Справа № 316/1806/17
Провадження № 2/316/143/18
"18" січня 2018 р. м.Енергодар
Енергодарський міський суд Запорізької області, у складі:
головуючого судді: Капустинського М.В.,
за участю секретаря судового засідання Терещенко О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Енергодар цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, в інтересах яких на підставі договору про надання правової допомоги, діє адвокат ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Енергодарської міської ради Запорізької області, третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, КП «ПКВ» Енергодарської міськради Запорізької області, про визнання права на користування житловим приміщенням,-
Адвокат ОСОБА_2 (надалі - представник позивача), яка діє на підставі письмового договору, в інтересах ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулась до Енергодарського міського суду 14.11.2017 року з позовною заявою в якій просить визнати за ОСОБА_1 право на користування житловим приміщенням в гуртожитку за адресою: Запорізька область, м.Енергодар, вул.Центральна, будинок 2, корпус 2, кімната 44,в якій він зареєстрований та проживає на законних підставах, а саме: вказане житло в 1995 році було йому надано як працівнику ВП «Запорізька атомна електрична станція» на тої час.
Маючи намір реалізувати своє право на приватизацію житла позивач звернувся до виконкому Енергодарської міської ради за наданням дозволу на приватизацію, однак Виконавчим комітетом Енергодарської міської ради Запорізької області (надалі - відповідач) було відмовлено, мотивуючи тим, що позивачі не в повному обсязі надали необхідні документи, а саме: відсутній ордер на кімнату у гуртожитку, яку він отримав. Неможливість надання йому ордеру, порушує його законні права на приватизацію житла, тому просить суд визнати його право на користування житловим приміщенням, що в подальшому надасть йому реалізувати та відновити свої права на приватизацію цього приміщення.
В судове засідання позивач та його представник не з'явились, надали до суду письмові заяви, про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просять суд їх задовольнити.
У судове засідання представник третьої особи: КП «ПКВ» Енергодарського міської ради Запорізької області не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив. Заяв або клопотань про перенесення розгляду справи, зміну адреси місце проживання (перебування, знаходження) та відомостей про місце роботи, а також номери засобів телефонного зв'язку або електронного поштового зв'язку, від відповідача до суду не надійшло.
Враховуючи, що згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно абз.2 ч.1 ст.131 ЦПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи, що відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи та вимоги ст.223, 280 ЦПК України, суд ухвалив: розглянути справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у ній даних чи доказів, в порядку заочного провадження, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч.4 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши наявні у справі докази, суд прийшов до наступних висновків:
Судом встановлено, що як працівнику ВП «ЗАЕС» позивачу було надано право на поселення в гуртожитку. В 1995 році позивач вселився до гуртожитку, що знаходиться за адресою: м. Енергодар, вул. Центральна, б.2, корп.2, кім. № 44. З того часу і по сьогоднішній день, позивач актично проживає та зареєстрований за вказаною адресою, що підтверджується довідкою про реєстрацію позивача за вищевказаною адресою №1489 від 14.08.2017 року, виданою сектором реєстрації Енергодарської міської ради Запорізької області (а.с.7). Також реєстрація місця проживання за вищевказаною адресою позивача підтверджується штемпелем в його паспорті (а.с.4-зворот).
Статтею 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.
Згідно ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Законом України від 04 вересня 2008 року № 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (Закон № 500-VI) внесено зміни до Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» (Закон № 2482-XII) та дозволено приватизувати житло в гуртожитках, що перебуває у власності територіальних громад.
Законом України № 3716-VI уточнено порядок передання гуртожитків у комунальну власність з метою наступної приватизації житлових приміщень законними мешканцями гуртожитків.
Відповідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 04.09.2008 № 500-VI (надалі Закон № 500-VI), позивачі мають підстави скористатися правом на приватизацію кімнати у гуртожитку, оскільки, більше пяти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання в гуртожитку, фактично проживають у ньому і не мають власного житла.
Також, слід зазначити, що на приватизацію мають лише мешканці гуртожитків, що перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону (п.1. ст.4 Закону № 500-VI).
Відповідно п.5. ст.Закону №500-VI після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади, місцева рада приймає на сесії відповідне рішення щодо подальшого його використання, а саме: а) залишити цілісний майновий комплекс у статусі «гуртожиток» та дозволити приватизацію його житлових і нежитлових приміщень. У цьому випадку здійснюється приватизація приміщень гуртожитку його законними мешканцями згідно з Законом;
б) надати цілісному майновому комплексу статус «соціальне житло» та не дозволяти приватизацію його жилих приміщень. У цьому випадку приватизація житлових приміщень гуртожитку не здійснюється, а колишнім законним мешканцям гуртожитку, за їх згодою, надається відповідне соціальне або інше житло; тощо.
З вищенаведеного випливає, що не всі прийняті рішення місцевої ради можуть надавати мешканцю гуртожитку право на приватизацію, а лише ті рішення, які залишають цілісний майновий комплекс у статусі «гуртожиток».
Таким чином, якщо громадянин більше п'яти років на законних підставах зареєстрований в певній кімнаті гуртожитку та фактично проживає у ній, а цілісний майновий комплекс, в свою чергу, після передачі його у власність територіальної громади залишається у статусі «гуртожиток», тоді мешканець такого гуртожитку має право приватизувати в ньому площу в розмірі 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї, додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.
Для реалізації свого права на приватизацію, мешканець гуртожитку звертається в орган приватизації, з наступним пакетом документів: копія документа, що посвідчує особу; оформлена заява на приватизацію жилого приміщення у гуртожитку; довідка про склад сім'ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.
Таким чином одним із переліку документів є копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку), яка обов'язково потрібна для приватизації.
Згідно рішення Енергодарської міської ради від 18.02.2016 року № 39 Про затвердження актів прийому-передачі гуртожитків, вирішено:……2. Акт прийому-передачі гуртожитку «ОСОБА_3 1. 2, 3» за адресою: м. Енергодар, вул. Центральна, 2, разом з нежитловими приміщеннями, із індивідуально визначеним майном та товарно-матеріальними цінностями гуртожитку первісною вартістю 43302463,90 грн., який передасться в комунальну власність територіальної громади міста від ВП «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», винести на наступне засідання виконавчого комітету міської ради після усунення зауважень технічної комісії з огляду стану гуртожитку (а.с.8).
Згідно рішення Енергодарської міської ради від 07.12.2016 року № 14 Про залишення гуртожитку «ОСОБА_3 1,2,3», розташованого за адресою: м. Енергодар, вул. Центральна, 2, у статусі «гуртожиток» та надання дозволу на приватизацію його приміщень, вирішено: 1. Залишити гуртожиток «ОСОБА_3 1,2,3», розташований за адресою: м. Енергодар, вул. Центральна, 2 у статусі «гуртожиток» та дозволити приватизацію його житлових і нежитлових приміщень його законними мешканцями в порядку, визначеному законодавством України. 2. Створити тимчасову депутатську комісію з перевірки законності видачі ордерів у вказаному гуртожитку у складі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, дубкова А.В.. ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3 Доручити голові комісії під час прийняття рішень виконкому з видачі ордерів у даному гуртожитку доповідати про висновки комісії щодо законності видачі ордерів (а.с.9).
Маючи на меті приватизувати дану кімнату у гуртожитку, позивачем були підготовлені всі необхідні документи для приватизації, але, оскільки у нього відсутній ордер на вселення в дану кімнату у гуртожитку, тому він вимушені звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх житлових інтересів.
Згідно відповіді ВП За АЕС ДП НАЕК «Енергоатом» від 09.10.2017 року № 28-261/21154 (а.с.12) на адвокатські запити від 05.09.2017 року № 60,61 про направлення копій документів (відповідного спільного рішення адміністрації ВП «Запорізька АЕС» та первинної профспілкової організації ВП «Запорізька АЕС», а також ордеру, виданого на підставі такого спільного рішення) щодо надання ОСОБА_1 жилої площі (кімнати №44 у гуртожитку «Славутич», який знаходиться за адресою: вул. Центральна, буд. 2, корп. 2, м. Енергодар, Запорізька обл., повідомляється наступне:
На виконання Закону України «Про загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012-2015 роки», гуртожитки ВП «ЗАЕС» були безоплатно передані у комунальну власність територіальній громаді м. Енергодар, також були передані архіви, які стосуються питань використання вказаного житлового фонду.
Рішенням виконавчого комітету Енергодарської міської ради Запорізької області від 29.02.2016 №53 «Про затвердження акта прийому-передачі гуртожитку «ОСОБА_3 1, 2, 3» був затверджений акт прийому-передачі цього гуртожитку в комунальну власність територіальної громади міста Енергодара Запорізької області від Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом».
Рішенням Енергодарської міської ради від 07.12.2016 №14 «Про залишення гуртожитку «ОСОБА_3 1, 2, 3», розташованого за адресою м. Енергодар, вул. Центральна, 2, у статусі «гуртожиток» та надання дозволу на приватизацію його приміщень», крім зазначеного вище, було прийняте рішення про створення тимчасової депутатської комісії з перевірки законності видачі ордерів у вказаному гуртожитку.
Також додатково повідомляється, що на базі майна атомних електростанцій та їх інфраструктур (в т.ч. і Виробничого об'єднання «Запорізька АЕС»), згідно з постановою КМУ від 17.10.1996 №1268 «Про створення Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом», було створене Державне підприємство «НАЕК «Енергоатом», Відокремленим підрозділом якого є «Запорізька АЕС».
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач набув право на проживання у кімнаті № 44 гуртожитку, що знаходиться за адресою: м. Енергодар, вул. Центральна, буд. 2, корпус 2 у відповідності до законодавства України.
Про правомірність набуття ним права на проживання в даному гуртожитку свідчать докази наявні в матеріалах справи, які не спростовані відповідачем.
Позивач, у відповідності до закону, має право на приватизацію даної кімнати у гуртожитку, оскільки у нього наявний весь перелік документів, який необхідний для приватизації житла, крім оригіналу ордеру.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», яка визначає, що громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону. Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного Житлового фонду» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Змінами до законів України від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду», від 4 березня 1992 року № 2163-ХІІ «Про приватизацію державного майна» передбачено, що гуртожитки включено до об'єктів державного житлового фонду, що підлягає приватизації (Закон України від 3 березня 2005 року № 2453-ІV «Про внесення змін до деяких законів України з питань забезпечення захисту житлових прав громадян, які проживають у гуртожитках»).
Згідно зі ст.4 ЖК України, житловий фонд створюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що розміщуються на території України. Він призначений для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень, так і гуртожитків.
Відповідно до норми ст. 129 ЖК Української РСР, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Згідно ст. 130 ЖК Української РСР порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Норма п. 14 Розділу ІІІ Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 р. N 208 (в редакції, чинній на момент заселення в відповідний гуртожиток позивача) зазначає, що вселення в гуртожиток робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян провадиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера.
Тому, хто вселяється в гуртожиток, вказується надана жила площа та він повинен бути ознайомлений з правилами внутрішнього розпорядку, правами й обов'язками мешканців гуртожитку.
Зміст ст.61 ЖК Української РСР визначає, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
За даних обставин, враховуючи, що у позивача достатньо доказів, які беззаперечно вказують на те, що він вселився до відповідного гуртожитку за вищевказаною адресою, на достатніх правових підставах, шляхом одержання та пред'явлення відповідного направлення на вселення в гуртожиток, де фактично з моменту заселення та по даний час проживають в кімнаті під №44, з огляду на те, що відсутність оригіналу ордеру - не може спростувати правомірність отримання відповідної житлової площі в зазначеному гуртожитку та факту його тривалого проживання в даному житловому приміщені, з належним додержанням прав особи, яка проживає в гуртожитку, в тому числі щодо плати за проживання та оплати комунальних послуг, з очевидною наявністю згоди наймодавця на їх проживання в даному житлі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 81, 82, 133, 141, 142, 223, 247, 258, 259, 280, 281, 282, 283, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд -
Вимоги позовної заяви задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - право користування житловим приміщенням у гуртожитку за адресою: Запорізька область, місто Енергодар, вулиця Центральна, будинок № 2, корпус №2, кімната № 44.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: М. В. Капустинський