
Отже, загальна сума заборгованості, яку належить стягнути з відповідача, становить 2279 грн. 79 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 991 грн.25 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 297 грн.29 коп., пені в сумі 991 грн.25 коп.
Згідно платіжного доручення № PROM9B7ТМІ від 09.10.2017 року позивачем при пред'явленні позову до суду були понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 1600 грн. (а.с.30).
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Тому суд стягує з ОСОБА_1 судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог, що становить 300 грн. 26 коп. (1 600 грн.00 коп. сплаченого судового збору х 2279 грн. 79 коп. присудженого боргу : 12148 грн. 24 коп. заявленого до стягнення боргу = 300 грн. 26 коп.).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 256, 258, 526, 527, 530, 532, 533, 549-551, 553-554, 629, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 76- 81, 141, 258, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії СЮ № 130576 від 27.03.2009 р.) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО 305299) заборгованість по договору б/н від 13.08.2013 року в сумі 2279 (дві тисячі двісті сімдесят дев'ять) грн. 79 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 991 грн.25 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 297 грн.29 коп., пені в сумі 991 грн.25 коп., витрати по оплаті судового збору у розмірі 300 (триста) грн. 26 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня одержання копії рішення шляхом подання апеляційної скарги через Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області до апеляційного суду Запорізької області у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Суддя:ОСОБА_2