Справа № 755/17649/17
"19" лютого 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Арапіної Н.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивував тим, що 03 жовтня 2017 року звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Листом № 8933/17 від 23 жовтня 2017 року йому було відмовлено в призначенні пенсії через неврахування посади Надзвичайного і Поважного Посла України в Республіці Перу до стажу державної служби, оскільки вона не передбачена переліком посад відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 229 від 25 березня 2017 року. У зв'язку з чим просить зобов'язати Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити з 03 жовтня 2017 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби весь період дипломатичної служби у Міністерстві закордонних справ, починаючи з 26 серпня 1997 року.
За ухвалою суду від 19 лютого 2018 року розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Позивач в судове засідання не з»явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представництво інтересів здійснювала ОСОБА_4
Представник позивача в судове засідання не з»явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. До суду надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи (а.с. 101-109), за змістом поданих до суду заперечень просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакцію Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч. 3 ст. 30 КАС України справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.
Пунктом 10 розділу VІ Перехідних положень КАС України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
Позивач перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.104, 105, 106).
03 жовтня 2017 року позивач звернувся до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення йому пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с.107).
Розпорядженням № 11701/916 від 03 жовтня 2017 року позивачу було відмовлено в переході на пенсію за віком як державному службовцю через відсутність необхідного стажу державного службовця відповідно до положень Закону України «Про державну службу» (а.с.109).
Позивач просив зобов'язати Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити з 03 жовтня 2017 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби весь період дипломатичної служби у Міністерстві закордонних справ, починаючи з 26 серпня 1997 року.
На підтвердження позовних вимог надано: присягу державного службовця від 28 серпня 1997 року (а.с.28), накази про присвоєння дипломатичних рангів працівникам Міністерства закордонних справ України (а.с.29-36), накази про призначення та переведення (а.с. 37-52), Указ Президента України № 48/2013 від 29 січня 2013 року про призначення позивача Надзвичайним і Поважним Послом України в Республіці Перу (а.с.53-56), Указ Президента України № 24/2017 від 03 лютого 2017 року про звільнення позивача з посади Надзвичайного і Поважного Посла України в Республіці Перу(а.с.57-58), інформаційний лист Міністерства закордонних справ від 18 січня 2018 року про необхідність при оформленні пенсії працівникам дипломатичної служби керуватися положеннями законодавства України, відповідно до яких до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, необхідного для призначення пенсії відповідно до п. 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року, мають бути зараховані усі періоди роботи на посадах працівників дипломатичної служби (а.с.96-97); лист Міністерства соціальної політики від 10.01.2018 № 462/0/2-18/21, адресований Міністру закордонних справ України Клімкіну П.А щодо роз'яснення права на призначення пенсії державного службовця працівникам дипломатичної служби,а саме, зарахування до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, необхідного для призначення пенсії відповідно до пунктів 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» № 889, усіх періодів роботи на посадах працівників дипломатичної служби.
Представником відповідача у відзиві на позов зазначено, що 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу», яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службі» № 3723 від 16 грудня 1993 року. Положеннями ст. 90 Закону України «Про державну службу» № 889 від 10 грудня 2015 року передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до п.2 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889, пунктами 10, 12 розділу XI цього Закону передбачено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723 від 16.12.1993 року, зокрема, особам, які на день набрання чинності Законом № 889 мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону 3723 та актами Кабінету Міністрів України (пункт 12). Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.1997 № 499-р (зі змінами) працівники дипломатичної служби, які працюють в закордонних дипломатичних установах України прирівняні до відповідних посад державних службовців апарату Міністерства закордонних справ. Враховуючи вищезазначене та позицію зазначену Міністерством соціальної політики (лист від 04.07.2017 № 13519/0/2-17/21), до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців для визначення права на призначення пенсії відповідно до пунктів 10,12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889 зараховуються періоди роботи на посадах працівників дипломатичної служби з 09.09.1997 по 01.05.2016. При розгляді документів, наданих позивачем до заяви про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" встановлено: загальний страховий стаж складає 46 років 11 місяців 14 днів, стаж державного службовця складає 18 років 8 місяців 5 днів. До розрахунку стажу державної служби враховано періоди роботи: з 28.08.1997 по 30.06.2000; з 01.07.2000 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 31.12.2011; з 01.01.2012 по 30.04.2016. Отже, оскільки на час звернення позивача до Управління із заявою про призначення пенсії за віком, як державного службовця, у позивача відсутня необхідна кількість стажу державного службовця, тому Управління не має підстав для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу».
Відповідно до ст. 1 цього Закону державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Дія зазначеного Закону поширюється на державних службовців закордонних дипломатичних установ України (п. 6 ч. 2 ст. 3).
До стажу державної служби зараховуються: час перебування на посадах працівників дипломатичної служби (ч.2 ст. 46).
У п.2 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889 вказано, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 3723 від 16 грудня 1993 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
В силу приписів пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889 відповідно: державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців; для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до положень ст. 37 Закон України "Про державну службу" № 3723 від 16 грудня 1993 року (в редакції від 01 січня 2017 року) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , у тому числі стажу державної служби е менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідачем визнано, що позивач з 28.08.1997 по 30.04.2016 проходив дипломатичну службу в Міністерстві закордонних справ України на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
Відповідачем не зараховується в стаж період роботи на посаді Надзвичайного і Поважного Посла України в Республіці Перу по 03 лютого 2017 року.
Спеціальним законом, що визначає правові засади та порядок організації діяльності дипломатичної служби України як складової частини державної служби, а також особливості правового статусу працівників дипломатичної служби України є Закон України «Про дипломатичну службу».
Відносини, що виникають у зв'язку з проходженням дипломатичної служби, регулюються Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про державну службу", Кодексом законів про працю України, Консульським статутом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2).
Дипломатичний працівник - державний службовець, який виконує дипломатичні або консульські функції в Україні чи за кордоном та має відповідний дипломатичний ранг (ст. 1).
Відповідно до статті 7 Закону фінансування та матеріально-технічне забезпечення дипломатичної служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з частиною першою статтею 35 цього Закону, умови оплати праці працівників дипломатичної служби встановлюються відповідно до Закону України «Про державну службу».
Положеннями ст. 40 цього Закону передбачено призначення пенсії працівникам дипломатичної служби відповідно до Закону України"Про державну службу" та виплату в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. Прирівнювання посад працівників закордонних дипломатичних установ України до відповідних посад працівників центрального апарату Міністерства закордонних справ України для цілей обчислення пенсій та грошової допомоги здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.1997 № 499-р (зі змінами) працівники дипломатичної служби, які працюють в закордонних дипломатичних установах України прирівняні до відповідних посад державних службовців апарату Міністерства закордонних справ.
Статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723 від 16 грудня 1993 року визначено сім категорій посад державних службовців, залежно від яких встановлено ранги державних службовців.
Якщо цією статтею не визначено певний державний орган, посади в якому віднесено до відповідних категорій посад державної служби, при визначенні права особи на пенсію державного службовця слід керуватись нормативно-правовими актами (постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України), якими в подальшому було віднесено такий орган та посади до посад державної служби.
При визначенні права особи на призначення пенсії згідно із Законом про держслужбу слід за записами трудової книжки (в деяких випадках з додаванням інших документів) проаналізувати відповідність посади, яку вона обіймає, посадам, визначеним у ст. 25 Закону № 3723 та актах Кабінету Міністрів України.
Основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії згідно зі ст. 37 Закону № 3723, є встановлення за посадою, яку вона обіймає, відповідного рангу.
У разі якщо до трудової книжки помилково не внесено запис про присвоєння особі рангу, встановити такий факт можна шляхом перевірки первинних документів бухгалтерського обліку (особові рахунки, відомості про нарахування заробітної плати), на підставі яких можна підтвердити факт нарахування особі доплати за ранг. Факт встановлення особі рангу також можна підтвердити на підставі наказу по установі, яким такий ранг встановлено.
Згідно із записами у трудовій книжці 22 грудня 2013 року позивачу присвоєно дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла другого класу, 24 березня 2013 - прийнято на посаду Надзвичайного і Поважного Посла України в Республіці Перу, 14 березня 2017 року звільнено із займаної посади (а.с. 61-74).
Відповідно до Додатку 9 до постанови Кабінету Міністрів України № 306 від 20 квітня 2016 року «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла другого класу прирівнюється до третього рангу державного службовця.
Пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 встановлено зарахування до стажу державної служби, зокрема, часу перебування на посадах працівників дипломатичної служби.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки дипломатичний ранг Надзвичайного і Поважного Посла України в Республіці Перу прирівнюється до третього рангу державного службовця відповідач протиправно відмовив зарахувати в стаж для призначення пенсії період роботи позивача на посаді Надзвичайного і Поважного Посла України в Республіці Перу по 03 лютого 2017 року та призначити пенсію за віком як державному службовцю відповідно до положень Закону України «Про державну службу».
Позивач просив також зобов'язати відповідача зарахувати до стажу державної служби весь період дипломатичної служби у Міністерстві закордонних справ, починаючи з 26 серпня 1997 року.
Представником відповідача у відзиві на позов зазначено, що в матеріалах пенсійної справи міститься розпорядження №888872 від 17.10.2017, в якому враховано до стажу державної служби періоди роботи з 28.08.1997 по 30.04.2016, стаж роботи на посадах, віднесених до державної служби, складає 18 років 8 місяців днів, тобто враховано періоди перебування на дипломатичній службі позивача до стажу державної служби, в межах, передбачених чинним законодавством України.
На підтвердження дати призначення на посаду 26 серпня 1997 року другим секретарем відділу багатостороннього роззброєння та заборони хімічної та біологічної зброї Управління контролю над озброєнням та роззброєнням, присвоєння десятого рангу державного службовця відповідно до наказу № 4578-ок від 28 серпня 1997 року позивачем надано копію трудової книжки (а.с.67 зв-68).
Будь-яких доказів на обґрунтування правомірності врахування до стажу державної служби роботи з 28 серпня 1997 року представником відповідача не надано.
Крім того, позивач просив поновити його порушене право та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з моменту звернення до відповідача з відповідною заявою, а саме з 03 жовтня 2017 року.
Згідно ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Враховуючи, що позивач звернувся до відповідача за призначенням та виплатою пенсії 03 жовтня 2017 року, його права підлягаю поновленню саме з цього часу.
Позивач просив про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 з 03 жовтня 2017 року пенсію, відповідно до Закону України «Про державну службу».
Пункт 3 частини 2 ст. 245 КАС України встановлює способи захисту від протиправного рішення суб'єкта владних повноважень. Тому передусім суд повинен зробити висновок про протиправність такого рішення, яка полягає у незаконності чи невідповідності іншому правовому акту з вищою юридичною силою.
Тобто застосування одного із встановлених законом засобів захисту порушеного права позивача - зобов'язання вчинити певні дії - можливо у разі задоволення вимог про визнання протиправним рішення суб»єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-павових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У зв'язку з цим суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та більш конкретніше сформулювати резолютивну частину постанови з метою повного захисту прав та інтересів позивача, а саме, визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 з 03 жовтня 2017 року пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю: визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 з 03 жовтня 2017 року пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Зобов'язати Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 з 03 жовтня 2017 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби весь період дипломатичної служби у Міністерстві закордонних справ, починаючи з 26 серпня 1997 року.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 грн. 00 коп.
Керуючись Законом України «Про дипломатичну службу», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України "Про державну службу" № 3723 від 16 грудня 1993 року (в редакції від 01 січня 2017 року), Законом України «Про державну службу» № 889 від 10 грудня 2015 року ( в редакції від 03 серпня 2017 року), Додатком 9 до постанови Кабінету Міністрів України № 306 від 20 квітня 2016 року «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.1997 № 499-р, Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, ст.ст. 2, 5, 6, 72-77, 139, 241, 246, 255, 295, 297, 382, п.п. 10, 15.5 Розділу «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 з 03 жовтня 2017 року пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 з 03 жовтня 2017 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби весь період дипломатичної служби у Міністерстві закордонних справ, починаючи з 26 серпня 1997 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.
Повний текст рішення складено 28 лютого 2018 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення (зважаючи на п. 15.5 перехідних положень КАС України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Є.Арапіна